Сутність демографічного прогнозування

Демографічний прогноз – це науково обґрунтоване передбачення основних параметрів руху населення і майбутньої демографічної ситуації: чисельності, статевовікової та сімейної структур населення, народжуваності, смертності, міграції, якісних характеристик населення. Демографічний прогноз виступає зазвичай у формі перспективного розрахунку населення – розрахунку чисельності і статевовікової структури населення, побудованого на деяких гіпотезах щодо майбутньої динаміки тих або інших характеристик народжуваності та смертності. Такі розрахунки робляться, як правило, в декількох варіантах. Найбільш вірогідним є прогноз майбутнього ходу відтворення населення, варіант перспективних розрахунків зазвичай і вважається демографічним прогнозом.

Достовірність демографічного прогнозу залежить від:

1) точності початкової інформації;

2) обґрунтованості гіпотез щодо зміни демографічних процесів під впливом всього комплексу соціально-економічних умов;

3) тривалості періоду, на який робиться прогноз. Розрізняють короткостро- кові (до 5 років), середньострокові (до 30 років) і довгострокові (30 – 60 років) прогнози.

Демографічний прогноз спирається на знання теорії і загальних закономірностей розвитку народонаселення, на врахування головних тенденцій відтворення населення в найближчій історичній перспективі:

подальший розвиток урбанізації;

зростання освітнього і культурного рівня населення;

зниження смертності і збільшення тривалості життя;

поступове відмирання традицій багатодітності;

зміна функцій сім'ї;

підвищення соціальної та територіальної мобільності населення;

збереження певної диференціації демографічного розвитку різних регіонів, обумовленої економічними, соціально-культурними й етнічними чинниками та ін.

Основними методами демографічного прогнозування населення є такі:

просте прогнозування: експертні оцінки; дельфійський метод; порівняння характеристик посад; регресивний аналіз; послідовна часова екстраполяція;

організаційні заміни: складання графіка заміщення (наступності); марківський (стохастичний) аналіз;

оптимізація: лінійне, нелінійне програмування (одноетапна оптимізація); динамічне програмування (багатоетапна оптимізація); цільове програмування;

комплексне моделювання: комплексна експертна оцінка “зверху вниз” і “знизу вверх”; спільне моделювання зовнішнього і внутрішнього ринку праці; спільне моделювання ринку бізнесу і праці.

Аналіз Маркова пов’язаний зі сприйняттям пропозиції людських ресурсів як динамічного процесу, що простежує сукупність переміщень населення протягом певного часу. При цьому створюється матриця ймовірності переміщень.

Цільове програмування – це гібридний метод планування (поєднання марківського аналізу з лінійним програмуванням), що дозволяє складати карти перерозподілу населення для якомога новішого дослідження раніше визначених цілей.

Експертні оцінки становлять популярні засоби прогнозування чисельності населення. У цьому випадку комісія, сформована з експертів і спеціалістів, колективно обговорює питання, пов′язані з прогнозуванням чисельності населення.

На відміну від методу експертних оцінок у разі використання методу Дельфі учасники ізольовані від компанії, а інформаційні потоки в процесі прогнозування регулюються призначеним для цього посередником. Кожний експерт виробляє незалежний ряд оцінок.

За допомогою даних методів можна з великою ймовірністю спрогнозувати майбутню чисельність населення країни.

Як вже зазначалося раніше, чисельність населення – найменш цікавий показник, в усякому разі для демографів. Як правило, він є лише пасивним підсумком зміни структури населення за найрізноманітнішими параметрами. Разом з тим прогноз загальної чисельності населення може становити певний інтерес, головним чином для оцінки віддалених наслідків демографічної ситуації, що склалася на початок прогнозного періоду (тобто періоду, на який робиться прогноз). Найчастіше в основі такого прогнозу знаходиться гіпотеза про незмінний спостережуваний або передбачуваний коефіцієнт приросту населення. У такому разі чисельність населення змінюється в геометричній прогресії за формулою:

(7.1)

де P_t – загальна чисельність населення наприкінці прогнозного періоду;

Р₀ – загальна чисельність населення на початок прогнозного періоду;

К – передбачуваний коефіцієнт приросту населення в прогнозному періоді;

t – тривалість прогнозного періоду;

е – основа натуральних логарифмів.

Як уже зазначалося вище, прогноз загальної чисельності населення має досить обмежене значення і малоінформативний характер. Більше значення, особливо для економічного та соціального планування, має прогноз майбутнього складу населення, в першу чергу, за статтю і віком. Технічно такий прогноз не складний. Він проводиться методом так званого “вікового пересування” (або “пересування віку”). Метод полягає в тому, що початкова чисельність і структура населення “пересувається” в майбутнє, зменшуючись при цьому за рахунок померлих (і тих, що виїхали) і поповнюючись за рахунок тих, що народилися (і тих, що приїхали). Отже, для прогнозу початковими даними служать чисельність і структура населення (зазвичай за результатами перепису населення) та гіпотези щодо тенденцій відтворення і міграції населення в прогнозному періоді. Пересування здійснюється за тимчасовими кроками, які дорівнюють довжині вікової групи населення, з таким розрахунком, щоб з кожним кроком прогнозу, чисельність вікової групи, що залишилася в живих, переходила в наступний (старший) віковий інтервал. Для цього чисельність кожної вікової групи початкового населення (тобто населення на початку прогнозного періоду) множиться на коефіцієнт дожиття до наступного вікового інтервалу, який є співвідношенням двох суміжних груп чисел з таблиць смертності, покликаних характеризувати імовірні тенденції смертності в прогнозному періоді. Для кожного кроку, у свою чергу, визначається гіпотетична кількість тих, хто народиться, яка додається в молодшу вікову групу (з поправкою на вірогідність дожиття новонароджених до кінця першого вікового інтервалу). На кожному наступному кроці прогнозу вся розрахункова процедура повторюється. Математично вона виглядає таким чином:

(7.2)

де Р_х+п – прогнозована чисельність населення віком _«x+n»;

Р_х – початкова чисельність населення віком _«x»;

n – довжина вікового інтервалу (і одночасно – довжина прогнозного кроку);

L_х і L_х+n – кількість тих, хто живе, з таблиць смертності для двох суміжних вікових груп;

МП_х – міграційний приріст відповідної статі і віку, додатний або від′ємний.

Прогнози робляться зазвичай у декількох варіантах, один з яких – за гіпотези незмінного режиму відтворення населення, і ряд варіантів – за різних гіпотез про вірогідні зміни рівнів народжуваності та смертності. У варіанті з гіпотезою про постійність режиму відтворення населення протягом усього прогнозного періоду коефіцієнти дожиття і народжуваності незмінні. Очевидно, такий прогноз не може претендувати на прогноз майбутньої чисельності і складу населення (оскільки демографічні процеси безперервно змінюються). Мета такого варіанта прогнозу – оцінити можливі наслідки тривалого збереження фактичної демографічної ситуації, на основі якої робиться прогноз. І в цій якості такий варіант прогнозу абсолютно необхідний. Але разом з ним необхідні й інші варіанти прогнозів – за гіпотез про вірогідні тенденції демографічних змін.

Точність сучасного демографічного прогнозування визначається рівнем розвитку теоретичної і прикладної демографії, загальним рівнем наукового прогнозування всіх сторін соціально-економічного життя суспільства, а також новими аналітичними і прогностичними можливостями, наданими комп'ютерними методами. З початку 1990-х років у демографічному прогнозуванні широко використовуються стандартні пакети прикладних програм. Вони значно економлять час, який необхідний для проведення прогнозних розрахунків, дозволяють прорахувати різні сценарії можливої динаміки населення, а також робити розрахунки у випадку неповних або дефектних даних.

Демографічний прогноз допомагає як визначити кількість і структуру (статевовікову) майбутніх трудових ресурсів, так і оцінити можливі потреби різних соціально-демографічних груп населення в різних товарах та послугах. Він необхідний для перспективної оцінки розвитку і розміщення об'єктів соціальної сфери, широко використовується в маркетингу.

На дані демографічного прогнозування спирається розробка державних заходів щодо соціального забезпечення. В умовах збільшення чисельності і частки населення похилого віку, великого значення набуває прогнозування кількості пенсіонерів, їх сімейного стану, здоров'я.

Зростає потреба в прогнозуванні показників, що характеризують сімейну структуру населення. Сім'я – основний споживач багатоманітних товарів тривалого користування. Для розрахунку попиту на них необхідне знання майбутньої кількості самотніх і сімей різного типу. Прогноз чисельності та складу сімей, а також їх доходів та потреб є необхідною умовою для оцінки перспектив житлового будівництва.

Роль демографічного прогнозування в розробці стратегії розвитку суспільства постійно зростає, це обумовлене все більшою соціальною орієнтацією економіки. У свою чергу прогнози і програми розвитку промислового та сільськогосподарського виробництва, соціальної інфраструктури, територіального перерозподілу населення, динаміки доходів, рівня життя і зайнятості населення враховуються під час вибору гіпотез демографічного розвитку й вибору варіанта перспективного прогнозування чисельності населення.

Демографічні прогнози, зроблені під егідою ООН, використовуються для формування міжнародної стратегії розвитку, рекомендацій у галузі політики народонаселення, для вирішення глобальних і регіональних економічних, політичних, екологічних проблем. Оцінки й прогнози ООН переглядаються кожні два роки з урахуванням нових даних про рух населення, що надаються національними статистичними службами.

На сьогодні існує безліч прогнозів демографічного розвитку України. Вони мають авторський характер і відрізняються один від одного постановкою завдань, гіпотезами, результатами та специфічними методологічними постановами. Знання задуму прогнозу і методологічного підходу, які використовуються тим або іншим автором, може допомогти у виробленні індивідуальної оцінки користувача з погляду довіри до результатів прогнозу і можливостей їх використання в управлінській практиці. Тому перш ніж познайомитися з конкретним варіантом картини демографічного майбутнього України, слід зупинитися на характеристиці двох альтернативних підходів, що склалися в практиці соціального прогнозування як у нашій країні, так і за кордоном.

Професор Бестужев-Лада І. В. дуже досконало вивчив цей процес. Він вважає, що у формах конкретизації абстрактного поняття “передбачення” доцільно розподіляти його на два конкретні поняття: “передбачення” і “прогнозування”. Обидва включають третє конкретне поняття – “прогноз” (стан явища або процесу в майбутньому). Але в першому випадку прогноз безумовний, він характеризується дієсловами “буде” або “стане”. А в другому – суто умовний, інструментальний: “може бути або буде за певних умов”, на яких і зосереджується увага дослідника.

Оцінка першого роду прогнозів проводиться «за ступенем довіри, яка, у свою чергу, формується за шкалою: відбулося – не відбулося. Слід зауважити, що управлінське значення прогнозу – передбачення (що буде завтра) мінімальне, оскільки залишає процес ухвалення рішення в рамках суб'єктивного ставлення до майбутнього. Такого роду прогнози можуть бути використані як прогноз-застереження (наприклад, у разі звуженого відтворення населення у Франції, 50-ті рр. XX ст.), для обґрунтування територіальної експансії і геополітики (Німеччина, 30-ті рр. ХХ ст.), для пропаганди програм планування сім'ї (країни, що розвиваються, 60 – 80-ті рр. ХХ ст.).

Альтернативний підхід до майбутнього втілений у концепції “технологічного прогнозування”: не “що буде”, а “що може відбутися при спостережуваних тенденціях і що треба зробити, щоб відбулося якомога бажаніше”. По суті, такий підхід треба було б назвати проблемно-цільовим, тому що на практиці екстраполяція в майбутньому спостережуваних тенденцій завжди показує картину назрівання проблем, а оптимізація цих тенденцій завжди зводиться до виявлення якомога ефективнішого їх вирішення. Технологічний прогноз як завчасне "зважування" наслідків прогнозованого рішення дає для підвищення ефективності управління набагато більше (наприклад, набагато підвищує об'єктивність прогнозованих рішень), ніж найвдаліші припущення. Фактично він є засобом аналізу закономірностей динаміки населення під впливом тих або інших змін у народжуваності і смертності.