Основи менеджменту у банку

Банківський менеджмент як самостійний вид банківської діяльності передбачає, що менеджер є незалежний від власності на капітал банку, в якому він працює. Він може володіти акціями банку, а може і не мати їх, працюючи за наймом на посаді менеджера.

З точки зору банківського менеджменту під банківською діяльністю мається на увазі діяльність банку з метою одержання прибутку. Основним завданням менеджменту є визначення мети діяльності банку па найближчу і віддалену перспективи з урахуванням оцінки потенційних можливостей банку і забезпечення їх відповідними ресурсами.

Банківський менеджмент має власний економічний механізм і охоплює такі елементи:

> внутрішньобанківське управління;

> управління банківськими операціями.

Кінцева мета банківського менеджменту – забезпечення прибутковості діяльності банку шляхом раціональної організації операційного процесу, розвитку техніко-технологічної бази, ефективного використання кадрового потeнціaлу при одночасному підвищенні кваліфікації, тощо.

У загальній організаційній структурі банку вирізняють два типи підрозділів:

- відділи, що виконують лінійні функції - безпосередньо зайняті виконанням операційної роботи,

- відділи, що виконують штабні функції - займаються обслуговуванням лінійних відділів, допомагають їм у підвищенні ефективності їхньої діяльності.

Виділяють такі основні групи організаційних структур.

1. Структури, орієнтовані на надання різних видів банківської продукції.

2. Структури, орієнтовані на різні групи споживачів.

3. Регіональні організаційні структури.

2. Функції та елементи фінансового менеджменту у банку.

Основні ланки фінансового менеджменту:

> об’єкти фінансового менеджменту;

> суб’єкти фінансового менеджменту;

> функції фінансового менеджменту та основні блоки цих функцій;

> інформаційна база фінансового менеджменту.

Об’єктами фінансового менеджменту в банку є:

1. Операції банку: формування капіталу банку, активні та пасивні операції, комісійно-посередницькі операції.

2. Ліквідність та фінансові ризики – відсотковий, валютний, кредитний, ризик ліквідності, ризик країни тощо.

3. Фінансові результати – доходи, видатки, прибуток.

4. Оподаткування тощо.

Суб’єктом фінансового менеджменту є комплекс підрозділів, які за допомогою різноманітних форм управлінського впливу забезпечують ефективне управління фінансами в банку, а саме: аналітичні служби, служби планування, казначейство, служби контролю. Очолює дані служби в банку, як правило, головний фінансовий менеджер.

Фінансовий менеджмент об’єднує такі взаємопов’язані функції: фінансового планування, фінансового аналізу, регулювання, фінансового контролю, які розглядаються стосовно управління фінансами.

Структурними елементами фінансового менеджменту є фінансові служби.

3. Методи управління активами та пасивами банку

Основними принципами управління активами та пасивами є науковість, комплексність, системність, об’єктивність, точність, достовірність, дійовість, єдність планів, оперативність, зацікавленість, демократизм, ефективність. Ними необхідно керуватися при управлінні активами та пасивами на будь-якому рівні.

Активи банку відрізняються за ступенем ліквідності, прибутковості та ризикованості. Залежно від характеру джерел коштів усі пасиви банку розрізняються за термінами залучення і вартістю.

Процес управління активами та пасивами – це формування стратегії та проведення заходів, які приводять структуру банківського балансу у відповідність із його стратегічними цілями.

Основним завданням управління активами і пасивамибанку є забезпечення такої їхньої структури, яка дає змогу одержувати прибуток, не виходячи за межі ліквідності.

Для здійснення управління активами та пасивами й впровадження методик управління в банку створюється спеціальний орган комітет з питань управління активами і пасивами (КУЛП). Його завданнями є розробка методик та регламентів, що реалізують функцію управління активами та пасивами, а також здійснення моніторингу та контролю за реалізацією зазначеної функції.

4. Управління банківськими ризиками

Управління банківськими ризиками складається з таких послідовних етапів:

1) якісного аналізу: на цьому етапі визначається сутність кожного з банківських ризиків, їхня структура та виявляються чинники впливу;

2) кількісного аналізу: на цьому етапі обирається система кількісних показників кожного з банківських ризиків та визначаються методи їхньої оцінки;

3) способів зниження ризиків: на цьому етапі обирається той чи інший спосіб зниження банківських ризиків або їхня суперпозиція, що дасть змогу привести рівень ризику до прийнятного (допустимого);

4) прийняття рішень –це заключний етап управління банківськими ризиками, який передбачає прийняття відповідних фінансових рішень з урахуванням ризику.

Банківські ризики поділяють на три категорії: фінансові; функціональні; інші по відношенню до банку зовнішні ризики.

Література

1. Вовчак О.Д., Рущишин Н.М. Банківська справа: Навчальний посібник. – Львів: Новий Світ-2000, 2008. – 560 с.

2. Вовчак О.Д., Рущишин Н.М. Кредит і банківська справа: Навчальний посібник. – Львів: Новий Світ-2000, 2008. – 560 с.

3. Вступ до банківської справи: Навчальний посібник / За ред. Савлука М.І. – Київ: Лібра, 1998. – 344 с.

4. Петрук О.М. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. д.е.н., проф. Ф.Ф.Бутинця. – К.: Кондор, 2008. – 461 с.

5. Основи банківської справи / Під. ред. А.Н. Мороза. – К.: «Либра», 2006. – 184 с.