Закінчення таблиці 3. 1 страница

Назва приміщення

Площа, м2

Зуботехнічна лабораторія Кімната техніків     Спеціалізовані приміщення: — полімеризаційна — полірувальна — паяльна — гіпсовочна — приміщення для зберігання матеріа­лів і гіпсу — приміщення для зберігання протезів і моделей — приміщення лабораторної кераміки і металокераміки — приміщення випалювання металоке­раміки — ливарня звичайна 1 — ливарня із застосуванням ЗВЧ — комора кислот — приміщення для обробки плюваль­ниць   Чекальня

4 на одного техніка, але не більше 15 тех­ніків в одній кімнаті   6 на одного працівника, але не менше 12 6 на одного працівника, але не менше 12 6 на одного працівника, але не менше 12 6 на одного працівника, але не менше 12         6 на одного працівника, але не менше 12 12 на 1 піч, на кожну наступну — по 6 1,2 на одного відвідувача, але не менше 10

Опалювальні прилади слід розташовувати з урахуванням можливості систематичного очи­щення їх поверхонь.

Для зменшення дії виробничих шкідливих факторів стоматологічні кабіне­ти і зуботехнічні лабораторії обладнують припливно-витяжною вентиляцією з механічним спонуканням. Крім того, встановлюють витяжні шафи. Такі шафиобов’язково мають бути в приміщеннях для сте­рилізації інструментів, окрім тих, де стериліза­ція проводиться повітряним методом. Такими шафами оснащують приміщення, в яких розмі­щуються муфельні печі (мал. 46), а також лабо­раторії, де проводяться пайка, лиття.

Біля кожної полірувальної установки і електрошліфувальної машини обладнують місцеві відсмоктувані пилу. У виробничих приміщен­нях зуботехнічних лабораторій установлюють витяжні парасолі — над піччю відцентрованого лиття, газовою плитою, нагрівальними при­ладами і робочим столом полімеризаційної (мал. 47, 48).

Незважаючи на значне поширення впродовж останніх років сучасних пломбувальних матеріалів, не втрачають свого значення і вимоги щодо приготуван­ня, зберігання та використання амальгам, тобто пломбувальних матеріалів, виготовлених з використанням ртуті.

Тому в приміщеннях стоматологічної поліклініки має бути розташована витяжна шафа з робочим отвором 30x60 см, робочі поверхні якої виготовлені із ртутьнепроникних матеріалів, а також вмонтовані раковина з фільтром для ртуті (швидкість руху повітря у шафі має становити 0,7 м/с), скринька для зберігання добового запасу амальгами та амальгамозмішувач. У стоматологічних кабінетах, де проводиться робота зі срібною та мідною амальгамами, шафи та інші меблі встановлюються на ніж­ках. Від рівня підлоги має бути вільний простір не менше 20 см. Це необхідно для забезпечення зручності прибирання підлоги і запобігання накопиченнюртуті під меблями. Столи для роботи із ртуттю покривають ртуть непроникним матеріалом (склом, вініпластом, лінолеумом тощо). По краях стола роблять бортики для запобігання накопиченню ртуті на підлозі. Столи, що встановлені у стоматологічних кабінетах, не повинні мати шухляд під робочими поверхня­ми. Зберігання ртуті допускається тільки у фарфоровому або скляному посудізі щільно закритою кришкою у спеціальному відділенні витяжної шафи в кількостях, що не перевищують добову потребу. При будь-якому розлитті ртуті необхідно її зібрати, помістити в посудину з водою, закрити притертою пробкою. У приміщеннях, де проводиться робота з амальгамою, не рідше як 2 рази на рік беруть аналіз повітря на вміст парів ртуті і в разі виявлення перевищен­ня допустимої концентрації проводять очищення приміщення згідно з інструк­цією. Персоналу забороняється споживати їжу в приміщеннях, де виконують­ся роботи із ртуттю і ртутною амальгамою.

Робочі місця (мал. 49) розташовуються так, щоб світло падало з лівого боку від працівника.

Раціональне освітлення робочих приміщень, особливо робочих місць, має велике гігієнічне значення. Робота стоматолога і зубного техніка пов’язана з дрібними деталями. Якщо виконувати її в умовах нераціонального освітлен­ня, то це викликає значне напруження і стомлення зору, а згодом — його погіршення. Штучне освітлення у стоматологічних кабінетах встановлюють з таким розрахунком, щоб зубний технік, стоматолог при переході від природного освітлення до штучного практично не відчував цього переходу.

У кабіне­тах і основних приміщеннях обладнують дві системи штучного освітлення. Одна система забезпечує загальне освітлення приміщення. Світильники, що входять у цю систему, розміщують рівномірно по всьому приміщенню, на лам­пи надягають ковпаки з молочного чи матового скла, щоб освітлення в будь- якому місці кабінету було досить яскравим і нерізким. Друга система слугує для освітлення безпосередньо робочих поверхонь.

Для кожного робочого місця лікаря чи зубного техніка обладнується місце­ве освітлення. У хірургічних кабінетах робочі місця освітлюються безтіньови­ми рефлекторами. Спеціальні рефлектори встановлюють у стоматологічних та ортопедичних кабінетах. У кожному стоматологічному кабінеті має бути сто­лик для зберігання стерильного інструментарію, робочий столик (мал. 50, 51).

При виконанні робіт усі працівники стоматологічних поліклінік, відділень, кабінетів і лабораторій повинні суворо дотримуватись правил та інструк­цій експлуатації медичної техніки, виробничого устаткування (мал. 52) тощо, а також правил виробничої санітарії та особистої гігієни.

Адміністрація медичної установи зобов’язана вчасно забезпечувати працівників стоматологічних поліклінік, відділень, кабінетів і зуботехнічних ла­бораторій спецодягом та індивідуальними засобами захисту.

Відповідно до правил завідувач стоматологічного відділення (кабінету) і зуботехнічної лабораторії розробляє інструкції з техніки безпеки та виробничоїсанітарії з окремих видів робіт і затверджує їх у керівника закладу.

Затвер­джена інструкція має бути вивішеною на видному місці біля кожної ділянки роботи.

Згідно з цією інструкцією, кожний співробітник при прийнятті на роботу повинен пройти первинний інструктаж на робочому місці, ознайомитись зі своїми обов’язками. Під час виконання роботи не можна займатись сторонні­ми справами та відволікати увагу інших. Слід виконувати тільки ту роботу, яка відповідає функціональним обов’язкам згідно з посадовою інструкцією, а також за дорученням керівника. Необхідно працювати у спецодязі і користу­ватись індивідуальними засобами захисту, робоче місце утримувати в чистоті і порядку, не допускати забруднення та ковзання підлоги, інструменти і прилади розміщувати згідно з вимогами.

Зубним технікам належить: дезінфікувати відбитки, принесені зі стоматологічних кабіне­тів; бути уважним при роботі з електричними плитками, бормашиною, гіпсовим ножем, газо­вою плитою; шліфувати і полірувати зубні про­тези тільки в полірувальній кімнаті (мал. 53) на електрошліфувальній машині із захисним ко­жухом, у масці і захисних окулярах; не виймати гарячі кювети з полімеризатора, дати вистигну­ти воді; дотримуватись техніки безпеки при ро­боті з бензином і кислотами, уміти надавати пер­шу допомогу при аварійних ситуаціях; слідкува­ти за справністю електроприладів, медичним обладнанням, освітлювальною мережею, проти­пожежним інвентарем.

У приміщенні зуботехнічної лабораторії, де виконуються роботи із золотом, мають бути сей­фи для зберігання золотих виробів, вбудовані у стіну. Окрім того, для роботи із золотом необхідне спеціальне приміщення, де здійснюють прийом, зважуван­ня, зберігання і видачу золота зубним технікам. Вікна цього приміщення по­трібно обладнувати ґратами, а двері обшивати металом або оснащувати мета­левою ґраткою та сигналізацією.

Медичним сестрам слід: уважно приймати зміну, ретельно оглядати робоче місце, електроапаратуру, електронагрівальні прилади; перевіряти вентиля­цію в кабінетах, наявність протипожежного інвентарю; знайомитись із планом евакуації хворих на випадок стихійного лиха, перевіряти наявність ключів від запасних виходів, передбачених планом евакуації; забороняється під час робо­ти користуватись несправними та незаземленими електроприладами, водопро­водом і каналізацією, допускати сторонніх осіб до ремонту електрообладнан­ня, електропроводки; при кип’ятінні і нагріванні рідини наповнювати ємності доверху, використовувати ємності без ручок, експлуатувати ємності, які про­тікають.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що незалежно від профілю лікувально-профілактичного закладу в ході його функціонування потрібно дотримуватися певних вимог з охорони праці, основи яких закладаються ще на стадії проектування і будівництва споруд та знаходять продовження під час їх повсякденної експлуатації. До таких вимог слід віднести:

— здійснення будівництва або реконструкції споруд лікувально-профілактичних закладів лише за попередньо розробленим проектом, що має підлягати експертизі та погодженню із Державним комітетом з нагляду за охороною пра­ці, державною санітарно-епідеміологічною службою, пожежною та екологіч­ною інспекціями, енергопостачальними організаціями тощо;

— суворий контроль за виконанням будівельних або ремонтних робіт відповідно до проекту;

— принциповий підхід до прийняття в експлуатацію об’єкта будівництва або реконструкції;

— забезпечення усіх споруд гарячим і холодним водопостачанням, водовідведенням, опаленням, вентиляцією та пожежною сигналізацією;

— забезпечення надійного й безпечного електропостачання лікувально- профілактичних закладів, яке потрібно здійснювати за таких умов: кабельні лінії електричного струму на території лікарні мають відповідне заглиблення або висоту розташування, місця їх знаходження помічаються спеціальними табличками з написами «Стій, напруга!», «Не залазь — уб’є!», «Кабель високої напруги!», «Обережно! Електрична напруга!» тощо; безпосередньо у спорудах всі проводи електричних мереж знаходяться під штукатуркою (закрита проводка), а розетки мають позначки про силу струму — «220 В» (мал. 54) або «120 В»; будь-які земляні роботи або ремонт спо­руд узгоджуються з інженерною службою лікар­ні; усі електроприлади мають заземлення, яке обладнується відповідно до технічних вимог (за­бороняється для цього використовувати мережі трубопроводів, особливо газопроводів і труб для подавання кисню); операційні, реанімаційні бло­ки та блоки (палати) інтенсивної терапії мають додаткове (резервне, локальне) енергозабезпе­чення з використанням акумуляторних батарей або пересувних електростанцій;

— чітке розмежування транспортних і пішохідних потоків за рахунок встановлення турнікетів та шляхових знаків «Пішохідний перехід», розмежуван­ня транспортних доріг і пішохідних тротуарів смугами зелених насаджень тощо;

— забезпечення належного технічного і санітарного стану твердого покрит­тя доріг і тротуарів, улаштування штучного освітлення, водовідводів і вико­ристання відповідних заходів при ожеледиці.

Пожежна безпека як складова охорони праці в медичній галузі

Пожежа — це неконтрольоване горіння поза спеціальним осередком, що завдає моральних і матеріальних збитків, а іноді призводить і до загибелі людей.

За масштабами та інтенсивністю є такі пожежі:

— окремі пожежі, що виникають в окремих будівлях (спорудах) або у невеликих ізольованих групах будівель;

— суцільні пожежі, під час яких одночасно горить більшість будівель і споруд на певній ділянці забудови (понад 50 %);

— вогневий шторм — особлива форма суцільної пожежі. Вертикальний по­тік нагрітих продуктів горіння, в який з великою швидкістю (до 50 км/год) надходить (втягується) значна кількість свіжого повітря;

— масові пожежі, що утворюються з окремих і суцільних пожеж.

Залежно від місця виникнення розрізняють такі пожежі:

— на транспортних засобах;

— степові й польові;

— у населених пунктах;

— підземні пожежі в шахтах, рудниках;

— торф’яні та лісові, а також пожежі в будинках, спорудах (зовнішні й внутрішні).

Пожежна безпека — стан об’єкта, при якому із встановленою вірогідністю виключаються можливість виникнення і розвиток пожежі, дія на людей небез­печних факторів пожежі; забезпечується захист матеріальних цінностей. За­безпечити пожежну безпеку об’єкта досить складно і тому до цього забезпечен­ня необхідно підходити комплексно (схема 9).

Профілактика. Основними системами комплексу заходів і засобів щодо забезпечення пожежної безпеки об’єкта є: система запобігання пожежі, систе­ма протипожежного захисту та система організаційно-технічних заходів.

Усі заходи організаційно-технічного характеру на об’єкті можна розподілити на організаційні, технічні, режимні та експлуатаційні.

Організаційні заходи пожежної безпеки передбачають: організацію пожежної охорони на об’єкті, проведення навчань з питань пожежної безпеки (включаючи інструктажі та пожежно-технічні мінімуми), застосування нао­чних засобів протипожежної пропаганди та агітації, організацію добровільних пожежних дружин (ДПД) та пожежно-технічні комісії (ПТК), проведення перевірок, оглядів стану пожежної безпеки приміщень, будівель, об’єкта в цілому та ін.

До технічних заходів належать: суворе дотримання правил і норм, визначених чинними нормативними документами, при реконструкції приміщень, будівель та об’єктів, технічному переоснащенні виробництва, експлуатації чи можливому переобладнанні електромереж, опалення, вентиляції, освітлення тощо.

Заходи режимного характеру передбачають заборону куріння та застосування відкритого вогню в недозволених місцях, недопущення появи сторонніх осіб у вибухонебезпечних приміщеннях чи об’єктах, регламентацію пожежної безпеки під час проведення вогневих робіт тощо.

Експлуатаційні заходи охоплюють своєчасне проведення профілактичних оглядів, випробувань, ремонтів технологічного та допоміжного устаткування, а також інженерного господарства (електромереж, електроустановок, опален­ня, вентиляції).

Система запобігання пожежі — це комплекс організаційних заходів і тех­нічних засобів, спрямованих на унеможливлення умов, необхідних для виник­нення пожежі (горюча речовина, окисник та джерело займання). Окисник ра­зом із горючою речовиною утворює так зване горюче середовище, здатне горіти після видалення джерела займання. Тому система запобігання пожежі вклю­чає такі два основні напрями: запобігання утворенню горючого середовища і виникнення в цьому середовищі (чи внесення в нього) джерела займання.

Запобігання утворенню горючого середовища досягається: застосуванням герметичного виробничого устаткування; максимально можливою заміною в технологічних процесах горючих речовин та матеріалів негорючими; обмеженням кількості пожежо- та вибухонебезпечних речовин при використанні та зберіганні, а також правильним їх розміщенням; організацією контролю за складом повітря у приміщенні та контролю за станом середовища в апаратах; застосуванням робочої та аварійної вентиляції; застосуванням в установках з горючими речовинами пристроїв захисту від пошкоджень та аварій та ін.

Запобігання виникненню в горючому середовищі джерела займання досяга­ється: використанням устаткування та пристроїв, при роботі яких не виникає джерел займання; використанням електроустаткування, що відповідає класу пожежо- та вибухонебезпеки приміщень і зон, груп і категорій вибухонебез­печної суміші; виконанням вимог щодо сумісного зберігання речовин та мате­ріалів; використанням устаткування, що задовольняє вимогам електростатич­ної іскробезпеки; використанням швидкодійних засобів захисного вимкнення; заземленням устаткування; ліквідацією умов для самоспалахування речовин і матеріалів тощо.

Система протипожежного захисту — це сукупність організаційних заходів, а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї.

Протипожежний захист об’єкта здійснюється за такими напрямами:

Обмеження розмірів та поширення пожежі: розміщення будівель і споруд на території об’єкта з дотриманням протипожежних розривів та інших вимог пожежної безпеки; дотримання обмежень стосовно кількості поверхів будівель та площі поверху; правильне планування приміщень, відділень (у лікарні) у межах будівлі; вибір будівельних конструкцій необхідних ступенів вогнестій­кості; улаштування систем автоматичної пожежної сигналізації та пожежога­сіння тощо.

Обмеження розвитку пожежі: обмеження кількості горючих речовин, що одночасно знаходяться у приміщенні; використання оздоблювальних будівельних та конструкційних матеріалів з нормативними показниками вибухо- небезпечності; своєчасне звільнення приміщень від залишків горючих матері­алів тощо.

Забезпечення безпечної евакуації людей та майна: вибір такого об’ємно - планувального та конструктивного способу зведення будівлі, щоб евакуація людей була завершена до настання гранично допустимих рівнів факторів пожежі; застосування конструкцій будівель та споруд відповідних ступенів вогнестійкості, для збереження несівних та огороджувальних функцій протягом усього часу евакуації; вибір відповідних засобів колективного та індивідуального захисту; застосування аварійного вимкнення устаткування і комуніка­цій; улаштування систем протидимового захисту, які запобігають задимленню шляхів евакуації; улаштування необхідних шляхів евакуації (коридорів, схо­дових кліток, зовнішніх пожежних драбин), раціональне їх розміщення та на­лежне утримання.

Створення умов для успішного гасіння пожежі: встановлення у будівлях та приміщеннях установок пожежної автоматики; забезпечення приміщень нормованою кількістю первинних засобів пожежогасіння; улаштування та утримання в належному стані території підприємства, під’їздів до будівельних спо­руд, пожежних водоймищ.

Аналіз середньорічних показників причин виникнення пожеж у різних галузях виробництва та в побуті дає змогу виявити, що 46,1 % з них пов’язані з необережним поводженням з вогнем, 22,3 — з порушеннями правил монтажу та експлуатації електромереж і електрообладнання, 7,2 — з пустощами дітей, 5,7 — з підпалами, 19,7% — з іншими причинами (несправність виробничого устаткування, порушення технологічного процесу тощо).

Найбільша кількість пожеж виникає у житловому секторі (до 75—80% від загальної кількості) і зумовлює великі матеріальні збитки, які становлять десятки мільйонів гривень. Не можна не визнати, що і в установах Міністерства охорони здоров’я кількість пожеж досить значна (до 250—500 упродовж кожних 5 років), причому завдана ними матеріальна шкода сягає 1—2 млн гривень.

Серед основних причин, що зумовлюють пожежі в лікувальних закладах та інших установах охорони здоров’я, слід назвати такі:

1. Порушення організаційного і технічного забезпечення системи пожеж­ної безпеки.

2. Порушення правил пожежної безпеки медичним і допоміжним (технічним) персоналом як результат недотримання вимог технологічного процесу.

До першої групи причин пожеж у закладах охорони здоров’я слід віднести порушення, що випливають з недотримання організаційних заходів та вимог.

Перш за все це недостатній рівень системного вирішення завдань пожежної безпеки в установі. Сюди належать недостатній рівень опрацювання організа­ційних завдань, організаційно-методичних заходів і технічного забезпечення пожежної безпеки.

Вимоги системності у вирішенні завдань пожежної безпеки випливають з необхідності створення як розгалуженої технічної основи пожежної безпеки, так і забезпечення її постійної функціональної готовності. У цьому питанні не можуть допускатися самоплинність або половинчатість. Готовність первинних протипожежних засобів (вогнегасники, гідранти, пожежні щити з відрами, лопатами, баграми, резервуари з піском тощо), оприлюднення їх місцезнаходження, наявність і технічна надійність технічних засобів зв’язку, оприлюд­нення згідно з вимогами пожежної безпеки планів евакуації хворих і персона­лу, постійна перевірка незахаращеності проходів та евакуаційних шляхів — усе це має поєднуватися з постійною роботою в аспекті роз’яснювальних захо­дів серед медичного персоналу і пацієнтів. Добре відомо, що недостатній рівень роз’яснювальних заходів щодо небезпеки від вогню може призвести до непо­правного лиха.

Особливо небезпечним є недостатній контроль за дотриманням правил про­типожежної охорони у системі загальних вимог охорони праці та безпеки жит­тєдіяльності в лікувально-профілактичних закладах. Є багато прикладів того, що грубі порушення вимог пожежної безпеки в лікувально-профілактичних закладах та установах охорони здоров’я, що виявляються у захаращеності приміщень, заваленості аварійних виходів, відсутності чітко розроблених і оприлюднених планів евакуацій хворих та медперсоналу з приміщень під час пожежі, чітко спланованих дій персоналу в умовах пожежної небезпеки, на­казу керівника підрозділу або лікувального закладу про заходи протипожеж­ної безпеки з призначенням відповідальних осіб та ін., неминуче ведуть до страшних втрат.

До причин технічного порядку слід віднести відсутність вільного шляхово­го під’їзду до лікувального закладу, непродуманість забезпечення шляхового маневру на його території, що може мати вирішальне значення у випадку по­жежі. Важливим є забезпечення лікувального закладу аварійною системою водопостачання.

Керівництво закладу охорони здоров’я повинне постійно консультуватися зі службою пожежної безпеки під час проведення ремонтних і будівельних робіт як на етапі планування та проектування, так і на етапах виконання робіт, їх завершення і приймання.

Особливої уваги керівництва закладу потребує стан загальнотехнічних служб, зокрема автогосподарства і складів, насамперед мастильних і палив­них матеріалів, хімічних реагентів, у тому числі із сильно дійними токсични­ми речовинами (СДТР), розчинників, фарб, лаків, ЛЗР і будівельних матеріа­лів, білизни тощо.

До причин пожеж організаційного плану слід віднести порушення трудової дисципліни, недотримання лікувального та пропускного режимів у лікуваль­них закладах. В останньому випадку йдеться про можливість проникнення до закладу сторонніх осіб, наміри яких можуть бути найрізноманітнішими. Осо­бливо це має значення при проникненні сторонніх до господарських, перед­усім складських, приміщень. Недопустимим є вживання алкогольних напоїв на території лікувальних закладів та їх окремих служб і підрозділів. Виходячи з особливостей життя в країні у досить складний і непередбачуваний щодо політико-соціального становища період, завжди слід пам’ятати про можливі терористичні акції, у тому числі з використанням підпалів. Не менш важли­вим для запобігання пожежам є постійний контроль за дітьми і підлітками з числа пацієнтів. Альтернативою має бути ненав’язлива, коректна роз’яс­нювальна та виховна робота.

Додругої групи причинпожеж у закладах охорони здоров’я мають бути віднесені:

1) порушення правил електробезпеки при користуванні електричним обладнанням, наприклад при використанні автоклавів, при користуванні електроопалювальними та освітлювальними приладами (несправність електропро­водки, користування несправним електрообладнанням);

2) використання несправної або неправильне використання електродіагностичної та електролікувальної апаратури операційних, кабінетів функціо­нальної діагностики, рентгенодіагностичних кабінетів, лабораторій, фізіоте­рапевтичних кабінетів та ін.;

3) порушення правил техніки безпеки при користуванні газоопалювальними приладами;

4) недотримання правил техніки безпеки в операційних (пошкоджена електропроводка, відсутність надійної вентиляції, порушення у системі подавання та відведення наркотичних і газопарових сумішей, недотримання вимог безпеки праці щодо запобігання іскроутворенню, накопиченню статичної електрики та ін.);

5) неправильне зберігання та використання кисню в балонах;

6) порушення правил пожежної безпеки при кремації трупів, спалюванні сміття та ін.;

7) порушення техніки безпеки на складах і в підсобних приміщеннях, особливо при збереженні паливно-мастильних та легкозаймистих матеріалів;

8) порушення вимог безпеки праці і протипожежних правил робітниками під час проведення ремонтно-будівельних робіт, пов’язаних з використанням вогню (електрозварювання, ремонт електрокабельних і газових комунікацій та електрообладнання, проведення інших ремонтних робіт). Слід пам’ятати про недопустимість проведення будь-яких ремонтних робіт з використанням сучасних оздоблювальних матеріалів без попереднього узгодження з протипожежними органами, оскільки, як свідчить сумний досвід у нашій країні та за її межами останнього часу, полімерні матеріали під час горіння здатні виділя­ти надзвичайно токсичні сполуки типу фосгену, які віднесені до бойових отруйних речовин.

Варто враховувати, що пожежа у закладах охорони здоров’я практично за­вжди, зокрема при перекиданні вогню на складські приміщення, супроводжується вивільненнями інших речовин, як правило, токсичних, отруйних, лег­козаймистих. З одного боку, це може сприяти посиленню пожежі, наприклад при загоранні резервуарів зі спиртом, ацетоном, толуолом, бензолом, іншими органічними розчинниками, паливними і мастильними матеріалами, а з іншо­го — наприклад при горінні складів аптек, лабораторій тощо, — стати джере­лом появи ще більш токсичних речовин з наслідками, які нерідко важко пе­редбачити. Такі аварії можуть стати осередком надзвичайних ситуацій для великих міст і цілих регіонів.

В Україні розроблено досить великий перелік законодавчих актів, наказів, положень, інструкцій та інших офіційних матеріалів стосовно протипожежно­го захисту. Пожежна безпека має забезпечуватись шляхом проведення органі з аційних та інших заходів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечен­ня безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негатив­них екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.

Разом з тим, узагальнюючи зміст численних офіційних матеріалів і видань щодо протипожежної профілактики, насамперед слід звернути увагу на осно­вні обов’язки керівників та посадових осіб, які повинні забезпечувати пожеж­ну безпеку. До них належать такі:

— розробляти комплекс заходів щодо забезпечення пожежної безпеки на підприємстві, в установі, в організації, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід;

— відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах закладу, здійснювати постійний контроль за їх дотриманням;

— забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

— організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

— у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з орга­нами державного пожежного нагляду;

— утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту, зв’язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

— створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально- технічну базу;

— подавати на вимогу пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об’єктів;

— здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлен­ня та гасіння пожеж і використання з цією метою виробничої автоматики;

— своєчасно інформувати пожежну охорону про несправності пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також закриття доріг і проїздів на своїй території;

— проводити службове розслідування випадків пожеж;

— організовувати в закладах з цілодобовим перебуванням дітей і хворих нічні чергування обслугового персоналу;

— забезпечувати нічних чергових електричними ліхтарями;

— періодично перевіряти, чи знають вони свої обов’язки на випадок по­жежі.

Гарантування пожежної безпеки є складовою виробничої або іншої діяльності посадових осіб, працівників закладів. Це має бути відображено у трудо­вих договорах (контрактах) і статутах закладів. Керівник закладу повинен ви­значити обов’язки посадових осіб (у тому числі заступників керівника) щодо гарантування пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць тощо, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання та експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту.

Обов’язки щодо гарантування пожежної безпеки, утримання та експлуата­ції засобів протипожежного захисту мають бути відображені у відповідних по­садових документах (функціональних обов’язках, інструкціях, положеннях тощо). У кожному закладі з урахуванням його пожежної безпеки наказом (ін­струкцією) має бути встановлений відповідний протипожежний режим. У тому числі визначені: