Мета і завдання нормування

Проектування світлотехнічних установок будь-якого призначення необхідно починати з вибору параметрів установки, що визначають її продуктивність. Дані про щільність опромінення фотореагента в установці фотохімічної дії можуть бути отримані із заданої (обраної) кількості виходу продукту в одиницю часу. Щільність опромінення в установках променистого нагрівання і сушіння визначається температурою і часом нагрівання.

У ряді випадків вибір щільності опромінення або кількості опромінення в опромінювальних установках cлiд робити на основі розрахунку декількох варіантів, з яких вибирається за техніко-економічними показниками оптимальний. Для виконання розрахунків, що визначають оптимальний варіант, необхідно знати питомі витрати енергії в опромінювальній установці (витрати енергії на одиничну кількість продукту), для чого слід виразити продуктивність установки через фотометричні характеристики.

Найбільш складним є вибір параметрів продуктивності освітлювальних установок, а також опромінювальних установок біологічної дії (складність процесів, кількісні характеристики рівня біологічних процесів не завжди відомі). У таких випадках вихідні дані проектування визначаються деякими нормативними даними, встановлюваними приблизно на основі аналізу непрямих показників, наприклад для освітлювальних установок рівнями функцій зору, зоровою працездатністю, продуктивністю праці, стомленням, що виникає у процесі зорової роботи, і т.п.

Нормування освітлювальних установок можливе прямими і непрямими методами.

Пряме нормування передбачає регламентацію тих величин, що безпосередньо визначають продуктивність установки. Це, наприклад, продуктивність праці і промислових освітлювальних установок, рівень видимості або розрізнення із заданою вірогідністю вирішення зорової задачі, зорова працездатність, світлота навколишнього простору. Такий метод нормування, що визначає безпосередньо рівень виконання основної мети освітлювальної установки, є найбільш досконалим. Відсутність достатнього матеріалу, що дозволяє при проектуванні перейти від нормованого рівня видимості, зорової працездатності або світлоти до фотометричних характеристик установки, значною мірою утрудняє застосування цього методу нормування. В окремих випадках залежність продуктивності освітлювальної установки від кількісних і якісних показників освітлення може бути визначена експериментально одним з обраних критеріїв.

Непряме нормування освітлювальних установок, засноване на регламентації фотометричних характеристик установки, а також на їхньому розподілі й співвідношенні в освітлюваному просторі й часі і за спектром, є менш удосконаленим з погляду необхідності забезпечення продуктивності установок, але більш прийнятним для практики проектування.

Непрямий метод нормування освітлювальних установок, заснований на регламентації рівня їхньої продуктивності фотометричними характеристиками, має такі особливості:

а) будь-яка фотометрична характеристика (освітленість, яскравість освітлюваної поверхні, об'ємна щільність світлової енергії та ін.), що визначає рівень продуктивності установки, нелінійно зв'язана з нею;

б) характер нелінійної залежності продуктивності освітлювальної установки від рівня обраної фотометричної характеристики неоднаковий для різних виробничих процесів і залежить від їхньої структури, точності й напруженості зорової роботи;

в) залежність продуктивності освітлювальної установки від рівня обраної фотометричної характеристики визначається не тільки її кількісним значенням, але і структурою світлового поля в освітлюваному просторі, а також спектром і часом, що характеризує якість освітлення.

Якість освітлення визначається якістю випромінювання, використовуваного в освітлювальній установці. Якість будь-якого оптичного випромінювання характеризується розподілом його: а) у просторі; б) в часі; в) за спектром.

Від просторового розподілу випромінювання, що падає на освітлюваний рельєфний об'єкт, залежить розташування світла і тіней по його поверхні і фону. Визначає яскравісний контраст і кутовий розмір, що характеризує імовірність і швидкість виявлення об'єкта або розходження його форми при заданому рівні яскравості поля чи зору. Яскравісний контраст і кутовий розмір рельєфного об'єкта спостереження, що змінюються залежно від умов його освітлення і спостереження, прийнято називати відповідно еквівалентним контрастом і еквівалентним кутовим розміром об'єкта спостереження.

Спектральний розподіл відіграє вирішальну роль у формуванні контрасту об'єкта спостереження. Правильний вибір спектрального складу випромінювання може забезпечити істотне збільшення розходження об'єкта і фону не тільки за кольоровістю, але і яскравістю. Розподіл випромінювання за спектром може вплинути на колір. В освітлювальній техніці прийнято всі показники, що визначають ефективність освітлення за рахунок якості випромінювання, що надходить в око спостерігача, відносити до групи якісних характеристик освітлення. З наведених прикладів залежності еквівалентних значень контрасту і кутового розміру об'єктів спостереження від якості випромінювання, використовуваного для цілей освітлення, випливають такі якісні характеристики:

а) розподіл яскравості по поверхні об'єкта спостереження і прилеглого до нього ділянки фону — мікророзподіл яскравості;

б) розподіл яскравості в полі зору спостерігача — макророзподіл яскравості;

в) розподіл світлового потоку джерел світла в часі, що залежить від властивостей джерел світла, способів їхнього включення і якості живильної їхньої електричної енергії;

г) розподіл випромінювання за спектром.

Якісні характеристики (показники) освітлення визначають ефективність освітлювальної установки нарівні з кількісними критеріями. З огляду на це при нормуванні й проектуванні освітлювальних установок необхідно розглядати якісні й кількісні характеристики освітлення як дві сторони єдиної оцінки ефективності й продуктивності установок.

Оскільки рівень нормованих характеристик визначає потреби в енергії, матеріалах і устаткуванні, то необхідно при розробці правил і норм освітлення та опромінення брати до уваги, крім урахування продуктивності установки також її економіку. Отже, незалежно від призначення освітлювальних і опромінювальних установок біологічної дії кінцевою метою їх нормування повинні бути:

а) забезпечення належного рівня якісних і кількісних характеристик освітлення, що визначають продуктивність установки;

б) регламентація витрати енергії, матеріалів і обладнання, а також засобів на експлуатацію установки.

Взаємозв'язане вирішення цих задач нормування на основі техніко-економічного зіставлення можливих варіантів дозволить підійти до вибору норм штучного освітлення.

До методу непрямого нормування необхідно також віднести нормування питомої встановленої потужності (потужність освітлювальної установки на 1 м² освітлюваної площі), безпосередньо визначальний рівень виконання другої мети нормування — регламентації витрати енергії, матеріалів і устаткування для цілей освітлення.