За юридичною силою

1) КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

a.Розділ Правосуддя

b.Розділ Конституційний суд України

2) МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ, РІШЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

a.Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 2 листопада 1950 року (Європейська конвенція з прав людини \ Конвенція про захист прав і свобод людини). Особлива увага: стаття 6 («Право на справедливий суд» - встановлює стандарти судового захисту). Рішення Європейського суду з прав людини! Вони є джерелом права в Україні!

b.Міжнародний акт про громадянські політичні права

3) ЗАКОНИ УКРАЇНИ

a.«Про судоустрій і статус суддів» від 7 лип 2010

b.«Про Конституційний суд України» від 16 жов 1996

c. «Про вищу раду Юстиції» від 15 січ 1998

d. «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» 23 гру 1994

e.«Про доступ до судових рішень» від 22 гру 2005 – Єдиний державний реєстр судових рішень існує на підставі даного закону. www.court.gov.ua

f. Кримінально-процесуальний кодекс 1960 року

g. Господарський процесуальний кодекс 1992 року

h. Цивільний процесуальний кодекс 2004 року

i. Кодекс адміністративного судочинства 7 лип 2005

4) ПІДЗАКОННІ АКТИ

a.Укази Президента (утворення судів та затвердження мережі та ін.)

b.Постанови КМУ

c. Акти державної судової адміністрації

d. Вища кваліфікаційна комісія…

4. Основні категорії судоустрою

Суд, Судова влада, Судочинство, Судівництво…

Суд =

- Судовий процес

- Орган судової влади

- Інститут, що вирішує спори (Третейський суд, Європейський суд з прав людини, Міжнародний Суд у Гаазі)

- Приміщення суду

ОСНОВНЕ ЗАВДАННЯ СУДОВОЇ ГІЛКИ – ВИРІШЕННЯ СПРАВ ПО ПРАВУ.

Керівне начало законодавчої влади – світле майбутнє;

виконавчої – доцільність;

судова влада покликана проводити у життя начало законності.

Ознаки судової влади

- Здійснюють лише суди

- Процесуальна форма

- Носіями є судді

- Аполітичність

Суддя стоїть на сторожі права навіть проти законів. – Дністрянський

Особливість судової влади – рішення є остаточним

(жоден інший органи не може переглянути рішення, лише судовий).

Європейський суд з прав людини не скасовує рішення національних суддів.

Правосуддя – (= Судочинству), можна розуміти як справедливий суд.

Судівництво – на офіційному рівні, вжито лише раз. Охоплює всю систему правосуддя і процес. Найширша категорія.

Суддівство – часто вживається в значенні «судовий корпус», «судді».

Юрисдикція – це компетенція, якою наділені лише суди щодо розгляду справ і прийняття у них обов’язкових рішень, які є кінцевими в рамках нац. системи і не можуть бути переглянуті поза судовому порядку. Цивільна, Кримінальна, Господарська, Адміністративна.

Принципи організації і діяльності суддів

1. Принципи організації і діяльності суддів, їх класифікація.

Принцип – це найбільш абстрактна норма права, яка може конкретизуватися через більш конкретні норми, або через засоби застосування.

Є важливими для законодавства при формулюванні норм права.

Система принципів:

За сферою дії принципи організації і діяльності судів можна поділити на:

1) Загально правові (верховенство права, законність)

2) Загальні \ міжгалузеві (здійснення правосуддя лише судом, незалежність суддів)

3) Галузеві принципи (забезпечення обвинуваченому права на захист, офіційне з’ясування обставин у справі)

За функціональним спрямуванням:

· Принципи організації судової системи \ принципи судоустрою

(недопустимість існування особливих і надзвичайних судів, спеціалізація, територіальність)

· Принципи діяльності судів \ судочинства

(змагальність сторін, диспозитивність, забезпечення обвину)

За нормативним закріпленням:

o Міжнародно-правові (незалежність суддів, забезпечення права на захист у справах про кримінальне обвинувачення, розумних строків розгляду справ, рівності, неупередженості, доступності правосуддя)

o Конституційні (законність, змагальність сторін, гласність)

o Ті, що закріплені в законах (у ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», процесуальних кодексах)

Здійснення правосуддя лише судом

(Ч. 1 ст. 124 КУ, ст. 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», ч. 1 ст. 15 КПК України).

Судові рішення не можуть бути переглянутими не судами.

Недопустимість існування особливих і надзвичайних судів

(ч. 5 ст. 125 КУ, ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»).

Надзвичайні суди – це ті суди, як керуються особливими спеціальними нормами, що не гарантують права на справедливий суд, або їхня процесуальна діяльність взагалі не регульована, або до його складу входять судді, незалежність яких не гарантована законом; суди, які створюються для вирішення конкретних справ;

Особливі суди – створені для справ окремих груп населення (перебувають або в привілейованому \ дискримінованому становищі).

Доступність правосуддя

(ч. 1-2 ст. 55, ст. 59, ч. 2 ст. 124 КУ, пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 3 ст. 3, ст. 7, 8, 10 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», ст. 3, 12 ЦПК, ст. 1 ГПК, ст. 6, 16 КАС).

- Юрисдикція судів поширюється на всі правові спори (жоден правовий спір не може бути виведений з-під юрисдикції судів, навіть законодавцем);

- судові витрати не повинні становити значну перешкоду особи для звернення до суду (суд має право звільнити від сплати судових витрат \ розстрочити \ відстрочити), ця сума не повинна бути непосильною;

- суд не повинен створювати перешкод для доступу до правосуддя;

- доступ до правової допомоги.

Спеціалізація

(ч. 1 ст. 125 КУ, ч. 1 ст. 17, ст. 18, ч. 2, ст.. 19 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»).

Конституційний суд України + суди загальної юрисдикції.

v 1 підхід: у системі судів загальної юрисдикції поряд із загальними судами утворюються і діють спеціалізовані суди (адмін. та господарський)

v 2 підхід: суди організовані з урахуванням особливостей предмета судових справ за відповідною юрисдикцією та зумовленого цими особливостями виду судочинства: адмін юрисдикція, госп, крим, цив… (суди з розгляду цивільних, кримінальних справ, адмін. справ та госп справ)

Територіальність

(ч. 1 ст. 125 КУ, ч. 1 ст. 17, ст. 19 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»).

Суди мають бути утворені так, щоб їх юрисдикція охоплювала певну територію держави, виходячи з потреби наближення судочинства до людини (так у нас утворені місцеві суди та адміністративні; вищі спеціалізовані та Верховний є тільки у Києві).

Інстанційність

(ч. 1 ст. 17, ч.2 ст. 19 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»).

Судова система має ієрархічну структуру; суди мають бути організовані так, щоб забезпечити право на перегляд судового рішення у суді вищого рівня.

Зараз у нас чотириланкова система судів загальної юрисдикції.

Поєднання призначення і обрання суддів

(ч.4 ст. 126, ч. 1 ст. 128, ч. 2 і 4 ст. 148 КУ).

Суддю вперше на 5 років призначає ПУ, потім достроково призначає ВРУ; КСУ – на дев’ять років, без права бути переобраним.

Незалежність суддів та їх недоторканість

(ст. 126, ч. 1 ст. 129 КУ, ст. 47-48 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», ст. 18 КПК України та інші).

Незалежність суддів – незалежність судової гілки влади від інших – інституційний рівень. Індивідуальний рівень – суддів вирішують судові справи відповідно до їхньої власної оцінки доказів, права і справедливості без примусу, підкупу, втручання, погроз з боку влади або окремих громадян.

Зовнішній аспект незалежності суддів – ніхто не може здійснювати вплив на суддю ззовні: державні органи, недержавні інституції, посадові особи. Внутрішній аспект – свобода від втручання у діяльність судді інституцій судової влади, інших суддів, Вищої кваліфікаційної комісії.

Суддю не може бути затримано без згоди ВРУ. Недоторканність житла, службового приміщення. Кримінальну справу проти судді може порушити тільки Генеральний Прокурор, або його заступник.