| Переваги
| Недоліки
|
| 1. Достатня увага кожному з стратегічних пріоритетів
| 1. Труднощі в утримуванні балансу між двома лініями влади
|
| 2. Можливість одночасного впровадження різних типів стратегічної ініціативи
| 2. Можливість нераціональних витрат часу на комунікації
|
| 3. Створення умов для прийняття рішення за критерієм найбільшої вигоди для організації
| 3. Проблематичність оперативного вирішення проблем через необхідність досягнення спільної думки з багатьма працівниками
|
| Переваги
| Недоліки
|
| 4. Заохочення кооперації, координації споріднених видів діяльності
| 4. Сприяння розвитку організаційної бюрократії та послабленню дієвого підприємництва
|
| 5. Значна активізація діяльності керівників і працівників управлінського апарату
| 5. Громіздкість та складність комунікаційного процесу
|
| 6. Розподіл функцій управління між керівниками, відповідальними за забезпечення високих кінцевих результатів (керівники проектних груп), та керівниками, відповідаль-ними за забезпечення повного використання ресурсів (начальники функціональних підрозділів)
|
|
| 7. Забезпечення гнучкості та оперативності маневрування ресурсами при виконанні декількох програм в межах однієї фірми;
|
|
| 8. Скорочення термінів створення нової техніки та технології, зменшення вартості робіт, підвищення якості створюваних технічних систем
|
|
Керівництво вищої ланки корпорації відповідає за довгострокове планування, вироблення політики, а також за координацію та контроль дій в межах всієї організації. Цю центральну групу оточує ряд фірм, які, як правило, є незалежними економічними одиницями. Ці фірми майже повністю автономні відносно оперативних рішень. Вони підкоряються основній компанії переважно з питань фінансів.
