Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни

До частини першої. Територія України обмежується державним кордоном відповідно до ЗУ "Про державний кордон України", а на морі - також положень ст.ст. 2, 3, 5 та ін. Конвенції ООН з морського права 1982 року, ратифікованої ЗУ від 03.06.1999¹⁰').

Загальна площа території України складає 603700 кв. км., що складає 5,7% території Європи.""

Щодо поділу земель України на категорії див. ст. 19 ЗКУ та коментар до неї.

До частини другої. Щодо поділу земель України на категорії див. ст. 19 ЗКУ та коментар до неї.

Поняття "правовий режим земель, що вживається у ч. 2 коментованої статті, законодавчо не визначається і є категорією доктринальною. У спеціальній літературі пропонуються різні визначення цього поняття.

Так, за визначенням І. О. Іконицької, правовий режим земель - це "встановлена нормами права можлива та належна поведінка по відношенню до землі як об 'єкту права власності та інших прав на земельні ділянки, об'єкту державного управління земельними ресурсами та об 'єкту правової охорони землі як природного ресурсу, що виконує визначені Конституцією РФ найважливіші соціально-економічні функції основи життя та життєдіяльності народів, що проживають на відповідній території".

Майже аналогічно визначає дане поняття М. І. Краснов: "режим... - це порядок необхідної поведінки щодо землі як об'єкта права...^т". В іншій праці науковець визначає правовий режим земель як "певне теоретичне поняття, що узагальнює правову характеристику землі як об'єкта права та містить вказівку на коло найважливіших суспільних відносин, що виникають з приводу землі".

На думку Н.І. Титової¹¹⁴, правовий режим - це "сукупність правових норм, що встановлюють певний порядок землекористування певних видів".

В.К. Гуревський зазначає, що "під правовим режимом земель прийнято вважати встановлені правовими нормами порядок та умови використання за цільовим призначенням земель всіх категорій, забезпечення та охорону прав власників землі і землекористувачів, здійснення державного управління земельними ресурсами, контролю за раціональним використанням землі і додержанням земельного законодавства, ведення державного земельного кадастру, проведення землеустрою, моніторингу землі, справляння плати за землю і застосування юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства" ^пі.

В.І. Семчик вважає, що "під правовим режимом розуміються як встановлені правовими нормами право власності і користування земельними ділянками, так і порядок та умови їх набуття у власність чи користування, зміна і припинення права власності, порядок та умови використання у відповідності з цільовим призначенням, правової охорони земель і відповідальності за порушення земельних прав і земельного законодавства"^ш.

О.І. Красов вказує, що "елементами змісту правового режиму є право власності, державне управління, регулювання використання земель, правова охорона земель", хоча "... сьогодні зміст терміну "правовий режим земель" змінюється, він насичується новими елементами"^иі.

На думку А.В. Луняченка, "під правовим режимом земель сільськогосподарського призначення необхідно розуміти спеціальний порядок використання земель, встановлений законодавством для найбільш цінної категорії земельного фонду України"*.

Узагальнюючи наведені вище визначення, видається, що правовий режим земель можна визначити як встановлений правовими нормами порядок поведінки по відношенню до цих земель.

Особливості правового режиму різних категорій земель розкриваються у главах 5-12 розділу II "Землі України" (див. коментар).

До частини третьої. Придбання земельних ділянок у власність України за межами її території можливе, насамперед, для розміщення дипломатичних представництв. Коментована частина статті наголошує, що навіть у разі придбання такої земельної ділянки відносини щодо неї не регулюватимуться земельним законодавством України. Разом із тим, відповідна земельна ділянка матиме правовий режим "приміщення дипломатичного представництва" (ст. 1 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради УРСР від 21.03.1964) і користуватиметься недоторканністю та захистом, імунітетом від сплати більшості податкових платежів у відповідній країні (ст. 22 та ін. Віденської конвенції про дипломатичні зносини).