Золотовалютні резерви іноземних країн станом на 1 липня 1997 Р. , млрд дол. США 5 страница

[8] Відтак банки дістали право так званої фідуціарної емісії, тобто випуску банкнот понад наявне у них золото, що дало відчутний поштовх до розвитку їхньої діяльності, до перетворення їх у могутнього рушія економічного прогресу.

[9] Характерно, що в Україні в 1993 р., коли темпи інфляції досягли гіпервисокого рівня, стали висуватися пропозиції передати емісію грошей від НБУ до Міністерства фінансів, з тим щоб зняти будь-які перепони в емісійному забезпеченні бюджетних витрат. Проте більшість економістів не погодилася з такими пропозиціями, вимагаючи від НБУ припинити розкручування інфляції і переорієнтувати емісійну політику з потреб бюджету на потреби обороту (див. «Проблеми розвитку кредитно-банківської системи України». Матеріали конференції 20—21 лютого 1993 р. — К.: Сівера, 1993. — С. 58, 62).

[10] Природа ринкових відносин допускає існування багатьох об’єктів з ірраціональною міновою вартістю (ціною), як наприклад позичковий капітал, робоча сила, земля тощо.

[11] Тому слід розрізняти поняття «гроші» і «законні платіжні засоби». Друге значно вужче першого і є лише одним із різновидів грошей — готівковими грошовими знаками, випущеними від імені держави.

[12] Вартість товару безпосередньо могла бути виражена через затрати праці, а прямою мірою її могла бути одиниця робочого часу. Проте значні відмінності в затратах індивідуальної праці за одиницю часу роблять цей інструмент непридатним для вимірювання вартості. Вартість товару можна виразити і вартістю інших товарів, як це робиться в бартерних системах обміну. Проте у цьому разі кожний товар мав би не одну, а багато цін — стільки, скільки є товарів на даному ринку (за мінусом одного). Та й ціни ці були б надто суб’єктивними. Тому процеси ціноутворення й обміну були б надто складними, трудомісткими, що робить і цей спосіб вимірювання вартості непридатним.

[13] Економічним призначенням звичайного (примітивного) скарбу є:

· збереження від знецінення первісної вартості нагромадженого багатства;

· схоронення нагромадженого багатства від кражі, пограбування тощо;

· створення страхового резерву цінностей на випадок руйнівних подій — стихійні лиха, збройні напади, хвороби тощо.

Проте він не приносив власнику ніяких доходів і не задовольняв жодних особистих потреб.

[14] У літературі є відомості, що першим цей закон відкрив не Грешем, а фран­цузький економіст Ніколь Орезм (в 1360 р.), а майже через 200 років його сформулював незалежно від Орезма польський астроном Ніколай Коперник
(у 1526 р.) (див.: Долан Э. Дж., К. Д. Кэмпбелл, Р. Дж. Кэмпбелл. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. — М.; Л., 1991. — С. 35).

[15] Див.: Полфреман Д., Форд Ф. Основы банковского дела. — М., 1996. — С. 14.

[16] Механізм впливу кількісного фактора на економічні процеси вивчається в курсі «Макроекономіка».

[17] Див.: Лагутін В. Д. Гроші та грошовий обіг. — К., 1998. — С. 20; Денежное обращение и кредит / Под ред. В. С. Геращенко. — М., 1986. — С. 111.

[18] Див.: Гроші та кредит / Кер. авт. кол. М. І. Савлук. — К., 1992. — С. 42, 47.

[19] Див.: Деньги, кредит, банки / Под ред. О. И. Лаврушина. — М., 1998. — С. 59—60.

[20] Див.: Там же. С. 60—61. Подібний формальний підхід властивий і вказаному вище посібнику В. Д. Лагутіна, автор якого, розділивши грошовий оборот на дві сфери — готівкову і безготівкову, називає кожну з них уже обігом, ніби простий поділ міг змінити сутність явища.

[21] Див.: Едвін Дж. Долан. Макроекономіка. — СПб., 1994. — С. 27—51.

[22] Подібні припущення мають місце і в західних моделях кругообороту продуктів та доходів, проте ступінь неадекватності їх реальній дійсності в розвинутих ринкових системах значно менший, ніж у сучасних умовах України, де переважає поки що державна власність, а заощадження населення та грошовий ринок розвинуті слабо.

[23] Про це свідчить відсутність у моделі зустрічної паралельної лінії.

[24] Якщо національна валюта вільно конвертована, то в обсязі оплати імпорту вона може в натуральному виразі виходити за межі внутрішнього обороту і надходити в оборот світового ринку. Якщо ж вона не конвертована чи обмежено конвертована, то імпорт оплачується іноземною валютою, яку імпортери купують на валютному ринку у фірм-експортерів за національні гроші й останні надходять в оборот (через потік 1), минаючи ринок продуктів.

[25] Під поточною касою мається на увазі сума грошей у касах та на поточних рахунках фірм і сімейних господарств, що призначена для здійснення поточних платежів.

^[26] Потоки 15 і 16 формуються також унаслідок валютних інтервенцій центральним банком. При скупці іноземної валюти в централізовані резерви виникне потік 15, а при продажу валюти з централізованих резервів — потік 16.

[27] У цей перелік не входять комерційні банки, оскільки їх грошові запаси сформовані переважно із вкладів клієнтів, що вже враховані в масі грошей через їх власників.

[28] Поняття емісії грошей слід відрізняти від поняття випуску грошей. Через випуск грошей банки повсякденно забезпечують поточні потреби своїх клієнтів у готівці та в безготівкових платежах. Оскільки одночасно з випуском гроші надходять до банків, то сума надходжень покриває переважну частину випуску.
І тільки та частина випуску, яка не забезпечена надходженнями грошей, є емісією.

[29] Агрегати грошової маси зростають не на всю суму готівкової емісії, оскільки частина її осідає в касах банків, залишки яких не враховуються в агрегатах грошової маси.

1 За законодавством України кредити НБУ комерційним банкам не підлягають обов’язковому резервуванню. Для спрощення розрахунку ми поширили в даному прикладі цю вимогу і на кредит НБУ.

1 Більш детально механізм формування пропозиції грошей буде розглянуто в підрозділі 3.5.

1 Розглянута специфіка грошового ринку дала підстави окремим авторам розглядати його як суто віртуальне явище, як умовну модель, на якій вивчаються попит і пропозиція грошей.

[30] До інструментів грошового ринку з певною умовністю можна віднести також іноземну валюту, оскільки з її допомогою приводяться в односторонній рух національні гроші за тією ж схемою, що і з допомогою цінних паперів. Проте за економічною сутністю іноземна валюта істотно відрізняється від цінних паперів, що зумовлює виділення валютних операцій в окремий вид ринку — валютний.

[31] Див.: Экономическая энциклопедия «Политическая экономия». — М., 1972. — Т. 1. — С. 407; Финансово-кредитный словарь. — М., 1984. — Т. 1. — С. 356.

[32] Див.: Харрис Л. Денежная теория. — М., 1990. — С. 280—284.

[33] Див.: Банковское дело / Под ред. А. М. Тавасиева. — М., 2001. — С. 19—20.

[34] Див.: Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., 1998. — С. 75.

[35] Див.: Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К., 2001. — С. 91—93.

[36] На жаль, ця надзвичайно актуальна для України проблема поки що знайшла висвітлення лише в двох працях українських авторів: у посібнику А. Гальчинсь­кого «Теорія грошей» (К., 2001. — Тема 3) та в монографії В. Ющенка і В. Лисицького «Гроші: розвиток попиту і пропозиції в Україні» (К., 1998).

[37] Див.: Гальчинський А. Теорія грошей. — К., 2001. — С. 110.

[38] Знаки (+), (–), що стоять над літерами, показують залежність зміни попиту на гроші від зміни відповідного фактора: (+) означає пряму залежність, (–) — обернену.

[39] Насправді лінія ПК теж може реагувати на зміну рівня доходу завдяки більш раціональному зберіганню запасу грошей в поточній касі протягом платіжного періоду, наприклад розміщення частини їх у фінансові активи на строк, коротший від тривалості платіжного періоду.

[40] Стабілізація ставки процента на рівні 8% пояснюється тим, що попит на гроші підштовхує ставку процента вгору, а пропозиція грошей — униз. І якщо попит і пропозиція зрівноважуються, то ці різнонапрямлені сили нейтралізують одна одну і ставка процента залишається незмінною.

[41] У закритій економічній системі перестає надходити фінансовий капітал зі світового ринку і зникає потік 13. Емісійне поповнення грошового ринку (потік 15) зберігається, проте обсяги його об’єктивно досить обмежені.

[42] На це явище вперше звернув увагу польський учений Н. Коперник, а сформулював як закон Т. Грешем — державний діяч та фінансист Англії XVI ст.

[43] До кінця 1991 р. Україна входила до складу СРСР, не мала власного емісійного центру, не мала можливостей впливати на сталість грошей, на перелив грошових ресурсів через кордони, використовувала гроші, що емітувалися союзним Держбанком. Тому немає підстав вважати, що з прийняттям Закону «Про банки і банківську діяльність» почала функціонувати власна грошова система.

[44] Особливо наочно ці недоліки заходів фіскально-бюджетної політики проявилися в Україні. Хоч ще в середині 1996 р. Президент Л. Д. Кучма визнав за необхідне реформувати податкову систему з метою послаблення податкового тиску на товаровиробників, проте і в 2001 р. відповідні закони не були прийняті.

[45] Див.: Долан Эдвин Дж., Кэмпбелл Колин Д., Кэмпбелл Розмари Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. — М.; Л., 1991. — С. 19.

[46] Див.: Ющенко В., Лисицький В. Гроші: розвиток попиту і пропозиції в Україні. — К., 1998. — С. 24.

[47] Тому деякі автори розглядають їх як два прояви одного інструменту, який називають дисконтною політикою (див.: Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., 1998. — С. 515).

[48] Подібний шлях до стратегічних цілей проходять команди й від інших заходів монетарної політики (рефінансування комерційних банків, регулювання валютного курсу тощо), які не показані на схемі на рис. 4.4.

[49] Ці кошти за сутністю своєю для уряду є теж сеньйоражем.

[50] Див.: Ющенко В., Лисицький В. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні. — К., 1998. — С. 140. Автори цього дослідження пропонують й інші способи розрахунку рівня монетизації. Проте для загальної оцінки забезпеченості економіки грошовою масою достатньо коефіцієнта монетизації, розрахованого вказаним способом.

[51] Джерело: Бюлетень НБУ. — 2002. — № 2. — С. 36—39, 42—43, 58 —59.

[52] Випереджаючому зростанню грошової маси в цей період сприяв також ряд інших чинників:

— зниження рівня бартеризації економіки примусило економічних суб’­єктів збільшувати свої трансакційні запаси;

— лібералізація валютного ринку зробила доступною конверсію гривневих запасів в інвалютні, які вважаються більш надійними. Оскільки валютні строкові вклади враховуються в агрегаті М3, це сприяло підвищенню рівня монетизації;

— підвищення реальної ставки депозитного процента призвело до поступового зростання вкладів на рахунках у банках, збільшення рівня грошової мультиплікації.

[53] Див.: Гальчинський А. Теорія грошей. — К., 2001. — С. 232; Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. — Л., 1997. — С. 203; Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., 1998. — С. 891.

[54] Див.: Трахтенберг И. А. Денежное обращение и кредит при капитализме. — М., 1962. — С. 636.

[55] Фридман Милтон. Количественная теория денег. — М., 1996. — С. 109.

[56] Див.: Гальчинський А. Теорія грошей. — К., 2001. — С. 240.

[57] Див.: Башнянин Г. І., Богиня Д. П., Копич І. М. Номінальна і реальна інфляція: проблеми природи, типології та метрологічного аналізу // Фінанси України. — 1997. — № 10. — С. 28—29.

[58] Перехід від відстаючого до випереджаючого зростання цін порівняно зі зростанням маси грошей заведено називати критичною точкою інфляційного процесу.

[59] Див.: Мишкін Фредерік С. Економіка грошей…— С. 37.

[60] Джерело: Бюлетень НБУ. — 2002. — № 2. — С. 52, 60, 62, 63.

[61] Таку переорієнтацію монетарної політики часто справедливо пов’язують з приходом у 1993 р. до керівництва НБУ В. А. Ющенка. Проте слід мати на увазі, що через надвисокий рівень інфляція з 1993 р., по суті, втратила свою фіскальну принадність для уряду. Оскільки витрати бюджету в 1993 р. зросли проти 1992 р. в 40,4 раза, а гроші знецінилися за цей рік в 102,5 раза, то реальний бюджет 1993 р. не тільки не збільшився, а навіть скоротився в 2,5 раза. Тому подальше поглиблення інфляції перетворилося в пряму загрозу для фінансів держави.

[62] Слід зазначити, що в уряду взагалі не було єдиного, детального плану проведення реформи за всіма її етапами. Такий план був розроблений лише в 1995 р. для завершального етапу реформи і реалізований у вересні 1996 р. До цього часу процес реформування відбувався скоріше стихійно, під тиском подій, що відбувалися у сфері грошового обороту та державних фінансів. Ця обставина призвела до затягування процесу грошової реформи.

[63] Утрата населенням заощаджень, які були розміщені в Ощадному банку до 1 січня 1992 р., сталася внаслідок того, що вони не були індексовані відповідно до темпів інфляції, як це було зроблено з поточними доходами населення.

[64] Див.: Учебник по основам экономической теории / Под ред. В. Д. Камаева. — М., 1997. — С. 326.

[65] Див.: Гроші, банки та кредит: у схемах та коментарях / За ред. Б. Л. Луціва. — Львів, 1999. — С. 134.

[66] Див.: Иванов В. М. Деньги и кредит. — К., 1999. — С. 96.

[67] Див.: Гальчинський А. Теорія грошей. — К., 2001. — С. 334.

[68] На практиці поняття «валюта» застосовується також для позначення того типу грошей, який буде використовуватися в тій чи іншій економічній операції, наприклад «валюта ціни», «валюта платежу», «валюта векселя» тощо. У таких випадках мова йде не про валютні кошти, а про валюту як грошову одиницю.

[69] Тільки в Європі існує й інтенсивно розвивається цілий ряд бірж, що спеціалізуються на строковій торгівлі, — Лондонська міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів (ІFFE), Європейська опціонна біржа в Амстердамі (ЕОЕ), Німецька строкова біржа у Франкфурті (ДТВ), Австрійська строкова опціонна біржа у Відні (ОеТОВ).

[70] У літературі до ознак валютних операцій інколи відносять зміну власності на валютні цінності. Проте ряд операцій на валютному ринку не пов’язаний зі зміною власника, наприклад депозитні, кредитні. Тому, якщо ці операції визнавати операціями валютного ринку, то від указаної ознаки валютних операцій слід відмовитися.

[71] Валютні опціони бувають двох видів — на купівлю валюти в установлений строк (опціон «кол») і на продаж валюти (опціон «пут»).

[72] До операцій валютного ринку належать також депозитні та кредитні операції в інвалюті. Вони здійснюються між окремими банками, а також між банками та їх клієнтами однієї країни та різних країн. Ці операції здійснюються на загальних підставах, які будуть розглянуті в наступних розділах цього підручника.

[73] Валютна позиція — це співвідношення між обсягами купленої і проданої іноземної валюти на кінець дня, яке проявляється як співвідношення між балансовими і позабалансовими вимогами і зобов’язаннями по кожній валюті. Якщо вони збігаються, позиція вважається закритою, а якщо не збігаються — відкритою. Відкрита валютна позиція таїть для банку значні ризики у зв’язку з можливістю зміни валютного курсу до закриття позиції. Тому центральні банки застосовують обмеження обсягу відкритої валютної позиції.

[74] Сучасна світова практика дає приклади рішучого застосування центральними банками цього валютного інструменту в період валютних панік. Так, Банк Швеції під час паніки на валютних ринках у вересні 1992 р. підвищив раптово облікову ставку до 75%, а через тиждень — до 500%. Такий безпрецедентний крок дав змогу зупинити спекуляцію шведською кроною, падіння її курсу і відплив грошових капіталів за кордон.

[75] Розгорнута схема складена на прикладі реального платіжного балансу України за 9 місяців 1999 р. Такі баланси за кожний квартал і наростаючим підсумком за 6, 9 і 12 місяців кожного року складає НБУ на підставі статистичних звітів, які розробляють усі суб’єкти валютних відносин і подають у відповідні державні органи (Держкомстат, Держмитслужбу, Держкомкордон, Мінфін, НБУ тощо), а останні — в НБУ. Національний банк регулярно публікує платіжні баланси України, але не в розгорнутому, а в сальдовому вигляді.

[76] До резервних активів включаються наявні у розпорядженні державних органів грошово-кредитного регулювання запаси іноземної валюти (готівки та депозитів), монетарного золота, депозитів у СДР в іноземних банках, резервна позиція в МВФ, іноземні цінні папери та інші фінансові вимоги.

[77] В обсягах НВ та ПВ не повинні враховуватися зміни (+, –) по статті «Резервні активи», яка є балансуючою для платіжного балансу в цілому.

[78] Золото, що входить до офіційних золотовалютних резервів, безпосередньо не виступає в ліквідній формі. Щоб використати його для платежів за зовнішніми зобов’язаннями, золото спочатку слід продати на світовому ринку за валюту, яка є міжнародним платіжним засобом. Проте ця операція пов’язана з істотними ризиками, спричиненими можливими змінами ринкової ціни на золото.

[79] Останньою в 1999 р. відмовилася від установлення нормативу золотовалютного забезпечення грошової маси Швейцарія. Проте слід зазначити, що країни, які побудували свої валютно-монетарні системи на засадах «валютного бюро», по суті, визнали оптимальним 100-процентне золотовалютне забезпечення своєї грошової маси.

[80] Ідеться про монетарне золото — високочисте золото (не нижче 995 проби) у формі монет, зливків чи брусків, що перебуває у власності або під контролем центрального банку або інших органів державного управління.

[81] СДР — скорочено від Special Drawing Rights, ЕКЮ — European Community Unit.

[82] Цей фонд було створено для надання центральним банкам кредитів на покриття тимчасових дефіцитів платіжного балансу.

[83] ЛІБОР — LIBOR-London Inter-Bank Offered Rate — відсоткова ставка, за якою найбільші лондонські банки пропонують один одному євродоларові кредити.

[84] Долан Э., Кэмпбелл К., Кэмпбелл Р. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. — М.; Л., 1991. — С. 238.

[85] Відмінності між кейнсіанською і неокласичною концепціями стосуються не стільки самих грошей, скільки оцінки специфіки і закономірностей функціонування ринкової економіки — чи здатна вона до саморегулювання, чи не здатна і потребує відповідного втручання держави з метою забезпечення економічної рівноваги. Залежно від цієї оцінки представники вказаних концепцій давали різні за характером та спрямуванням рекомендації щодо державної грошово-кредитної політики. Більш детально ці відмінності будуть розглянуті в наступних параграфах цього розділу.

[86] Такий широкий спектр економічних наслідків зміни маси грошей в обороті дав підстави М. Фрідману заявити, що «термін кількісна теорія грошей асоціюється скоріше з певною загальною концепцією, ніж з чітко сформульованою теорією» (Фридман М. Количественная теория денег. — М., 1996. — С. 18).

[87] Вирішальну роль в утвердженні номіналістичних уявлень про вартість грошей як методологічної основи сучасної монетаристської теорії відіграло формування в кінці ХІХ ст. теорії граничної корисності, згідно з якою вартість товарів і послуг визначається суб’єктивною оцінкою їх цінності покупцем. Для кількісної теорії тим самим остаточно знімалася перепона, що постійно виникала у зв’язку з реальною вартістю повноцінних грошей, хоч дехто з прибічників цієї теорії вважав, що на гроші вона не поширюється.

[88] Постулат нейтральності грошей, що випливав з визнання їх лише як технічного посередника в обміні товарів, зумовлював недооцінку ролі грошей в економічних процесах і потреби поглибленого вивчення цієї ролі. Постулат екзогенності кількісного фактора провокував сумніви щодо можливості свідомого управління масою грошей з метою відповідного впливу на економіку.

[89] Незважаючи на свою простоту, що межує з тавтологічністю, ця формула вважається значним вкладом І. Фішера в економічну науку і широко використовується навіть у сучасних дослідженнях, особливо з макроекономіки. Це пояснюється тим, що в ній дуже просто і точно виражено складний взаємозв’язок між основними макроекономічними показниками: масою грошей, швидкістю їх обігу, обсягом виробництва і рівнем цін.

[90] Туган-Барановский М. И. Бумажные деньги и металл. — СПб., 1916. — С. 13.

[91] Про висхідну роль ідей Туган-Барановського для всього подальшого розвитку монетаристської теорії наведено достатньо конкретних аргументів у праці В. Є. Власенка «Теории денег в России. Конец ХІХ — дооктябрьский период ХХ в.» (К., 1963. — С. 213—214). Автор зазначає: «...Основні ідеї теорії грошей Кейнса, викладені ним у книзі «Трактат про грошову реформу», були висловлені Туган-Барановським майже на десятиліття раніше в роботі «Паперові гроші та метал». Подібність кейнсової теорії з туганівською не обмежується їх суттю, а часом простягається до формулювань і термінології» (с. 213). Далі В. Є. Власенко наводить цілу низку таких збігів.

[92] Майже через 50 років американські економісти М. Фрідман та А. Шварц на широкому фактичному матеріалі довели наявність залежності коливань фаз економічного циклу від циклічних змін у кількості грошей в обороті, що підтверджує кількісну сутність кон’юнктурної теорії грошей.

[93] Туган-Барановский М. И. Бумажные деньги и металл. — С. 28, 112.

[94] Як зазначив згодом М. Фрідман, сучасна кількісна теорія — це передусім наука про попит на гроші. Див.: Фридман Милтон. Количественная теория денег. — С. 19.

[95] «Гроші — дітище держави і є всього лише тим, що час від часу проголошується державою як законний платіжний засіб по укладених у грошах контрактах» (Кейнс Дж. М. Проблемы восстановления Европы. — СПб., 1922. — С. 30). В іншому місці Кейнс підкреслював, що кількісна «теорія є фундаментальною. Її відповідність дійсності поза всякими сумнівами» (Там само. С. 40).

[96] Отже, монетаристи не виключали зовсім державного регулювання, тільки змістили його спрямованість із сектора реальної економіки на грошовий сектор, а всередині останнього на перше місце поставили методи монетарної політики як найбільш адекватні саморегулюванню господарської системи.

[97] Темпи очікуваної інфляції визначаються не по всій інфляції, а за винятком тієї її частини, яка спровокована неекономічними чинниками (діями держави, профспілками тощо).

[98] США та Великобританія з 80-х років переорієнтували свою монетарну політику на грошове правило М. Фрідмана й одержали позитивні результати.
У 80—90-ті роки темпи інфляції знизились більше ніж удвічі, темпи зростання ВНП утримувалися в середньому на рівні 3—4% у рік.

[99] Мова йде не стільки про свідому орієнтацію на ті чи інші «рецепти», скільки про збіг фактичного розвитку подій в економіці та монетарній сфері України з основними підходами кейнсіанців та монетаристів до вирішення проблем державного регулювання економіки.