Основні пам'ятки

зарубинецька культура пам'ятка поселення

На території Середнього Придніпров'я відомо більше 90 поселень і понад 20 могильників зарубинецької культури. Кожного року дослідники відкривають нові пам'ятки, отже загальна кількість їх більша зафіксованої археологами. Наводимо опис пам'яток, на яких провадилися значні археологічні дослідження. Результати їх важливі для розуміння зарубинецької культури.

Городище Пилипенкова Гора в м. Каневі розташоване на високій кручі корінного правого берега Дніпра. Досліджувалось у 1948 р. В.А. Богусевичем та у 1966-1971 рр. Є.В. Максимовим (Богусевич, Линка, 1959; Максимов, 1971). Укріплення являли собою систему валів та ровів, а також ескарпів, які оточували заселену вершину горба. Розкопками виявлено залишки 40 жител площею 12-20 м² кожне та понад 100 пов'язаних з житлами господарських ям-погребів, глибиною, в середньому, 1 м. Розташовані вони на відстані до 5 м одне від одного групами по 8-12 жител, що утворюють кола. Житла мали горизонтальну утрамбовану долівку, опущену на глибину 0,2-0,5 м від рівня материкового ґрунту, отже за конструкцією вони були не наземними, а заглибленими, що робило їх більш капітальними при наявності легких вертикальних глиняно-каркасних стін. У центральній частині кожного житла розміщувалося вогнище простої будови. Це була глиняна вимазка - черінь на земляній долівці, обложена каменями, з невеликою привогнищевою ямою. Біля жител існували вогнища з кам'яними черінями, призначені для теплої пори року. Як показали розкопки та магнітометрична розвідка, вся обмежена укріпленнями площа (понад 15 000 м²) була забудована і тут могли розміститися до 150 жител, значна частина яких існувала одночасно. Отже на городищі проживало кілька сотень осіб, це був один з найбільших центрів зарубинецької осілості на Середньому Придніпров'ї. На околиці городища знайдено залишки горнів та скупчення шлаків, що свідчать про обробку тут заліза. У житлах та ямах-погребах трапилось понад 20000 уламків кераміки. Кераміка з Пилипенкової Гори поділяється на кілька груп: посуд з лощеною поверхнею (до 20% усіх знахідок) - миски, кухлі з невеликою кільцевою ручкою, горщики; простий кухонний посуд з рівною шершавою поверхнею (40%) - горщики, плоскі диски-сковорідки, конічні кришки з пустотілою ручкою, корчаги. Трапляються також корчаги з горбкуватою («хропуватою») поверхнею. На поселенні знайдено багато (до 10%) уламків привозних античних амфор, які датуються ПІ-І ст. до н. е. - І ст. н. е., та фрагменти давньогрецького столового посуду цього ж часу [1: 12].

Важливими знахідками є уламки кам'яних зернотерок, залізний рибальський гарпун, глиняні грузила для ткацького верстата, глиняні прясла, залізні ножі, шила та серпи, кілька десятків глиняних бронзоплавильних тиглів, бронзові застібки-фібули середньолатенської конструкції II-І ст. до н. е., невеликі бронзові круглі дзеркала, браслети, каблучки, голки, намистини, бронзова понтійська монета рубежу II і І ст. до н. е., кістки домашніх та диких тварин, риб'яча луска. Поселення існувало з кінця ПІ ст. до н. е. по І ст. н. е.

Поселення в с. Великі Дмитровичі, розташоване в урочищах Кулаківщина і Кутполе, досліджувалось у 1950 р. (Махно, 1959).

Уздовж краю високого" корінного берега Дніпра виявлено залишки семи жител. Шість з них були розміщені двома рядами, на відстані 20-25 м один від одного. Житла площею 10-18 м² мали вигляд прямокутних споруд з дерев'яними, обмазаними глиною стінками. Долівка жител добре утрамбована, вогнища - глинобитні. Поблизу жител виявлено сім господарських ям грушовидної або циліндричної форми, глибиною від 0,5 до 1,3 м. На поселенні знайдено уламки шершавої (83%) та лощеної (17%) кераміки. Шершавий посуд з домішкою товченого кварцу або шамоту представлений горщиками та широкими кришками з порожньою ручкою. Лощений посуд - миски, горшки, кухлі з невеликими ручками. Уламки античних амфор датуються останніми століттями до нашої ери.. Крім кераміки, на поселенні виявили бронзову фібулу середньолатенської конструкції, глиняні прясла, точильні камені, уламки зернотерки, залізні шлаки, кістки тварин.

Поселення в с. Сахнівка розташоване на схилі гори Дівиці - високої кручі корінного лівого берега р. Росі. Досліджувалось у 1949 р. (Довженок, Линка, 1959). У культурному шарі поселення, а також на місцях наземних жител з вогнищами знайдено уламки кераміки, кістки домашніх і диких тварин, залізні ножі, прясла, зернотерки, глиняні грузила, для ткання. Кераміка поселення складається з досконало зроблених лощених мисок і горщиків, кухонних горщиків з шершавою поверхнею, кришок *з порожньою ручкою, уламків пізньоеліністичних амфор [8].

Поселення в Києві на Оболоні знаходиться в урочищі Луг, на трохи підвищеному правому березі літописної притоки Дніпра - р. Почайни, яка протікала в низинній північно-східній околиці Києва. Поселення досліджувалося в 1965-1973 рр. (Шовкопляс, 1972). На площі близько 25000 м² виявлено залишки понад 60 трохи заглиблених, в грунт прямокутних жител розміром 12-20 м² з наземними глинобитними або дещо заглибленими в долівку вогнищами. Житла розміщені у найвищій, частині поселення у певному порядку - по колу. Поблизу жител знаходилися численні господарські ями, всього їх досліджено до 900. Розміри ям невеликі (глибина до 1 м), форма кругла або овальна, стінки вертикальні, дно рівне. У заповненні жител та ям трапилися понад 25000 уламків посуду - ліпних кухонних горщиків та великих за розмірами корчаг. Частина цих посудин прикрашена по краю вінець звичайним для зарубинецької кераміки орнаментом у вигляді защипів або насічок. До цієї групи кераміки належать мініатюрні посудинки, круглі глиняні диски, конічні кришки до горщиків, пряслиця. Лощений (столовий) посуд представлений уламками мисок, кухлів з ручкою, глеків з високим прямим горлом. Уламки античних амфор нечисленні. Знайдено багато залізних ножів з прямою спинкою, серпи, шила, бритви, гарпуни, рибальські гачки, шпори латенського типу; бронзові фібули, браслети, каблучки, шпори. На підставі амфорного матеріалу та фібул поселення датується І ст. до н. е. - І ст. н. е.

Поселення в с. Лютіяі розташоване на піщаному підвищенні заплави Дніпра, поблизу гирла р. Ірпінь. Досліджувалось у 1962-1964 рр. (Бидтзиля, Пачкова, 1968). На поселенні виявлено залишки 15 горнів, в яких з місцевої болотної руди видобувалося залізо, понад 400 неглибоких ям діаметром 1-2 м, що служили для випалу деревного вугілля, необхідного у залізоробному процесі і три наземних житла. В ямах і культурному шарі знайдено залізний шлак, уламки посуду, кістки домашніх тварин, нечисленні металеві вироби. Посуд представлений лощеними мисками, горщиками та кухлями з невеликими ручками, кухонними горщиками та конічними кришками з центральною ручкою. Із знарядь праці знайдено залізні шила, уламки серпів, проколки, зубила, глиняні прясла, точильні камені. Трапилася очкова фібула першої половини II ст. н. е. [9].

Могильник в с. Зарубинці розташований на правому березі Дніпра, на високій Батуровій горі, поблизу села. У 1899 р. В.В. Хвойка виявив тут три поховання - залишки великого могильника, зруйнованого під час земляних робіт (Хвойка, 1901; Петров, 1959). Могильні споруди мали вигляд неглибоких (0,6-0,9 м) ям, розмірами 0,7-0,8 м. Насипів або інших наземних ознак над могилами не було. Одне з поховань являло і собою безурнове тілоспалення - перепалені людські кістки лежали просто на дні могили. Поруч стояли три чорнолощені посудини: глек, миска і кухоль, а також бронзові фібули, шпилька та браслет. Друге поховання виявилося урновим: перепалені кістки містились у горщику, біля якого були лощені миска, горщик, дві бронзові фібули, шпилька та браслет. Третє поховання було тілопокладенням: на дні могили лежали залишки кістяка людини, біля якого знайдено чорнолощену миску та бронзову фібулу. З інших поховань, зруйнованих під час земляних робіт, у Київському історичному музеї збереглося 11 чорнолощених мисок, горщиків та кухлів, 11 бронзових фібул, 8 шпильок, 4 браслети [5: 280].

Могильник, в с. Корчуватому розташований в південній частині Києва. На мисі високого правого берега Дніпра в 1937 р. під час земляних робіт виявлено, могильник, розкопки якого провадилися в 1940-1941 рр. (Самойловський, 1959). Тут було досліджено 100 поховань, більшість яких являли собою безурнові (51) та урнові (31) тілоспалення. Знайдено також 13 тілопокладень та 5 кенотафів - могил без залишків померлого. Усі могили були неглибокими - 0,35-0,93 м від сучасної поверхні, наземних ознак не мали. Розміри та форми їх залежали від поховального обряду. Так, у деякої частини безурнових поховань та в похованнях з тілопокладенням ями були великими, до 2 ж в довжину. Ями урнових поховань мали менші розміри - до 1 м, круглу або чотирикутну форми. Більша частина поховань (73) супроводжувалася речами (посуд, фібули, прикраси) або кістками тварин - залишками ритуальної їжі. Всього в похованнях було виявлено 20 бронзових та 3 залізні фібули середньолатенської схеми, бронзові кільця, підвіски, уламки сережок, два залізних ножі, наконечник списа, намистина та. уламки оплавлених скляних посудин, понад 180 чорнолощених горщиків, мисок, глеків та кухлів, простих корчаг і горщиків, ліпну амфору. Час існування могильника на підставі фібул визначається І ст. до н. е.- І ст. н. е.

Могильник у с. Пирогів розташований у південній частині Києва. На мисі правобережного дніпровського плато виявлено могильник, розкопки якого провадилися в 1966-1972 рр. За два археологічних сезони.(1966-1967 рр.) досліджено близько площі могильника, на якій трапилося 93 поховання зарубинецької культури (Кубишев, Максимов, 1968). Зовнішніх ознак могили не мали. Вони являли собою ями прямокутної форми розмірами 0,5-0,7х1,2-1,6 м, орієнтовані по довжині на схід-захід. Глибина могил становить тепер 0,2-0,8 м. Поховання здійснювалися за обрядом тілоспалення, яке провадилося десь на стороні. Рештки кремованих - купки кальцинованих кісток - клали просто на дно могили. Таких поховань було 74. Значно менше виявлено урнових тілоспалень (8), зовсім мало - тілопокладень (3). Майже в кожній могилі були, ритуальні речі. Всього трапилося близько 200 чорнолощених горщиків, мисок та кухлів, декілька простих кухонних горщиків, 25 бронзових і залізних середньо- та пізньолатенських фібул, кілька бронзових підвісок, браслетів та шпильок, багато дрібних скляних намистин, декілька залізних ножів, терочник. У більшості безурнових тілоспалень (48) виявлено кістки домашніх тварин - залишки жертовної їжі. Пирогівський могильник - найбільший за кількістю поховань у Середньому Придніпров'ї, де вже (по 1972 р.) досліджено понад 150 зарубинецьких могил II ст. до н. е.- І ст. н. е.

Могильник у с. Бучаки в 20 км північніше м. Канева розташований на високому горбі Дідов шпиль, на правому березі Дніпра, поруч з зарубинецьким городищем Бабина Гора. У 1972-1973 рр. тут виявлено понад 40 поховань (Максимов, Петровська, 1972) без наземних ознак, з яких 16 являли собою безурнові тілоспалення, два - урнові, один - кенотаф, 18 - тілопокладень (з них чотири - черепи). Неглибокі (до 0,5 м) могильні ями 0,7х1,6 м прямокутної форми були орієнтовані по-різному: тілоспалення - перпендикулярно до берегової лінії Дніпра, тілопокладення - паралельно або ж перпендикулярно.

Поховальний інвентар зарубинецьких тілоспалень складався з чорнолощеного (миски, кухлі, горшки) та грубого (горшки, кухлі) посуду, бронзових середньолатенських та залізних «воїнських» фібул, бронзових шпильок з кільцевидними та цвяховидними голівками, кісток тварин - залишків жертовної їжі. Тіло-покладення мали нечисленний поховальний інвентар - кераміку, намистини та сережки - аналогічний нижньодніпровським пам'яткам рубежу нашої ери (типу Золотої Балки), який, разом з деякими особливостями поховального обряду, вказує на тісні зв'язки населення цих подніпровських територій.

На могильнику виявлено також три тілоспалення і одне тілопокладення III-IV ст. н. е., важливі для розуміння подій великого переселення народів на Середньому Придніпров'ї [1: 13].

Могильник у с. Суботів розташований на похилому схилі лівого берега р. Суботь. Виявлено його випадково, під час земляних робіт 1909 р. У післявоєнні роки тут знайдено ще кілька могил (Максимов, 1959). Всі вони являють собою тілоспалення. Наземних ознак могили не мали.

Поховальний інвентар дещо відрізняється від речей, знайдених в інших зарубинецьких могильниках: крім уламків типових лощених мисок, тут виявлено: горщик шаровидної форми, такої ж форми глек з великою ручкою, опуклобокий горщик з високою циліндричною шийкою, бронзовий горщик-сітулу. Появу цих посудин можна пояснити впливами, яких зазнавало зарубинецьке населення південної частини Середнього Придніпров'я з боку сарматських, кельтських та гето-дакійських племен. З інших предметів, знайдених на могильнику, слід згадати бронзові фібули пізньолатенської конструкції, браслети, кільця, підвіски, сережки, скляні намистини, скарабей. Більша частина датуючих матеріалів відноситься до І ст. до н. е. - І ст. н. е.

Могильник у с. Рахни розташований на прибережному мисі р. Сіб. У 1968-1969 рр. тут розкопано 12 поховань - безурнових трупоспалень (Хавлюк, 1971), здійснених у неглибоких (0,4-0,6 м) ямах овальної форми розміром до 1,5X2 ж, орієнтованих на захід-схід. Перепалені кістки, очищені від решток поховального вогнища, знаходилися на дні ям. Поховальний інвентар складали великі чорнолощені миски з вертикальними вінцями, деякі - з конічним піддоном, звичайні кухонні горшки опуклобокої, тюльпаноподібної та банкоподібної форм, різноманітні прикраси, серед яких переважали предмети античного виробництва - фібули, браслети, пронизки, гривні, намистини з пасти, у тому числі - реберчасті тощо [9].

Крім зарубинецьких фібул І ст. н. є. та очкових - середини II ст. н. є., трапилися пружинні фібули II-III ст., що дає підстави вважати могильник однією з найпізніших пам'яток зарубинецької культури на Правобережній Україні.