Паяння металів і сплавів

Паяння – з’єднання металевих деталей в твердому стані за допомогою присадкового сплаву (припою). При паянні плавиться лише присадковий метал, який має температуру плавлення нижчу основного металу.

Для одержання міцного з’єднання необхідно, щоб припій добре змочувався поверхнею з’єднуваних металів, мав якісну взаємодію і утворював з ним розчини. Чим вище ступінь взаємної дифузії між розплавленим припоєм і основними металами, тим вищою є механічна міцність з’єднання. Крім того, міцність паяння залежить від чистоти поверхні з’єднуваних деталей. Тому поверхню виробу попередньо чистять, обезжирюють і вилучають окисли.

За допомогою паяння можна з’єднати деталі з вуглецевої і легованої сталі всіх марок, кольорових металів і сплавів, а також з різнорідних металів і сплавів.

Припої

Для паяння використовують припої двох видів:

- м’які з низькою температурою плавлення (до 400 ^оС) і відносно малою механічною міцністю з’єднання;

- тверді з високою температурою плавлення (до 900 ^оС) і високою механічною міцністю з’єднання.

М’які припої, до яких відносять сплави на олов’яній, свинцевій, кадмієвій, вісмутовій і цинковій основах, використовують в тому випадку, коли шов повинен забезпечувати герметичність з’єднання при відносно невисокій механічній міцності (межа міцності шва 30¸100 МПа). Часто застосовують олов’яно-свинцеві припої ПОС-61, ПОС-40 з вмістом олова 61% 40% відповідно.

Тверді припої, до яких відносять сплави на мідній, срібній, алюмінієвій, магнієвій і нікелевій основах, використовують для отримання міцних швів (межа міцності шва може сягати до 700 МПа). Твердими припоями можна паяти мідь, латунь, бронзу, сталь, чавун і інші сплави, крім алюмінію і його сплавів.