Орбiтальhi та вhутрiшhьочерепhi риhогеhhi ускладhеhhя

СИНУЇТ

Синуїт— це запалення приносових пазух. Залежно від ло­калізації процесу розрізняють запалення верхньощелепної пазухи -гайморит, клітин решітчастого лабіринту — етмоїдит, лобової пазухи — фронтит та клиноподібної — сфеноїдит. У разі втягування в запальний процес усіх пазух однієї половини обличчя захворювання має назву гемісинуїт), а обох половин — пансинуїт. За перебігом синуїт може бути гострим або хронічним.

Найчастіше виникає запалення верхньощелепної пазухи, чому сприяє її інфікування як з боку носової порожнини, гак і з боку зубів верхньої щелепи. На 2-му місці за частотою стоять етмоїдит, потім -фронтит і значно рідше — сфеноїдит. Запалення клітин решітчастого лабіринту нерідко сприяє захворюванню інших приносових пазух, що зумовлене їх тісним топографо-анатомічним взаємозв'язком. Причи­нами гострого запалення пазух є ГРВІ, грип, переохолодження, гострі мікробні інфекції, травми тощо. Інфікування відбувається контактне, шляхом переходу запалення з носової порожнини в пазуху або гемато­генне. У разі гнійних форм синуїту найчастіше спостерігається кокова флора, рідше — синьогнійна паличка, протей, анаеробні бактерії, гри­би. Алергічні, вазомоторні, гіперпластичні, серозні форми характери­зуються асептичними виділеннями. Хронічний синуїт виникає внаслідок затяжного перебігу процесу на тлі ослабленої реактивності організму та наявності аномалій розвитку (викривлення, гребені та шипи носової перегородки, деформований гачкоподібний відросток, парадоксальний вигин середньої носової раковини, наявність додатко­вих повітряносних клітин у стінках середнього носового ходу, збільшення bulla еtmoidalis тощо). За наявності хронічних форм си­нуїту частіше виявляється комбінація мікроорганізмів.

Перебіг гострих форм синуїту відбувається за типом катарального або гнійного запалення. Головною ознакою катарального запалення є серозне просочування слизової оболонки та її різкий набряк. Якщо в нормі товщи­на слизової оболонки приносових пазух вимірюється десятими частками міліметра, то в разі катарального запалення вона стовщується в десятки разів, унаслідок чого порожнина стає різко звуженою аж до її повної обту-рації. Багаторядний циліндричний миготливий епітелій, що вистеляє їм зуху, зберігається, хоча й інфільтрується лімфоцитами. Сполучнотка­нинні волокна власного шару слизової оболонки розсуваються ексудатом, внаслідок чого утворюються невеликі порожнини (псевдокісти). У тонші слизової оболонки містяться клітинні елементи в невеликій кількості. Навколо розширених судин та слизових залоз виникає клітин інфільтрація. Дуже розширені судини в окремих місцях слизової оболон­ки можуть супроводжуватись екстравазатами. У разі катарального запа­лення періостальний шар у процес, чк правило, не втягується.

За наявності гострого гнійного синуїту слизова оболонка інфільтрована, набрякла, але стовщена менше, ніж у разі катаральної форми. В окремих місцях виникають крововиливи. Якщо вони чис­ленні, то можна твердити про геморагічне запалення, котре нерідко ви­никає у хворих на грип. Кровоносні судини розширені та переповнені поліморфноядерними лейкоцитами, які виступають у навколишню тканину та просочують слизову оболонку. Поверхня слизової оболон­ки вкрита гнійним, слизо-гнійним або гнійно-геморагічним ексудатом, який складається з лейкоцитів, еритроцитів та злущеного епітелію. За­пальний процес може поширюватися на періостальний шар, а у важких випадках — на кістку. При цьому запалення може набути некротич­но-деструктивної форми з розвитком остеомієлітного процесу, що зу­мовлює можливість його поширення за межі пазухи.

Хронічний синуїт характеризується великою різноманітністю па­тологоанатом ічних змін, які відповідають формам захворювання. Розрізняють ексудативні, продуктивні, альтеративні та змішані типи морфологічних змін. У хворих на катаральний, серозний, гнійний та алергічний синуїт, як правило, переважають ексудативні процеси. Продуктивне запалення спостерігається за умови гіперпластичної, поліпозної та алергічної форм, альтеративні зміни — атрофічного або некротичного (остеомієлітичного) синуїту. Але найчастіше спос­терігаються змішані форми морфологічних змін.

За межі приносових пазух запальний процес може поширюватися через кісткові стінки синусів, по судинах та присудинних просторах, особливо за наявності підвищеного тиску в пазусі внаслідок порушен­ня функції вивідного отвору. Під впливом інфекції виникає тромбування вен. Після розплавлення тромбу в судинах з'являються грануляції та остеокласти, які здатні зруйнувати кісткову тканину з утворенням пер­форацій. Через такі отвори, а також дегістенції інфекція може пошири­тися за межі кісткової стінки пазухи та потрапити в порожнини сусідніх органів (орбіту, череп), де можуть розвинутися небезпечні для здоров'я та життя орбітальні та внутрішньочерепні ускладнення.