Зміст фіскального адміністрування, його принципи

Завдання курсу полягає у вивченні основ організаційної та контрольно-економічної роботи фіскальних органів стосовно мобілізації коштів до бюджетів усіх рівнів: обліку платників податків та платежів, планування бюджетних надходжень, здійснення камерального та документального контролю, забезпечення надходжень на добровільній основі та методами примусового впливу, розширення бази оподаткування.

За умов, коли в Україні вже фактично сформована система податків, характерна для держав із розвиненою ринковою економікою, керівною філософією оподаткування стає вдосконалення фіскального адміністрування. Саме з поліпшенням фіскального адміністрування пов'язується успішна бюджетна політика, необхідною передумовою якої є забезпечення держави реальними коштами для вирішення невідкладних проблем соціально-економічного розвитку.

В процесі розбудови вітчизняної податкової системи, впровадження нових податків та вдосконалення порядку обчислення діючих, не завжди враховувались нові соціально-політичні та економічні реалії, за інерцією стосунки платників податків та фіскальних органів будувалися на традиціях тоталітарної держави, де платнику податків відводилась пасивна роль наповнювача державної скарбниці. Практично незмінними з радянських часів залишалися принципи організації податкового контролю, правила стягнення податкової заборгованості, невизначеним був термін давності за податковим боргом.

З середини 90-х років у вітчизняних спеціальних наукових виданнях, нормативних документах з питань бюджету та оподаткування, підзаконних актах податкового відомства все частіше появляються терміни "податкове адмініст-рування" та "фіскальне адміністрування". Запозичені із західної фіскальної практи-ки, вони переважно вживаються, як аналоги раніше широко поширеного виразу "організаційна та контрольно-економічна робота фінансових (податкових) органів".

Термінологічно "фіскальне адміністрування" походить від латинських слів, що в буквальному перекладі означає кошик (переносно - державний кошик, кошик з державними коштами, державна казна) та керую. В стародавньому Римі фіском називали військову касу, орган управління імператорськими помістями і конфіскованим майном, а також загальнодержавний фінансовий і податковий центр. Тобто, в найбільш загальному розумінні, фіскальне адміністрування слід трактувати, як керівництво бюджетом.

У фаховій літературі фіскальне(податкове) адміністрування розглядають в трьох аспектах:

- як галузь фінансового права;

- як правовідносини, які складаються у сфері здійснення уповноваженими державними органами заходів з погашення податкового боргу;

- як складову податкової доктрини, що включає роботу фіскальних органів та її нормативне забезпечення;

- як діяльність фіскальних органів щодо мобілізації бюджетних надходжень.

З огляду на вищеприведені підходи та враховуючи термінологічне походження, фіскальне адміністрування можна визначати, як обумовлену нормами законодавства діяльність фіскальних органів щодо забезпечення надходжень до бюджетів та цільових державних фондів.

Податкове адміністрування є найважливішою, визначальною складовою фіскального адміністрування. Домінуюче місце податкового адміністрування обумовлене не тільки часткою податкових надходжень у доходах бюджету, але й єдиними принципами обліку, обчислення, сплати (стягнення) податкових та неподаткових платежів, відповідальності платників податків, неподаткових платежів та внесків до цільових державних фондів.

Фіскальне адміністрування включає такі основні етапи:

І – самостійне узгодження платником податків податкового зобов’язання;

ІІ – апеляційне узгодження податкових зобов’язань;

ІІІ – здійснення контролю за платниками податків з боку контролюючих органів;

ІV – відповідальність платника податків;

V – застосування до платника податків заходів щодо забезпечення погашення податкового боргу або його примусового стягнення.

Фіскальне адміністрування базується на ряді принципів, серед яких виділяють загальні та спеціальні. Загальні принципи фіскального адміністрування віддавна відомі, як класичні принципи оподаткування. Серед них:

- справедливість;

- визначеність;

- зручність;

- дешевизна.

Не менш важливими є принципи стабільності оподаткування, паритету правового положення сторін податкових стосунків, майнової та фінансової відповідальності платників, мінімізації способів ухилення від оподаткування. На основі спеціальних принципів адмініструються окремі платежі до бюджету. Для прикладу, з огляду на принцип резиденства визначається порядок оподаткування доходів фізичних осіб, з врахуванням країни походження або призначення товарів будується механізм оподаткування доданої вартості у міжнародних економічних стосунках.