Право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на землю

До частини першої. Право спільної власності прийнято визначати як "право двох або більше осіб на один об'єкт"²"'. Слід підкреслити, що право спільної власності передбачає саме поділ права на цілісний об'єкт, а не поділ об'єкту - тобто частку у праві, а не право на частку об'єкта. Саме тому некоректними є формулювання на зразок "право на 0,25 га без виділення в натурі", коли йдеться про 1/4 частку у праві власності на 1 га (що досить часто можна зустріти у державних актах про право власності на землю).

Щодо права спільної часткової власності див. ст.ст. 87-88 ЗКУ та коментар до них.

Щодо права спільної сумісної власності див. ст. 89 ЗКУ та коментар до неї.

До відносин спільної власності на земельні ділянки в частині, не врегульованій земельним законодавством, застосовуються також положення ЦК України (глава 26 кодексу "Право спільної власності").

До частини другої. Коментована частина передбачає можливість виникнення права спільної власності між громадянами та юридичними особами, а ч. З цієї ж статті - між територіальними громадами. Разом із тим, видається, що з урахуванням положень ч. 4 ст. 13 Конституції України про рівність усіх суб'єктів права власності дане положення не можна тлумачити як таке, що забороняє існування спільної власності також за участю держави, або із суб'єктним складом, що одночасно включає громадян, юридичних осіб та територіальні громади, та/або державу. Інша справа, що на сьогодні чинна форма державних актів на право власності на земельну ділянку (затверджена ПКМ від 02.04.2002 №449) не дозволяє належним чином оформити таке право.

До частини третьої. Положення ч. З коментованої статті про суб'єктів, що розпоряджаються землями спільної власності територіальних громад (районні та обласні ради, а також Верховну Раду АР Крим, про що "мовчить" коментована норма), відтворені у ст.ст. 7, 8, 10 ЗКУ (див. коментар).

За умови відсутності в Україні земель комунальної власності (до розмежування земель комунальної власності) право спільної власності на землю територіальних громад виникнути не може (див. коментар до ст. 83 ЗКУ). Між тим, слід визнати, що правове регулювання засад існування та здійснення права спільної власності територіальних громад фактично відсутнє.

До частини четвертої. Як вже зазначалося, існуюча форма державних актів на право власності на земельну ділянку (затверджена ПКМ від 02.04.2002 №449) не дозволяє належним чином оформити всі можливі різновиди права спільної власності на землю (зокрема, за участю держави та територіальних громад). Див. також ст.ст. 125, 126 ЗКУ та коментар до них.