VI. Практична робота. - Виготовлення іграшки. Оздоблення

- Виготовлення іграшки. Оздоблення.

Учні перевіряють наявність недоліків майже виготовленого виробу, роблять аналіз роботи (причина виникнення недоліків) шукають способи їх усунення або маскування.

Виготовляють виріб за інструкційними картами, дотримуючись ПБП.

VII. Поточний інструктаж. Дотримання ПБП

VIII. Пояснення помилок.

IX. Демонстрація кращих робіт.

X. Оцінювання. Пояснення помилок.

XI. Д/завдання: знати критерії оцінювання; перевірити та усунути недоліки роботи за критеріями оцінювання, виготовлення виробу. Оздоблювальні елементи: стрічка, носик, ротик, очі, бісер, гудзики та інше. Синтепон, вата, поролон (для набивання).

XII.Прибирання.

Урок:23.10

Тема:Оздоблення іграшки (ґудзики, намистинки, бісер).

Мета: -навчити: робити заключну роботу виготовлення виробу, закінчувати виріб (способи набивання), оздоблювати його та усувати недоліки;

-розвити: навички та набуті знання на практиці

-виховувати: акуратність, усидливість, любов до ручної праці, повагу до власно виконаної роботи та до роботи інших, особливо до ручної праці.

Обладнання: голка, гольниця, ножиці, інструкційна карта, таблиця ПБП при виконанні ручних швейних робіт, виріб, тканина, оздоблюючи елементи (стрічка, носик, очі, язичок....). Синтепон, поролон, вата.

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

ІІ Перевірка знань, готовності учнів до уроку:

-спец одяг;

- оздоблювальні елементи, виріб майже готовий

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

-формування позитивного ставлення учнів до навчальної діяльності на уроці.

IV. Повідомлення теми.

-Запис на дошці

V. Викладання нового матеріалу.

Для створення об'ємної форми іграшки набивають м'якими матеріалами: синтапоном, поролоном, ватою, ватіном, залишками хутра тощо.

Шматочки цих матеріалів перед набиванням треба ретельно подрібнити. Заповнюють спочатку кінці деталей іграшки. При набиванні можна користуватися пінцетом чи дерев'яною паличкою. Але ніяк не ножицями! При їх застосуванні можливі пошкодження рук учнів та порізання деталей іграшки.

Значну увагу слід приділити оздобленню іграшки, наданню їй бажаємого образу. Для виконання очей. носа, рота іграшок найдоцільніше використовувати шматочки шкіри. Часом їх можна замінити ґудзиками, намистинами, блискітками тощо.

Додання форми і зборка виробу здійснюються наступними технологічними операціями:

Додання обсягу деталям іграшки (набивання). Кращим матеріалом для набивання іграшок є синтетична об'ємна иглопробивна тканина — синтепон. Іграшки, набиті шматочками синтепона, дуже м'які і легені, добре стираються і чистяться. Крім того, іграшки можна набивати розрізаними на частині шматком, ватою або поролоном. Набиті деталі іграшки зшивають у виріб.

Оформлення (ока, ніс, мордочка, вуха, вуси й ін.) виробу. (мал. 2.9.).

Ока додають іграшці особливу індивідуальність, роблять її живий, тому повинні бути виконані з особливою старанністю. Ока в іграшок можуть бути самої різної форми, у залежності від обраного персонажа. Можна робити ока з чорних або темно-коричневих ґудзиків. Особливо розповсюдженим матеріалом для їхнього виготовлення є різнобарвна клейонка — старі обкладинки підручників. Можна користуватися також коленкором, фотопапером, шматочками шкіри, тканини і т.п. Щоб око краще виділялося, під нього підставляють подглазник такої ж форми, але розміром небагато більше. Подглазник може визирати з-під ока у виді півмісяця.

Мал. 2.10. Види подглазників

Звичайно подглазник роблять білим, але в окремих випадках добре його зробити кольоровим. Наприклад, у кішки, лева, тигра подглазник може бути зеленим, у зайця — червоним або рожевим, у птахів — блакитним або жовтим. Подглазник може бути подвійним. Наприклад, під чорне око підставляють кольоровий подглазник, а під нього ще білий.

Мал. 2.11. Подвійні подглазники

В іграшках добре смотрятся ока, зроблені з чорної блискучої клейонки в сполученні з кольоровими подглазниками. Вираження очей може бути найрізноманітнішим, у залежності від задуманого образа. Форма очей може бути всіляка: кругла, овальна, напівкругла, каплеподібна (див. мал.).

Мал. 2.12. Форма очей

Ока іграшки можна виконати з прозорих упакувань таблеток, що можуть бути різними по розмірі і формі. Від упакування відрізають два осередки, з кожної сторони в них потрібно залишити по невеликому трикутнику. З їхньою допомогою ока іграшки закріплюються усередині тканини. Попередньо усередину осередку вкладають ґудзик і білий або кольоровий папір. Якщо ґудзик по розмірі вільно лежить усередині упакування, то ока іграшки будуть рухатися, як живі.

Важливо визначити місце кріплення око. У звірів звичайно очі розташовуються на рівні перенісся.

Мал. 2.13. Особливості кріплення очей

Іноді ока пришивають вище їхнього нормального положення, от чого особа деформується і виходить виродливим. Особа ляльки, іграшки потрібно розділити навпіл по горизонтальній лінії і на цій лінії розташувати ока. Щоб вийшли очні западини, місця розташування око втягують за допомогою довгої голки з ниткою № 10. Нитку закріплюють за вухом або в нижній частині потилиці. Якщо ока складаються з декількох деталей, то спочатку них склеюють між собою, а потім примірять на виріб.

Носи тварин роблять різної форми. Найпоширеніша форма носа — це кулька. З чорної тканини (оксамиту, шовку, сатину або тонкої шкіри, клейонки) вирізують коло діаметром приблизно 4 см (розмір залежить від величини голови виготовленої іграшки) і збирають його на нитку швом «через край». Нитку злегка стягають, у мішечок, що вийшов, кладуть вату, після чого нитку стягають до кінця, щоб вийшла кулька (див. мал. 2.14. А).

Мал. 2.14. Види носів тварин

Коричневого фетру вирізують дві частини і зшивають їх разом по вигнутій лінії петельним швом. Через отвір внизу в зшиту форму вкладають небагато вати і, не зашиваючи отвору, пришивають до мордочки (див. мал. 2.14. Б).

Ніс, зображений на мал. В, роблять у такий спосіб: з м'якої клейонки чорного кольору або обкладинки від старих підручників вирізують форму, зображену на малюнку. Два кінці, позначені буквою «а», з'єднують разом і скріплюють ниткою. Не відриваючись нитки, на це місце накладають третій (середній) кінець, позначений буквою «б», і скріплюють його разом із двома попередніми. Розмір носа залежить від величини виготовленої іграшки.

Вуси роблять з кінського волоса або волосіні. Щоб уставити вуси на потрібне місце, на волосі або лісочку роблять петлю, через яку пропускають нитку. Цією ниткою волосся втягують у голову, після чого нитку закріплюють. Звичайно на вуса йде 8— 10 волосків.

Перед тим як остаточно прикріпити накладку, ніс, очі й уші до голови іграшки, треба спробувати зробити це за допомогою шпильок. Посувати них, пошукати найбільш удале розташування.