Визначення та характеристики робіт (завдань) з надання впевненості

Завдання з надання впевненості — це завдання, виконуючи які, аудитор робить висновок, призначений підвищити ступінь довіри майбутніх користувачів, які не є відповідальною стороною щодо результатів оцінки або порівняння предмета завдання з відповідними критеріями.

Впевненість — це ступінь довіри користувача до достовірності предмета перевірки аудитором.

Користувач хоче бути впевненим в достовірності фінансових звітів. Аудитор, який повинен надати користувачеві таку впевненість, не може говорити про те, що рівень її абсолютний. Абсолютна впевненість означала б, що можна на 100% гарантувати відсутність суттєвих перекручень та помилок в інформації, щодо якої аудитором зроблено висновок.

Абсолютна впевненість недосяжна внаслідок дії таких чинників:

1. під час проведення процедур перевірки, як правило, використовується не суцільний, а вибірковий підхід;

2. отримані аудитором докази за своїм характером є ймовірніше переконливими, аніж остаточними;

3. завжди існують обмеження, які властиві будь-якій системі внутрішнього контролю.

Форми надання впевненісті:

1. обґрунтована впевненость;

2. обмежена впевненость.

Метою завдання з надання обґрунтованої впевненості є зменшення ризику завдання з надання впевненості до прийнятно низького рівня в обставинах завдання як основи для позитивної форми висновку практика (аудитора). Тобто, аудитор висловлює високий, але не абсолютний рівень впевненості в тексті аудиторського висновку про те, що інформація, яка пройшла аудиторську перевірку не містить суттєвих викривлень, це так звана позитивна форма висновку.

Метою завдання з надання обмеженої впевненості є зменшення ризику завдання з надання впевненості до рівня, який є прийнятним в обставинах завдання (але цей ризик є більшим, ніж у завданні з надання обґрунтованої упевненості) як основи для негативної форми висновку практика (аудитора). Тобто аудитор в тексті аудиторського висновку говорить про те, що під час проведення перевірки він не отримав свідчень, які давали б підстави вважати, що інформація, яка пройшла перевірку, містить суттєві викривлення, це так звана негативна форма висновку.

Кожне завдання з надання впевненості повинно мати такі елементи:

1. тристоронні відносини між аудитором, відповідальною стороною та користувачами;

2. предмет перевірки: фінансові звіти або інша інформація;

3. відповідні критерії, щодо виконання яких буде формуватися висновок: концептуальна основа фінансової звітності, концептуальні основи ефективності внутрішнього контролю;

4. достатні відповідні докази;

5. письмовий висновок з надання впевненості, форма якого відповідає завданню з надання обґрунтованої впевненості або завданню з надання обмеженої впевненості.

Тристоронні відносини завжди існують, коли мова йдеться про аудит фінансових звітів. Відносини аудиту передбачають наявність трьох окремих сторін: аудитора, відповідальної сторони та користувача. Це поняття також є визначальним і для того, щоб можна було говорити, що завдання, яке отримано, є завданням з надання впевненості.

Визначення сторін в тристоронніх відносинах:

1. МСА використовують термін «професійний бухгалтер практик». Цей термін також включає і термін «аудитор».

2. Відповідальна сторона — це особа або особи, які несуть відповідальність за предмет перевірки. Відповідальна сторона може бути (а може й не бути) стороною, що наймає аудитора (замовником).

3. Користувач — особа, особи або клас осіб, для яких аудитор готує висновок з завдання з надання впевненості. Бувають випадки, коли відповідальна сторона може виступати в ролі користувача. Відповідальна сторона та користувач часто належать до різних організацій, але це є не обов’язковою умовою.

Таблиця 2.2.1.