Стаття 53. Склад земель історико-культурного призначення

1. До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані:

а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями;

б) городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів;

в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.

ЗКУ визначає поняття земель історико-культурного призначення через їх склад. Склад земель історико-культурного призначення, наведений у ст. 53 ЗКУ, розширюється положеннями ч. 1 ст. 34 ЗУ "Про охорону культурної спадщини" за рахунок включення до даної категорії земель територій охоронних зон. Слід відзначити неузгодженість між положеннями ЗКУ та згаданого Закону. Між тим, на наш погляд, у такій ситуації не варто вважати, що при прийнятті ЗКУ законодавець прагнув свідомо обмежити коло земель історико-культурного призначення. Узагальнюючи наведені положення, землі історико-культурного призначення можна визначити як земельні ділянки, на яких розташовані визначені законом об 'єкти, які мають особливу історичну, наукову, архітектурну, мистецьку та культурну цінність, а також: їх охоронні зони.

Більш детальна, ніж у коментованій статті, класифікація земель історико-культурного призначення може бути проведена також відповідно до класифікації об'єктів культурної спадщини, наведеної у ст. 2 ЗУ "Про охорону культурної спадщини".

Землі історико-культурного призначення можуть належати одночасно і до інших категорій земель, насамперед, земель природно-заповідного фонду та житлової і громадської забудови (див. коментар до ст. 54 ЗКУ).

Формально не віднесені до земель історико-культурного призначення т.з. "заповідні території народних художніх промислів", оголошення та режим яких передбачено ЗУ "Про народні художні промисли" та ПКМ від 13.03.2002 №283 "Деякі питання реалізації Закону України "Про народні художні промисли". Видається, що такий підхід є непослідовним, оскільки у призначенні та режимі заповідних територій народних художніх промислів та земель історико-культурного призначення багато спільного.

Землі історико-культурного призначення займають 43,7 тис. га, на яких під охороною держави перебуває понад 140 тис. об'єктів нерухомих пам'яток культурної спадщини¹⁸⁷.