Зовнішнє середовище організації

В управлінській думці уявлення про значення зовнішнього середовище і необхідності враховувати сили, зовнішні по відношенню до організації, з'явилося наприкінці 50-х років. Системний і ситуаційний підходи – взаємозв'язок із зовнішнім світом, вибір методу визначається конкретними внутрішніми і зовнішніми факторами.

Елвар Елбінг: "Зовнішнє оточення організації все більше стає джерелом проблем для сучасних керівників. По суті справи, керівники найважливіших для суспільства організацій – ділових, освітніх, державних – під впливом деяких подій у світі були змушені зосередити увагу на динамічному середовищі і його впливу на внутрішній устрій організації".

Керівникам приходиться враховувати зовнішнє середовище, оскільки організація як відкрита система залежить від зовнішнього світу у відношенні постачань ресурсів, енергії, кадрів, а також споживачів.

Оскільки від керівництва залежить виживання організації, менеджер зобов'язаний уміти виявляти істотні фактори в зовнішньому середовищі, що вплинуть на його організацію і повинен запропонувати придатні способи реагування на зовнішні впливи.

У цьому відношенні організації подібні біологічним організмам. Відповідно до теорії еволюції Ч. Дарвіна, види вижили тому, що змогли еволюціонувати і пристосуватися до змін у своєму середовищі. І організації змушені пристосовуватися до свого середовища, щоб вижити і зберегти ефективність.

Перша проблема, з якою зустрічається керівник – визначення зовнішнього середовища. Керівництво повинне обмежити урахування зовнішнього середовища тими аспектами, від яких вирішальним чином залежать цілі організації. Дж. Белл: "Зовнішнє середовище організації включає такі елементи, як споживачі, конкуренти, урядові заклади, постачальники, фінансові організації і джерела трудових ресурсів, релевантні стосовно операцій організації".

Середовище прямого і непрямого впливу. За Елблингом середовище прямого впливу включає фактори, які безпосередньо впливають на операції організації і відчувають на собі прямий же вплив операцій організації. До цих факторів потрібно віднести постачальників, трудові ресурси, закони й установи державного регулювання, споживачів і конкурентів.

Під середовищем непрямого впливу розуміються фактори, які можуть не робити прямого негайного впливу на операції, але проте позначаються на них. Тут маються на увазі такі фактори, як стан економіки, соціокультурні і політичні зміни, науково-технічний прогрес, міжнародні події.

Характеристики зовнішнього середовища.

1. Взаємозв'язок факторів зовнішнього середовища – це рівень сили, з яким зміна одного фактора впливає на інші фактори. Так само, як зміна будь-якої внутрішньої перемінної може позначатися на інші, зміна одного фактора оточення може обумовлювати зміну інших.

2. Складність зовнішнього середовища – це число факторів, на які організація зобов'язана реагувати, а також рівень варіантності кожного фактора.

3. Рухливість середовища – це швидкість, з яким відбувається зміна в оточенні організації. Швидкі зміни відбуваються в авіаційно-космічній промисловості, виробництві комп'ютерів, біотехнології і сфері телекомунікацій.

З огляду на складність функціонування в умовах високорухомого середовища, організація чи її підрозділи повинні спиратися на більш різноманітну інформацію, щоб приймати ефективні рішення щодо своїх внутрішніх перемінних.

4. Невизначеність. Невизначеність зовнішнього середовища є функцією кількості інформації, яку використовує організація чи керівник і\з приводу конкретного фактора, а також функцією впевненості в цій інформації.