Клінічні ознаки отосклерозу

Хворі на отосклероз скаржаться головним чином на прогресуюче пониження слуху і шум у вухах.

Існують різні точки зору про виникнення шуму у вухах: самовислуховуванням соматичних звуків організму, „демфер”- шум навколишнього побутового середовища, інтенсивність якого в 2 рази перевищує інтенсивність судинних і м’язових шумів, неадекватне подразнення звукового аналізатора;

- особливої точки зору дотримуються Lempert, 1945. Rosen 1949, що пояснюють механізм виникнення шуму в вухах при отосклерозі порушенням вегетативної інервації органу слуху і утягуванням в процес барабанного сплетіня і барабанної струни. Для підтвердження цього пропонують примінити новокаїнову блокаду барабанного сплетіння.

Вираженість суб’єктивного шуму у вухах І.Б. Солдатов і співавт. (1974) оцінює по 3-ом ступеням:

- при 1 ступеню наявність симптому виявляється при активному опитуванні;

- при 2-му скарги хворі пред’являють поряд з іншими;

- при 3-му відчуття вушного шуму є ведучою скаргою хворого.

Необхідно деференцювати суб’єктивні вушні шуми від об’єктивних,які можуть бути - судинного походження (барабанно-яремна хемодектома, судина пухлина, аневризма внутрішньої сонної артерії, стеноз, артеріо-венозні фістули, аномалійне розташування судин – вростання їх у барабанну порожнину);

- із-за здавлювання внутрішньої яремної вени грудино-ключично-соскоподібним м’язом або заднім черевцем двочеревцевого м’яза під час ротаційних рухів голови;

- механічного походження (тетаничне скорочення стременцевого м’язу напружуючого барабанну перетинку, порушення функції слухової труби).

Досить патогномоничними симптомами отосклеротичного ураження є покращення гостроти слуху при перебуванні хворого в шумному середовищі (paracusis Willisii); зниження розбірливості мови при ковтанні і жуванні. Д.А. Шкляр, Т.П. Щелканова пояснюють, що під впливом вібраційно-шумого фактора покращується проведення зовнішніх звуків кістковою тканиною капсули лабіринта, зміненої отосклеротичним процесом.

Достовірність отоскопічної симптоматики в діагностиці отосклерозу ставиться під сумнів. Політцер виразився: „ при отосклерозі лікар нічого не бачить, а хворий нічого не чує”.

Є ряд досить постійних і характерних симптомів отосклерозу: широкі зовнішні слухові проходи (симптом Тілло-Верховського); значне зменшення або відсутність секреції сірки (Тойнбі-Бінга); зниження чутливості шкіри зовнішнього слухового проходу і барабанної перетинки (Фрешельс); підвищення рухливості барабанної перетинки (Холмгрен); наявність екзостозів в зовнішніх слухових проходах (Тойнбі); стоншення і сухість шкіри переважно в кістковому відділі зовнішнього слухового проходу, а також надмірна її ранимість (К.Л. Хілов); зменшення секреції потових залоз (Хамершлаг); стоншення барабанної перетинки (Лемперт).

Особливої уваги заслуговує симптом просвічування через барабанну перетинку гіперемованої слизової оболонки промонторіума, що за клінічним і гістологічними спостереженнями більшості авторів свідчить про активну стадію отосклеротичного процесу.