Західноукраїнські землі у 2 половині ХІХст

1860р. – прийнята федеральна Конституція, за якою була поділена законодавча влада в Австрії між імператором, рейхстагом, обласними сеймами.

1867р. – нова федеральна Конституція - Австрія була перетворена в Австро-Угорську імперію. З 1861р. починає діяти Галицький крайовий сейм.

На території Австро-Угорщини проживало біля 5 млн українців, які жили жахливо. Селяни українські платять в 3 рази більші податки, ніж австрійці, чехи, німці; 80% - безземельні, кращі землі у німців. У промисловості розвиваються лише добувні галузі, а також первинна переробка сировини(75% робітників – безробітні). Галузі: нафтова, лісова, лісопильна, мукомельна, спиртова, солеварна. Більшість промисловості знаходиться в руках у іноземців, а українські промисловці витискуються. Робочий день – 14-16год; зарплата в 20 раз менша ніж в Англії(лікар на 10.000 чоловік, травми, 95% не мають житла). Це призвело до масової еміграції українців за кордон в кінці ХІХ - початку ХХ ст.(США, Канада, Аргентина, Австралія, Чілі, Перу). Швидко створюється промисловий пролетаріат, який починає боротьбу проти капіталу – товариства «Зірка», «Ремісник», «Літера», «Друкар»;

Питання 15 Лютнева революція і Центральна Рада в Україні

Лютий 1917р. – буржуазно-демократична революція в Росії. Царизм впав і було утворено тимчасовий буржуазний уряд князя Львова, а також ради робітників і солдатських депутатів. Березень 1917р. – на з`їзді ТУП було висунуто ідею утворення українського уряду у вигляді Центральної Ради (7 березня). Квітень – Всеукраїнський Національний Конгрес 6 квітня (900 делегатів від інтелігенції України) – підтримали ідею утворення Центральної Ради і послали до неї своїх делегатів. Центральну Раду утворюють 4 партії: ТУП (Грушевський, Дорошенко); соціал-демократи (Винниченко, Петлюра); Українська національна партія (Міхновський); партія есерів (Ковалевський, Христюк, Шаповал). Кількість Центральної Ради – 800чол. (200 місць національним представникам). Утворюється Мала рада з 40-а чоловік і Уряд з 8-ми міністерств (Генеральний Секретаріат - очолив Винниченко). Очолив Центральну Раду Грушевський, якого пізніше обрали президентом. Травень 1917р. – Центральну Раду підтримав всеукраїнський робітничий, селянський і 1-й військовий з`їзди, направивши до неї своїх делегатів. Делегати військового з`їзду запропонували 350.000 українських солдат у російській армії, але Центральна Рада відмовилась. Генерал Скоропадський також надав Раді свій український корпус (40.000), але вона теж відмовилась. Рада заявила, що в неї не буде армії (народна самооборона), апарату управління (народне управління), поліції і жандармерії. Кінець травня – делегація Центральної Ради їде в Петроград, але Тимчасовий уряд її не прийняв і вона повернулась додому. Вони вирішили припинити свою роботу, але делегати 2-го військового з`їзду 10 червня 1917р. примусили прийняти їх 1-й Універсал про автономію України у складі Росії. В кінці червня до України прибула делегація тимчасового уряду, яка підтвердила існування влади Центральної Ради на території 5-ти українських губерній. 2 липня 1917р. – 2-й універсал Центральної Ради про автономію України у складі Росії і затвердження попередніх рішень(про президента, уряд, кількість Центральної Ради). Липень – Центральна Рада вирішила взяти під контроль всі 9 губерній України і утворено Статут вищого управління України. Але Тимчасовий уряд не визнав його і направив Центральній Раді Тимчасову інструкцію. Уряд розпався і лише у вересні Винниченко створив новий Генеральний Секретаріат. Українська делегація іде на переговори до Петрограда, але 25 жовтня відбувся більшовицький переворот і лідер більшовиків Ленін відмовився прийняти українців. Делегація повертається на Україну де в цей час ідуть бої між більшовиками (6.000) і військами Тимчасового уряду (10.000) – Центральна Рада наказала своїм військам (8.000) допомогти більшовикам. А після перемоги 7 листопада 1917 року виходить ІІІ Універсал у якому проголошено У Н Р і владу Центральної Ради на території всіх 9 українських губерній. Також об’явлено програму соціально-економічних і політичних перетворень: 8 годинний робочий день, політичні і демократичні свободи (слова, зборів, друку, організацій, тощо), державний контроль над виробництвом, місцеве самоврядування, інші. Універсал запропонував всім державам підписати мир без анексій і контрибуцій. Більшовики спочатку ввійшли до Центральної Ради, але не знайшли з нею спільної мови – тоді вони прийняли участь у виборах до Установчих зборів (набрали лише 10% делегатів). Тоді більшовики скликають Всеукраїнський з’їзд Рад, але мають на ньому лише 2% делегатів. Грудень – більшовицькі делегати з’їзду виїхали до Харкова, проголосили там Українську Радянську Республіку і об’явили війну Центральній Раді (попросивши допомоги у більшовиків Росії – Леніна). 4 грудня вийшов ультиматум російських більшовиків Центральній Раді (щоб не пропускала білогвардійців на Дон), а 5 грудня не чекаючи відповіді, росіяни об’явили війну Раді. На Україну вирушила 12.000 армія більшовиків, яка досягла 40.000 – на середину грудня половина України захоплена і 25 грудня командир більшовиків Антонов-Овсієнко віддав наказ про штурм Києва – 15 грудня Центральна Рада створила Комітет Оборони України, а 26 грудня прийнято рішення про створення армії. 11 січня 1918 року – ІУ Універсал Центральної Ради – повна незалежність України. 16 січня 1918 – бій під Крутами (300 студентів та учнів міста Києва намагались геройськи зупинити більшовицьку армію). 25 січня Рада втікає з Києва до Житомира, а потім до Сарн.

З листопада 1917 року Центральна Рада веде переговори з державами Антанти (їй відмовили) і Троїстого союзу про союз. 9 лютого 1918 – угода Центральної Ради і Троїстого союзу про спільну боротьбу з більшовиками – Україна була окупована німецько-австрійською армією 450.000. Окупанти почали страшний грабунок України (їм за союз пообіцяли велику кількість продуктів і іншого добра). Разом з німцями повернулась у Київ і Центральна Рада, але зустріли її негативно. Чому? 1) Робітники ненавиділи Раду за те, що не було роботи, продуктів харчування, грошей (нічого не працювало); 2) бідні селяни за те, що не дала їм землі; 3) багаті селяни і пани – забрала у них землю; 4) інтелігенція за те, що нічого не зробила для української державності; 5) пани та буржуазія за те, що забрала їхні маєтки і володіння; 6) весь народ за те, що привела окупантів, які грабують їх і Україну.

Більшовики у січні та лютому у Києві почали «червоний терор» і вбили 7.000 українців (Муравйов). Але вистояти проти німців вони не змогли і в лютому втекли до Росії.

Центральна Рада працює над прийняттям Конституції, хоче вирішити земельне та інші питання (проблеми культури і мови, освіти і науки, тощо). Проти неї виступає Партія Хліборобів, Народна Громада і Союз землевласників – німці також розуміють, що вона вже немає влади – 28 квітня Раду розігнали, а 29 квітня 1918 гетьманом України обрали Павла Скоропадського.

Питання 16 Гетьманат Павла Скоропадського.

30 квітня 1918 – гетьман видає «Грамоту до всього українського народу» у якій заявив про ліквідацію У Н Р і проголошення Української Держави на основах приватної власності. Фактично це була диктатура (керував армією і урядом, генеральний суддя, гетьман). Було утворено клас селян-козаків, панам повернули землі, а капіталістам – фабрики і заводи, залізниці. Все почало працювати, засіяно всю землю, утворено апарат управління із старих чиновників, іде торгівля, працюють залізниці. Уряд очолив найбагатший землевласник Ф.Лизогуб, а з інтелігентів до нього ввійшли лише Д.Дорошенко (зовнішня політика) та Василенко (культура і освіта). Скоропадський заборонив страйки, демонстрації і виступи, закрили ряд газет і журналів, ввели цензуру, обмежили політичні свободи і профспілки, закрили ряд партій, почали арешти і репресії (Україна стала центром білогвардійського руху та відродження царської влади). Найбільшим прорахунком Скоропадського були так звані «походи справедливості» - пани попросили у нього допомоги щоб повернути у селян своє майно, яке селяни забрали під час революції 1917 року. Гетьман видав спеціальний указ і надав панам війська для цього, але почався такий грабіж села, що сам гетьман змушений був виділяти армію для захисту села. Внаслідок такої політики есери (Тютюнник та Шинкар) і більшовики (Боженко і Щорс) підняли повстання проти Скоропадського, але були придушені німцями. Винниченко організував Український Національний Союз, а Петлюра – Всеукраїнський Земський Союз – вони почали боротьбу проти гетьмана. Жовтень – кілька українських інтелігентів увійшли до уряду Скоропадського, але ситуація не покращала – Антанта виграла війну і німці виводять свої війська з України. 14 листопада – новий уряд Скоропадського з російських монархістів очолив Гербель (гетьман заявив, що він відновить Російську імперію куди Україна ввійде на правах автономії – він хотів заручитись підтримкою Антанти і білогвардійського руху). В цей же день Винниченко і Петлюра об’єднали свої організації і утворили ДИРЕКТОРІЮ, об’явивши війну гетьману. 24 листопада армія гетьмана була розбита, а Київ оточено – 14 грудня німці втекли з Києва і забрали з собою Скоропадського. У галузі зовнішньої політики він підписав угоди з 13 країнами (у тому числі з Радянською Росією – Німеччина, Австро-Угорщина, Польша, Дон, Кубань, Крим, Румунія, Іспанія, Голландія та ін.). В галузі культури – відкрив 2 університети, 150 гімназій і кілька тисяч шкіл, випустив кілька мільйонів українських підручників для школи; з’явилась Українська Бібліотека, Хор і Оркестр, Академія Наук (24 листопада – Вернадський).

Питання 17. Громадянська війна і встановлення радянської влади. Політика «воєнного комунізму»

У жовтні 1917 року відбувся жовтневий переворот у Петрограді і до влади прийшли більшовики на чолі з В.Леніним. Ще раніше, в серпні 1917 року, до Центральної Ради увійшли 10 більшовиків, але не змогли знайти спільної мови з нею. Переговори делегації Центральної Ради і більшовиків теж не вдались. В грудні 1917 року більшовицька Росія об’явила війну Центральній Раді і на Україну рушила армія Антонова-Овсієнка та Муравйова. У Харкові було проголошено Українську Радянську Республіку. Під Крутами студенти та учні київських шкіл намагались зупинити ворога, але їм це не вдалося, багато з них загинули смертю хоробрих. Захопивши Київ, більшовики почали «червоний терор» і винищили кілька тисяч українських патріотів. Але весною 1918 року під натиском німців більшовики втекли до Росії. На початку 1919 року (протягом 1918 року ніяких подій не було, бо Скоропадський мав угоду з більшовиками) знову починають гуртуватись сили проти української Директорії. Зимою і весною 1919 року більшовики виганяють Директорію з Києва і знову встановлюють свою владу в Україні. Активну допомогу більшовикам надали українські отамани Махно, Зелений, Григор’єв та інші. Держава більшовиків в Україні називалась Українська Соціалістична Радянська республіка, уряд очолив Х.Раковський. Введено політику «воєнного комунізму» - фактично це була консолідація в руках партії всіх ресурсів для війни. Економіка – націоналізація промисловості; заборона свободи торгівлі; згортання грошового обігу і карткова система розподілу продуктів і товарів; безкоштовне користування транспортом, телефоном, газом, житлом; зрівнялівка в оплаті праці; централізація і мілітаризація господарства; загальна трудова повинність; продовольча розкладка. Утворено табори примусової праці і працювати мали всі. Замість паспортів ввели трудові книжки. «Продрозкладка» - у селян забирали все зерно, крім посівного фонду. Грудень 1920 – план ГОЕЛРО (електрифікації). Почали колективізацію. Весною 1919 в Україні почались повстання проти колективізації та продрозкладки. Їх очолили отамани Зелений, Соколовський, Гончар, Орловський, а також Григор’єва (командира більшовицької армії). Григор’єв підняв гасло «Україна для українців». Весною 1919 на більшовиків починає наступати генерал Денікін і з ним разом українські війська Директорії та ЗУНР. Але осінню 1919 більшовики змогли зупинити білих у великій мірі завдяки Революційній повстанській армії України Н. Махна (утворена 5 серпня 1919 року). Отримавши від Директорії зброю та боєприпаси, Махно за короткий час визволив від білих значну частину України, а його армія сягла 100 тисяч. Розбивши Денікіна, зимою та весною 1920 року більшовики захопили майже всю Україну. Третій прихід більшовиків на Україну ознаменувався поверненням «воєнного комунізму» та репресіями. У квітні 1920 року почалася більшовицько-польська війна, у травні поляки навіть захопили Київ. Але в червні контрнаступ більшовиків відкинув поляків до Варшави. Врятував поляків наступ Врангеля у Криму. Більшовики підписали Ризький мир з поляками і осінню 1920 року розбили Врангеля і захопили Крим. Вирішальну роль у цьому знову відіграла армія Махна, що здійснила перехід через Сиваш. У 1921 році Махно емігрував, а в 1922 припинив бойові дії Тютюнник.

Питання 19 Нова економічна політика.

Масові повстання в Україні, повстання в Кронштадті і на Тамбовщині (Антонова) підштовхнули прийняття більшовиками Н Е П у – на Х з’їзді партії у березні 1921 року. Замість продовольчої розверстки («воєнний комунізм») у 180 млн пудів, було введено продовольчий податок у 126 млн пудів. Але розверстка – осінню забирали практично все зерно, крім посівного фонду; податок – про нього говорили селянам весною, а тому він мав можливість засіяти більше землі (вільної було багато – панська, церковна, державна) і після здачі податку все інше можна продавати. Причини введення НЕПу: 1. Закінчення війни і перехід до миру вимагали зміни політики. 2. Криза економіки вимагала нових методів господарювання і управління. 3. Невдоволення селян «воєнним комунізмом» і продовольчою розкладкою могло перерости у воєнну проблему, бо 80% армії більшовиків складали селяни. 4.Спад світового революційного руху поховав надії більшовиків на допомогу міжнародного пролетаріату – потрібно укріплювати союз з селянами і розраховувати на свої сили. На думку Леніна НЕП – це укріплення союзу робітників і селян, тимчасовий хід і один з варіантів побудови соціалізму. НЕП включав: заміну розверстки податком, введення товарно-грошових відносин, формування ринкових відносин, кооперація народу, запровадження госпрозрахунку та особистої зацікавленості у результатах праці, тимчасовий допуск капіталізму в економіку. Фактично це був капіталізм під жорстким контролем більшовицького уряду. Основним елементом Непу була кооперація, якою було охоплено 50% селян і 30% робітників (вона мала понад 100 форм). У різні форми оренди, користування та інше було передано майже 50% підприємств (5200). Утворено трести, що працювали на повному господарчому розрахунку і самофінансуванні (Тютюн трест, Масло трест, Вугіль трест, Цукротрест, Південь сталь) – вони могли об’єднуватись у синдикати. У торгівлі 75% обороту контролювали приватні підприємці і капіталісти; було проведено грошову реформу і введено золотий червінець, забезпечений золотом і товарами. У промисловості НЕП передбачав державний капіталізм (держава має понад 51% акцій підприємства), приватний капіталізм (капіталіст має більшість акцій) і концесію (здача в оренду підприємств іноземним капіталістам). У сільському господарстві з’явились фермери, орендатори, підприємці, індивідуальні власники, кооперативи та інше. Торгівля практично вся була у приватних руках. В результаті у промисловості у 1928/1929 (у порівняні з 1913) було вироблено – електрики на 140% більше, вугілля і сталі – на 120%, прокату на 110%, продукції машинобудування у 3,5 рази. Навіть сільське господарство перевищило на 5,5% свій рівень по всіх показниках. Але основним протиріччям НЕПу було те, що це був капіталізм в економіці і комунізм у політиці (державній владі) – щось потрібно було міняти. Тому, починаючи з 1925 (курс на індустріалізацію) і особливо з 1927 (колективізація) НЕП починають згортати.

Питання 20 Сталінізм в Україні.

Тоталітаризм – «влада, що охоплює і контролює все життя (вперше примінили щодо диктатури Мусоліні в Італії). Ознаки і прояви тоталітаризму в Україні: 1. Диктатура комуністичної ідеології і нищення інших поглядів та ідеологій (церкви, «Просвіт» та інше). 2. Диктатура більшовицької партії і ліквідація інших партій (есерів, укапістів. інших) – Конституція 1936 заявила, що партія є основою суспільства. 3. Зрощення партії з державним апаратом – без партійного квитка не можна було зайняти керівну посаду, бути депутатом будь-якого рівня, тощо. 4. Одержавлення суспільства і ліквідація організацій, що не були під контролем партії та держави (дозволи на існування організацій видавала міліція, ліквідували комнезами та сільські сходи, інші). Утворювали потрібні організації – Друзі радіо, Друзі армії, Зелені патрулі та інші. 5. Диктатура державно-партійного апарату над економікою – утворення планової командно-адміністративної системи і командно-планової економіки (п’ятирічні плани і жорсткий контроль партії за всім). Швидко зростає бюрократичний апарат (керує в Україні кожний восьмий), розгортаються репресії, які повинні були оправдати прорахунки партії у керуванні державою і організації всього життя. Репресії мали такі завдання: ліквідація організованої опозиції та індивідуального інакомислення; взяти під жорсткий контроль все життя в країні; забезпечити економіку дешевою робочою силою в’язнів концтаборів. 1928 – «Шахтинська справа» - процес проти керівників та спеціалістів шахт, що провалили завдання п’ятирічки по добуванню вугілля (біля 10.000 постраждали). 1928 – «харківський центр» - проти керівників та спеціалістів України в галузі планування і управління, наукової інтелігенції. Потім були – «Спілка визволення України»,»Український національний центр»,»Українська військова організація» та інші (всього за 1930-1940 роки знайшли в Україні біля 100 різних ворожих організацій). В апараті управління було репресовано 50%; в Академії Наук понад 90% академіків і 50% членів (тільки в справі СВУ репресовано 45 академіків – Єфремов, Чеховський, Гермайзе, Слабченко, Голоскевич); література – 90 письменників знищили, 200 перестали писати, 60 заслано, 80 емігрували за кордон. У Наркоматі освіти знищили 100% вищого і середнього та 50% нижчого керівництва; армія – під репресії попали 4.5 млн військових в Україні – було знищено 100% вищого 90% середнього і 50% нижчого керівництва; К П У також винищена на 50%, знищено 100% вищого і середнього керівного складу, 80% нижчого.

Питання 18 Західноукраїнські землі у складі Польщі 20-30-і рр.. ХХ ст..

У 1919 під польською окупацією проживало майже 6 млн українців (Сх.. Галичина і Зах. Волинь). Політика поляків мала кілька етапів: 1. «Невизначеність» (1919-1923) – поляки просять у Антанти ці землі, а тому дещо заграють до українців, обіцяючи їм автономію, мову і культуру, самоврядування. У цей час українців залишає Ватикан (папа зрозумів, що покатоличити їх не вдасться), а також Англія, якій запропонували вигідну нафту у Африці (Мосул). 14 березня 1923 Рада послів Антанти передала ці землі полякам. 2. «Диктат і тиск» (1923-1926) – поляки проводять «інкорпораційну програму»(ополячення українців і ограблення їх земель). Поляки хочуть перетворити ці землі на свої колонії, а тому жорстоко експлуатують українців, вивозять сировину, забороняють мову і культуру, освіту і віру. Українські землі у Польщі складають 25% території і 30% населення, але мають всього 15% підприємств і 10% робітників. У селі страшне безземелля українців, а податки у 2 рази вищі, кращі землі віддають польським осадникам, які виконують також поліцейські функції (державна мова польська, українців звуть русинами). 3. «Вимушений демократичний компроміс» (1926-1937) – до влади приходить Пілсудський і заявляє, що хоче відродити «Велику Польщу» у кордонах 1772 року, а для цього йому потрібна внутрішня стабільність та мир. Політика міняється на «федералістичну» («польський прометеїзм») – українцям дозволяють їх мову і культуру, автономію і віру, широку економічну самостійність (навіть місця в парламенті). При уряді Польщі утворено Відділ національностей, Національний Комітет і Бюро Національної політики; звільнено політичних в’язнів і українцям надали 14 місць сенаторів і 50 місць послів у сеймі (лідер УНДО Мудрий став одним з 5 віце-маршалів сейму). Отримують кредити, утворюють кооперативи (1939 – 4.000), відкривають школи та клуби, вузи і церкви. У Польщі українці мають 12 партій – Українське народно-демократичне об’єднання (1925-Д.Левицький, В.Мудрий); Українська соціал-радикальна партія (1926- Л.Бачинський, І.Макух); Комуністична партія Західної України (1919- Р.Кузьма, Й.Крілик), також менші. Велике значення мала уніатська церква, що налічує 4.4 млн віруючих і 4440 церков. Але навіть тут іде боротьба між А.Шептицьким, що виступає за повну незалежність церкви, та єпископом Г.Хомишиним, що пропонує повністю приєднатись до Ватикану. Українці борються за свої права – у відповідь поляки придумують політику «пацифікації»(умиротворення – винних били палицями і при цьому примушували співати польський гімн або славити Пілсудського). 1929 – у Відні виникає О У Н (Організація Українських Націоналістів - Є.Коновалець, Д.Донцов, С.Бандера, А.Мельник; 20.000) – проводить репресії проти поляків, грабує банки та інше, вбиває польських чиновників (понад 60 замахів і вбивств – особливо 1934, коли вбито «батька політики пацифікації», міністра внутрішніх справ Польщі Б.Парецького). Але загалом у 1937 було знову повернуто до старої політики національного диктату щодо українців (формування фашизму у Польщі).