Суть процесу трудового виховання, його мета і завдання. Складові частини трудового виховання: моральне, естетичне, екологічне, економічне, патріотичне, фізичне

Для трудового виховання найкращі умови створюються в процесі трудового навчання. Трудове виховання проводиться тут у процесі безпосереднього залучення учнів до суспільно-корисної праці, а на заключному етапі – до продуктивної праці.

Центральним завданням трудового виховання є виховання позитивного ставлення до праці, яке забезпечується певними рисами характеру, що піддаються формуванню в процесі навчання. До таких рис характеру належать почуття колективізму, відповідальності за доручену справу, критичної самооцінки, свідомої дисципліни та ін. Сучасна промисловість ставить підвищені вимоги до самоконтролю, тому цьому повинно сприяти і трудове виховання. Під час трудового навчання виховується також культура праці, яка починається із зовнішнього вигляду учнів та включає вміння виконувати трудові завдання без зайвих, непродуктивних витрат часу, цього досягають у результаті правильної організації робочого місця.

Мета й завдання трудового виховання учнів:

· формування в учнів органічної потреби та мотивів у праці як джерелі існування;

· забезпечення позитивного впливу праці на інтелектуальний і фізичний розвиток дитини внаслідок їх інтеграції;

· формування в учнів трудових умінь і навичок в організації як навчально-пізнавальної діяльності, так і продуктивної праці;

· виховання культури праці, сумлінного ставлення до матеріальних і духовних цінностей.

· психологічну готовність особистості до праці (бажання сумнівно та відповідально працювати, усвідомлення соціальної значущості праці як обов’язку і духовної потреби, бережливість щодо результатів праці та повага до трудової діяльності);

· підготовку до праці (наявність загальноосвітніх і політехнічних знань, загальних основ виробничої діяльності, вироблення умінь і навичок, необхідних для трудової діяльності, підготовка до свідомого вибору професії).

Система оцінних параметрів стану трудового виховання учнів на уроках трудового навчання:

· відповідність поставлених цілей і завдань трудового виховання учнів у процесі навчання загальнодержавній концепції неперервного виховання;

· виявлення та реалізація змісту навчального матеріалу, який максимально сприятиме трудовому вихованню учнів;

· раціональний вибір і реалізація комплексу педагогічно доцільних принципів трудового виховання учнів на уроці, визначення принципу-домінанти з урахуванням змісту навчального матеріалу, специфіки предмета, стану вихованості учнів, їх вікових та індивідуальних особливостей;

· цільова установка учнів на трудову діяльність, зокрема на її основний вид – навчально-пізнавальну діяльність;

· розкриття соціальної значущості продуктивної праці;

· раціональне співвідношення трудового виховання з іншими виховними та освітніми цілями й завданнями уроку;

· формування позитивного ставлення учнів до будь-яких видів праці (побутова, навчальна, суспільно-корисна, продуктивна), поваги до людей праці;

· формування психологічної та практичної готовності учнів до трудової діяльності;

· вироблення в учнів трудових навичок і вмінь;

· виховання бережливого ставлення до народного добра, рідної природи, шкільного майна, підручників, продуктів харчування, одягу;

· виявлення в учнів професійного спрямування, розвиток здібностей до певної галузі, творчої самостійності;

· забезпечення навчально-матеріальної бази для трудового навчання й виховання відповідно до сучасних вимог науково-технічного прогресу.

Основою всієї системи трудового виховання є суспільно-корисна праця учнів. Вона включає:

- суспільну роботу – таку діяльність, яка сприяє досягненню мети організації учнівського колективу культурно-масового обслуговування населення;

- самообслуговування;

- продуктивну працю – суспільно-корисну трудову діяльність учнів, пов’язану зі створенням матеріальних цінностей суспільного використання як в умовах школи, так і в сфері виробництва.

Самообслуговування в школі та сім’ї – це найбільш доступний і повсякденний вид праці. З нього розпочинається виховання у дитини працелюбності, залучення її до все більш складних видів трудової діяльності. Досвід показує, що педагогічно правильна організація цієї праці стає доброю звичкою, не тільки обов’язком, а й потребою школярів.

Привчання дітей до самообслуговування розпочинається в сім’ї. Яким чином організувати цю працю, щоб вона найефективніше сприяла в загальній системі виховання вирішенню завдань трудового виховання.

Першим етапом трудового виховання є поступове привчання дітей до невеликих та посильних для їхнього віку трудових завдань. В цей період краще привчати дітей до самообслуговування. Наступним етапом є розширення видів праці від самообслуговування до обслуговування сім’ї в цілому. Уже молодший школяр може пришити ґудзик до сорочки молодшого брата чи сестри, випрасувати рушники і т.д. Важливим у трудовому вихованні є і врахування індивідуальних особливостей учнів. Так, фізично ослабленим дітям, не звільняючи їх від праці, слід доручати нескладну роботу, бажано на свіжому повітрі.

Важко дати рекомендації на всі випадки життя. Але вчителям слід пам’ятати, що при використанні праці як засобу виховання головним є те, що потрібно обмірковано ставитись до трудових справ, частіше радитись з колегами, вожатими, класними керівниками.

В організації навчальної праці учнів найважливішою є проблема активізації їх пізнавальної діяльності у процесі виконання трудових завдань. Передовий досвід шкіл країни переконує, що якщо учням доручати окремі, порівняно прості, види виробничої праці, то така праця, як правило, не вимагає від них застосування знань. Але справа докорінно змінюється, якщо перед учнями ставиться комплексне завдання.

Не інакше стоїть питання і в побутовій праці. Часто при навчанні шиттю діти годинами метають петлі, не отримуючи при цьому ніякого творчого розвитку. Інтерес до такого навчання у дітей швидко проходить. Але картина різко змінюється, коли перед учнями ставляться завдання творчого характеру.

Суспільно-корисна, продуктивна праця на благо суспільства – це праця найвпливовіша за своїм виховним впливом на учнів. Крім того, вона найбільш розповсюджена, застосовується як в сільських, так і в міських школах. Різноманітні і форми праці, які отримали назву трудових об’єднань школярів. Вони грають виключно важливу роль не тільки в трудовому, але й розумовому, моральному, естетичному, фізичному, економічному, екологічному вихованні. Не менш важливе значення їх в підготовці учнів до свідомої і творчої участі в суспільному виробництві, а також у професійній орієнтації. Методичні питання організації роботи в трудових об’єднаннях відображено в багатьох навчальних посібниках. В них звертається увага на те, що трудові об’єднання учнів – це перша школа їх самостійного трудового життя, школа виховання високої відповідальності за доручену справу.

Але навчальна праця і трудове виховання не обмежуються лише навчальною метою. Спільно з трудовим вихованням вони виступають найважливішою основою морального, розумового, фізичного та естетичного розвитку школярів.