Алгоритм виконання НДРС

1. Визначте тему і характер роботи (реферат, участь у експериментальному дослідженні, створення ілюстраційних матеріалів і т.п.).

2. Заведіть робочий зошит і в подальшому вносьте в нього всі записи до теми.

3. Проведіть первинний бібліографічний пошук інформації до теми, випишіть

дані про 15-20 джерел, познайомтесь з 3-5 із них, у тому числі з узагальнюючими (в керівництвах, енциклопедіях, підручниках, найважливіших монографіях).

4. Складіть проект плану-змісту роботи, визначте рубрики (питання) для розкриття теми.

5. Узгодьте з викладачем план роботи, порядок та строки її виконання.

6. Вивчіть літературу за темою, що відібрана при первинному бібліографічному пошуку та у процесі подальшої роботи. Випишіть у робочий зошит найважливішу інформацію, у тому числі ілюстрації, таблиці. Продовжуйте пошук інформації по темі. Студенти, які виконують роботу експериментально-дослідну або по створенню ілюстрацій, таблиць, засвоєнню нових методів і таке інше, приступають до безпосередньої роботи по темі.

7. Узагальнюйте матеріали, складайте таблиці, оригінальні схеми, малюнки.

8. Складіть вихідний варіант реферату, порадьтеся з викладачем відносно необхідних виправлень та доповнень.

9. Складіть та оформіть реферат (звіт).

10. Оформлений реферат (звіт) здайте викладачеві в визначений строк, але не пізніше, як за 3 тижні до закінчення семестру.

11. За вказівкою викладача підготуйте коротку (на 10-12 хвилин) доповідь за темою виконаної роботи, з якою ви виступите на заключній студентській конференції (груповій, кафедральній, факультетській, університетській, міжуніверситетській, міжнародній тощо).

Порядок оформлення навчально-дослідницької роботи студента

(НДРС)

Реферат, чи звіт про НДРС повинен включати:

1) Титульний лист, у верхній частині якого вказується:

– найменування університету;

– назва кафедри;

– вчене звання, прізвище, ініціали завідувача кафедри (праворуч).

Посередині аркуша (великими літерами) – назва реферату чи звіту про науково-дослідну роботу.

Трохи нижче, праворуч - прізвище, ініціали виконавця НДРС, вчене звання, прізвище, ініціали керівника (викладача групи).

Внизу аркуша - місто, де знаходиться ВУЗ, та рік виконання роботи.

2) План реферату чи звіту про науково-дослідну роботу.

3) Текст реферату чи науково-дослідної роботи (15-20 сторінок рукописного тексту на стандартних аркушах паперу - А-4).

Текст повинен бути розділений на параграфи (розділи) згідно плану чи змісту.

В тексті реферату потрібно вказувати (в дужках або у фразі) прізвища авторів та рік видання робіт, які ви аналізуєте, співставляєте чи протиставляєте з роботами інших авторів. Бажано текст збагатити демонстративним матеріалом (таблиці, графіки, малюнки), особливо звіти про науково-дослідну роботу.

4) Висновки, в яких відображають порівняльну оцінку розглянутих у рефераті робіт або результати нуково-дослідницької роботи.

5) Список використаної наукової літератури, оформлений згідно вимог бібліографії (приводиться мовами оригіналів):

– для підручників, монографій, авторефератів дисертацій: автори (прізвище, ініціали), назва роботи, - місто видання; назва видавництва, рік видання - кількість сторінок;

– для статей у журналах, збірниках наукових робіт: прізвища, ініціали авторів (приводять три прізвища "та інші"), назву статті. / Назву збірника. - місто, рік видання. - сторінки (від-до).

Керівник (викладач групи) перевіряє реферат чи звіт, на титульній сторінці виставляє оцінку, вказує недоліки, зауваження.

ТЕМА №2. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПРОМЕНИСТОЇ ЕНЕРГІЇ. МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ УЛЬТРАФІОЛЕТОВОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ І САНАЦІЇ ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

1. Ознайомитися з приладами та навчитися вимірювати iнтенсивнiсть ультрафіолетового (уф), видимого та інфрачервоного випромінювання.

2. Оволодіти методикою організації УФ-опромінення (УФО) людей з профілактикичною метою та контролю за його проведенням.

3. Освоїти методику санації повітря ультрафіолетовою радіацією та оцінки ефективності.

ПИТАHHЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Спектральний склад сонячного випромінювання.

2. Характеристика фізичних властивостей та біологічної дії ультрафіолетового, видимого та інфрачервоного випромінювання.

3. Методи визначення інтенсивності ультрафіолетового, видимого та інфрачервоного випромінювання, одиниці вимірювання.

4. Штучні джерела ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання, фотарій.

5. Зрушення у стані здоров'я та захворювання, що виникають внаслідок дії недостатньої і надлишкової сонячної радіації та їх профілактика. (УФ та інфрачервоне випромінювання).

6. При яких захворюваннях та станах застосовують УФО з лікувальною та профілактичною метою.

ЗАВДАННЯ:

1. Ознайомитись з штучними джерелами та приладами для визначення інтенсивності ультрафіолетового, інфрачервоного та видимого випромінювання.

2. Визначити бiологiчну, профiлактичну та фізіологічну дози ультрафіолетового випромінювання.

3. Визначити iнтенсивнiсть інфрачервоного випромiнювання та прослiдкувати за реакцiєю органiзму людини у вiдповiдь на вплив цього випромiнювання.

4. Оцінити ефективність санації повітря за допомогою приладу Кротова.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гігієна та екологія. Підручник / За ред.. В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова книга, 2006. – С. 34-51.

2. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.: За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 207-254.

3. Даценко І.І., Габович В.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна та основи екології. – К: „Здоров’я”, 2004. – С 445-446.

4. Гончарук Е.И., Кундиев Ю.И., Бардов В.Г. и др. Пропедевтика гигиены. Общая гигиена./ К: Вища школа. 2000. – С. 254-289.

5. Р.Д.Габович, Г.Х.Шахбазян, С.С.Познанский. Гигиена – К.: Вища школа, 1983. – С. 31-36, 129-133, 203-207.

6. Общая гигиена // Г.И.Румянцев, М.П.Воронцов, Е.И.Гончарук и др. – М.: Медицина, 1985.– С. 154-156.

7. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. – К.: Здоров’я, 1995. – С. 13-21.

8. В.А.Покровский. Гигиена. – М., Медицина, 1979. – С. 63-68.

9. А.А.Минх. Методы гигиенических исследований. – М., Медицина, 1971. – С. 42-47, 52-62, 121-122.

10. І.В.Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – С. 5.

11. Учбовий посібник до практичних занять з загальної гігієни. // За ред. В.Г.Бардова, І.І.Швайко – К., 1994. – ч. 1. – С. 12-24.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття студенти знайомляться з штучними джерелами та приладами для вимірювання ультрафіолетової, інфрачервоної та видимої дiлянки сонячного спектру, визначають бiологiчну дозу ультрафіолетового випромінювання та вивчають особливості впливу інфрачервоного випромiнювання на органiзм людини.

Штучні джерела та прилади для вимірювання iнтенсивностi ультрафіолетової,

інфрачервоної та видимої ділянки сонячного спектра

Штучнi джерела ультрафіолетового випромiнювання: бактерiцидно увiолева лампа (БУВ-30, БУВ-60), еритемно увiолева лампа (ЕУВ-30), ртутно-кварцева лампа (ПРК).

Прилади для фотоелектричного методу вимірювання: фотоiнтенсиметри, ультрафiолетметри, уфiметри, фотоекспозиметри. Одиниці вимiрювання – мкВт/см² за секунду.

Прилади для фотохiмiчного методу вимірювання за H.З.Кулiчковою: кварцева пробiрка з розчином щавелевої кислоти та азотнокислого уранiлу. Одиницi вимiрювання – мг щавелевої кислоти, що розклалася на см².

Штучнi джерела інфрачервоного випромiнювання: лампи солюкс та iнфраруж, електрокамiн, полум'я вогню, тепловипромiнювальні поверхні.

Прилади: пiранометр Янiшевського, актинометр Калiтiна, актинометр ЛIОТ, пергелiограф. Одиницi вимiрювання: кал/см² за хвилину, ват/м², Дж/м² за год.

Штучнi джерела видимого випромiнювання: електричне освiтлення – лампи розжарювання, люмiнесцентнi лампи, неелектричні: ліхтар “Летюча миша”, гасові карбідні лампи та ін.. (їх використання обмежене – аварійні ситуації, польові умови).

Прилади: люксметр.

Одиницi вимiрювання – люкс.

Визначення біологічної та профілактичної дози

Біологічна доза (біодоза) являє собою найменший час, впродовж якого опромінення ділянки шкіри ультрафіолетовим випромінюванням викликає слабке її почервоніння (еритему).

Визначення біологічної дози проводиться за методом Горбачова, з використанням біодозиметра, який являє собою планшетку з 6 отворами, що зачиняються рухомою пластинкою. Біодозиметр розміщується на незасмаглій та чутливій до ультрафіолетового випромінювання частині шкіри (нижня третина шкіри живота або внутрішня частина передпліччя) досліджуваного, який розташовується на відстані 0,5 м від джерела випромінювання.

На початку періоду досліджень відчиняють всі віконця. В подальшому, через 1 хвилину зачиняють перше віконце, через 2 хвилини – друге, через 3 хвилини – третє і т.д.

Контроль появи еритеми слід проводити через 6-8 годин після опромінення. Біодозу визначають у хвилинах за номером віконця (і, отже за часом опромінення), в якому еритема з’явилася, проте, була найменшою.

Профілактична доза ультрафіолетового випромінювання складає 1/8 біодози, фізиологічна доза –1/2 -1/4, максимальна доза – 1 біодозу для дітей та 2 біодози для дорослих.

Крім того профілактичну дозу можна розрахувати за формулою (1):

1 В

Х = – • (–)² • А (хв.) (1)

8 С

де, В – відстань від джерела випромінювання до людини (м);

С – стандартна відстань, на якій прийнято визначати біологічну дозу (0,5 м);

А – біологічна доза на стандартній відстані (хв).

Приклад:

Для визначення бiодози бiодозиметр Горбачова-Дальфельда розмiстили на нижнiй третинi шкіри черевної порожнини школяра i опромінювали від 2 до 5 хвилин.

Через 4 години пiсля опромiнення на шкiрi було знайдено 2 червонi смужки. Ураховуючи, що біодоза являє собою найменший час, у даному випадку вона становить 5 хвилин або 300 секунд.

Профiлактична доза дорiвнює 1/8 або 38 сек.

Оптимальна доза складає від 1 хв 15 сек до 1 хв 30 сек.

Максимальна доза становить 5 або 10 хвилин.

Методика оцінки ефективності санації повітря

в умовах використання ультрафіолетового випромінювання

Для оцінки ефективності санації повітря необхідно провести посів повітря на чашки з поживним середовищем аспіраційно-седиментаційним методом Ю.Кротова до і після опромінення (мал..1).

Опромінення виконують за допомогою бактерицидних ламп ЛБ-30 чи ртутно-кварцевих типу ПРК з урахуванням розрахованої експозиції. Після опромінення проводять повторний посів повітря на чашки Петрі. Після інкубації чашок в термостаті на протязі 24 годин при температурі 37°С підраховують кількість колоній, які виросли на обох чашках, засіяних повітрям до та після опромінення.

Мал. 1. Прилад Кротова для бактеріологічного дослідження повітря

(1 – клиновидна щілина; 2 – обертальний диск; 3 - реометр)

Оцінка мікробного забруднення повітря проводиться шляхом визначення показника мікробного забруднення повітря або мікробного числа, характеризує загальну кількість мікроорганізмів в 1 м³ повітря та кількістю гемолітичного стафілокока в 1 м³.

Мікробне число розраховується за формулою (2):

М.ч. = А · –––; (2)

Т V

де, М.ч. – кількість мікроорганізмів в 1 м³ повітря;

А – кількість колоній на чашці Петрі;

Т – час забору повітря, хв;

V – швидкість пропускання повітря, л/хв.

Бактерицидна дія ультрафіолетової радіації характеризується ступенем ефективності, який показує, на скільки процентів зменшилось число мікроорганізмів в 1 м³ повітря після санації, або коефіцієнтом ефективності, який показує, у скільки разів зменшилась кількість мікроорганізмів у цьому об’ємі.

Санація вважається ефективною, якщо ступінь ефективності становить 80%, а коефіцієнт ефективності – не менше ніж 5.

Мікробне число, що отримане після санації повітря, порівнюють також з рекомендованими величинами допустимого бактеріального забруднення повітря закритих приміщень, які представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Основні показники оцінки мікробного забруднення повітря деяких приміщень

Вид приміщення	Мікробне число
Загальне мікробне число	В т.ч. гемолітичний стрептокок	Характеристика повітря
Житлові приміщення Громадські приміщення Дитячі заклади Дитячі заклади	до 2000 2000–4000 4000–7000	до 10 11–40 40–120	дуже чисте досить чисте помірно забруднене забруднене
Операційна
а) до операції б) після операції	до 500 до 1000	не повинно бути не більше 3	чисте чисте
Перев’язочна
а) на початку перев’язки б) пясля перев’язки	до 500 до 2000	не повинно бути не більше 3	чисте чисте
Маніпуляційна Маніпуляційна	до 1000 до 2000	до 16 до 16	дуже чисте досить чисте
Лікарняна палата	до 3500	до 100	чисте

Визначення реакції організму у відповідь

на опромiнення інфрачервоним випромiнюванням

До початку опромiнення у трьох дослiджуваних визначають частоту серцевих скорочень, дихання, температуру шкіри, ступінь потовидiлення, теплове самопочуття i заносять у таблицю в графу “До опромiнення” (табл 2). Потiм дослiджуваних розміщують обличчям до електрокамiна: першого – на вiдстанi 0,5 м від нього (1 ккал/хв²), другого на відстані 0,3 м (2 ккал/хв²), третього на відстані 0,2 м (3 ккал/хв²). Час опромiнення становить 5 хвилин. Пiсля опромiнення повторно визначають показники, що були перераховані, i заносять у таблицю в графу “Після опромiнення”.

Таблиця 2

Реакцiя органiзму на опромiнення рiзними кiлькостями iнфрачервоної радiацiї

Показники	1 ккал/см2	2 ккал/см2	3 ккал/см2
до	після	до	після	до	після
Частота серцевих скорочень
Частота дихання
Температура шкіри
Ступінь потовиділення
Теплове самопочуття

Дані щодо вивчення джерел випромінювання та приладів для їх вимірювання, визначення біологічної дози та реакцій організму у відповідь на вплив інфрачервоного випромінювання заносять у протокол, аналізують отримані результати, обгрунтовують гігієнічний висновок і профілактичні рекомендації (гігієнічний висновок та профілактичні рекомендації пишуть в кінці кожного протоколу).

СИТУАЦIЙHІ ЗАДАЧІ