Голова та її придатки

Об’єкти вивчення. Саранові, жужелиці, цикади (для вивчення типів постановки голови), коники, таргани, саранові, златки, хрущі, джмелі, довгоносики, рогачі, шовкопряди, кімнатна муха (для вивчення типів вусиків).

Основними типами постановки голови є прогнатичний, гіпогнатичний (рис. 2) та опістогнатичний. За прогнатичного типу голови ротові частини спрямовані вперед (жужелиці), а за гіпогнатичного – униз (саранові, клопи, жуки). За опистогнатичного типу ротові частини звернені назад і дуже наближені до ніг (цикадові, попелиці, кокциди).

Рис. 2. Голова прямокрилої комахи, вид збоку: 1 – верхня губа; 2 – верхня щелепа; 3 – наличник; 4 – фронтокліпеальний шов; 5 – щоки; 6 – чоло; 7 – вусикові западини; 8 – вічка; 9 – видима частина епікраніального шва; 10 – око; 11 – тім’я; 12 – потиличний шов; 13 – потилиця; 14 – потиличний шов; 15 – позапотилиця; 16 – шийна мембрана; 17 – нижня губа; 18 – губний щупик; 19 – нижня щелепа; 20 – щелепний щупик.

Після перегляду частин голови варто переходити до знайомства з головними органами почуттів – очами та вусиками, розташованими на голові. Для того щоб побачити фасетки, роговицю ока необхідно розглянути під мікроскопом.

Після перегляду особливостей будови голови роблять замальовку з позначенням на рисунку всіх частин голови, фасеточних очей та вічок.

Вусики розглядають безпосередньо на комахах (рис. 3).

Рис. 3. Будова вусика:

1 – джгутик; 2 – ніжка; 3 – скапус; 4 – вусиковазападина.

Визначаючи тип вусиків, користуються описами, приведеними нижче на рис. 4.

Рис. 4. Типи вусиків:

1 – щетинкоподібний; 2 –ниткоподібний; 3 – чоткоподібний;

4 –пилоподібний; 5– гребенеподібний або гребінчастий; 6 – булавоподібний; 7 – головчастий; 8 – веретеноподібний; 9 –пластинчасто-булавоподібний; 10 – колінчасто-гребінчастий; 11 – неправильний; 12 – пір’ястий; 13 – щетинконосний; 14 – колінчасто-булавоподібний.