Розділи токсикології

Токсикологія є фундаментальною наукою, що вирішує широке коло завдань із залученням знань і методів дослідження багатьох суміжних природничих наук, особливо загальної органічної хімії, біохімії, фізіології, імунології, генетики та ін. Основним її методичним прийомом служить експеримент на тваринах, ретельно спланований і технічно добре оснащений для виявлення найбільш тонких механізмів дії отрут на системному, органному, клітинному, субклітинному і молекулярному рівнях.

На даний час у токсикології визначаються три основних розділи: теоретична (експериментальна), профілактична (гігієнічна) і клінічна.

Теоретична токсикологія вирішує проблеми виявлення основних законів взаємодії організму й отрут, їх токсикокінетику й токсикодинаміку.

Профілактична (гігієнічна) токсикологія вивчає проблеми визначення ступеня небезпеки й розробки мір і способів запобігання й захисту від токсичного впливу хімічних речовин у навколишньо оточуючому людину середовищі. Тому вона має екологічний характер і включає наступні основні розділи: комунальний, харчовий, промисловий, сільськогосподарський і побутовий.

Клінічна токсикологія – це медична наука, що досліджує захворювання хімічної етіології, тобто хімічні хвороби людини, що виникають внаслідок токсичного впливу хімічних сполук навколишнього його середовища. Основними розділами клінічної токсикології є:

1) вивчення гострих хімічних захворювань (отруєнь), що розвиваються внаслідок одномоментного впливу токсичної дози хімічних сполук;

2) вивчення хронічних хімічних захворювань, що виникають при тривалому й багаторазовому впливі токсичних речовин;

3) наркологічна токсикологія вивчає механізми хворобливої пристрасті людини до деяких видів токсичних речовин, іменованих наркотиками, і міри боротьби з ними;

4) лікарська токсикологія визначає широту терапевтичного індексу лікарських засобів, їх побічну й шкідливу дію на організм (лікарська хвороба), розробляє способи попередження й лікування лікарських отруєнь.

Останнім часом до клінічного напрямку токсикології відносять навчання про біологічну дію синтетичних матеріалів, імплантованих в організм людини (судинні протези, штучні клапани серця, суглоби та ін.).

Крім того, виділяються спеціальні види токсикології, які вивчають отруєння людей і тварин в особливих умовах або обставинах при впливі певного виду токсичних речовин. Це військова, авіаційно-космічна, судова та інші види токсикології, які звичайно містять у собі елементи всіх основних напрямків теоретичного, гігієнічного й клінічного.

Клінічна токсикологія відрізняється тим, що в сфері її застосування можливість проведення контрольованого експерименту представляє більшу рідкість. Умови взаємодії отрути з організмом різних людей неідентичні внаслідок варіабельності попередників отруєнню хвороб, що постійно змінюється чутливості до отрут внаслідок звикання або проведеного медикаментозного лікування, наявності хронічних отруєнь (алкоголізм, паління та ін.), більших розходжень у віковому складі хворих, кліматичних умов і соціальних обставин. Навіть таке класичне положення загальної токсикології, як пряма залежність токсичності від дози хімічних сполук і шляхи надходження, у клінічній токсикології не завжди справедливо. Тут на перше місце виходять особливості даного організму й характер наданої медичної допомоги, а не доза токсичної речовини. Щодо цього показові приклади отруєнь алкоголем і деякими наркотиками, токсична доза яких для людей, до них звиклої, у кілька десятків разів вище, ніж для осіб, уперше що їх вжили.

У клінічній токсикології розрахунок, подібний до експериментального розрахунку (DL 50), природно, неможливий. Традиційно використовується поняття умовної смертельної дози, що відповідає мінімальній дозі, яка викликає смерть людини при однократному впливі даної речовини. Ця величина, як правило, може бути визначена досить приблизно, тому що реєструється по анамнестичним або іншим, звичайно непрямим, даним при випадкових або навмисних гострих отруєннях.

Більш інформативні об’єктивні дані про токсичну й смертельну концентрацію хімічних сполук у крові хворих (мг/л) (мекв/л), отримані шляхом спеціальних досліджень у хіміко-токсикологічних лабораторіях Центрів по лікуванню отруєнь.

Серед основних завдань клінічної токсикології можна виділити діагностичні, лікувальні й профілактичні.

Діагностичні завдання стосуються розробки й дослідження способів клінічної й лабораторної діагностики отруєння, причому в останньому мається на увазі клінічна інтерпретація отриманих лабораторних даних.

Лікувальні завдання полягають у розробці й застосуванні комплексного методу лікування отруєнь, що включають заходи щодо прискореного видалення отрут з організму, зниженню токсичності за допомогою протиотрут (антидотів), і проведенні симптоматичної терапії, спрямованої на підтримку функцій органів і систем організму, найбільш постраждалих при впливі токсичної речовини.

Профілактичні завдання обов’язково включають вивчення епідеміології отруєнь, причин їхнього розвитку й способів запобігання. При цьому варто враховувати, що більшість отруєнь розвивається внаслідок нещасних випадків, запобігання яких становить складну соціальну проблему.

Основним методом клінічної токсикології є визначення ознак, властивих даному отруєнню. Поряд зі спостереженням за хворими в клініці сюди входить інструментальний контроль. До нього ставляться специфічні методи токсикологічної хімії, використовувані для лабораторного визначення концентрації токсичних речовин у біологічних середовищах (кров, сеча, лімфа, спинномозкова рідина та ін.), і неспецифічні методи інструментальної діагностики й реєстрації функцій серцево-судинної системи (ЕКГ, реографія та ін.), центральної нервової системи (ЕЕГ) і інших систем організму, застосовуваних у даний час у терапії, реаніматології й інших областях клінічної медицини.

Наукова й практична цінність отриманої в клінічній практиці інформації не поступається експериментальній, тому що отруєння людини являють собою патологічний процес взаємодії токсичної речовини й систем організму, що протікає в природних умовах, які неможливо моделювати в експерименті на тваринах. От чому клінічне дослідження служить останньою інстанцією в вирішенні відповідального питання про токсичність хімічних сполук, наприклад лікарських засобів, харчових добавок та ін.