Повітряні лінії електропередач служать для передачі електроенергії за допомогою дротів, прикріплених до опор на визначеній висоті від поверхні землі. Металеві опори застосовують для високовольтних ліній напругою 35 кВ і вище.
Відстань між опорами на лініях з напругою до 300 кВ приймається 200…400 м, на лініях з напругою 400…500 кВ – 500…600 м. Найменша відстань від проводів ПЛ до поверхні землі приймається 7…8 м.; в незаселених і важко доступних місцях ця відстань може бути і меншою.
За призначенням опори поділяють на анкерні, кінцеві, кутові і проміжні. Анкерні опори служать для натягування проводів, а кінцеві і кутові встановлюються відповідно в кінцях і в місцях повороту ліній. Проміжні опори складають приблизно 85% загальної кількості опор. Особливим видом є перехідні опори, які встановлюються на переходах через ріки, озера, яри і подібні перешкоди. Відстань між такими опорами може досягати 1,5…2,5 км, а висота – більше 200 м.
За конструктивним рішенням стальні опори бувають вільно стоячими і з відтяжками, при цьому вони можуть бути одно стояковими і портального типу (рис. 17.8).
Рис. 17.8. Конструктивні рішення стальних опор: а-вільно стояча одностоякова; б-одностоякова на відтяжках; в-портальна на відтяжках; 1-відтяжки
