Країни з перехідною економікою

В кінці 80-х рр. у світі виникла нова група країн, що отримала назву країни з перехідною економікою. У цю групу входять колишні соціалістичні країни - 27 держав Центральної і Східної Європи і колишнього СРСР, які вступили на шлях ринкових перетворень і переходять від централізовано-планованої до ринкової економіки (табл. 2.11)

Більшість країн з перехідною економікою і багато країн, що розвиваються мають спільну мету - побудову сучасної ринкової економіки, такої як у розвинених країнах. Тому часто ці дві групи країн об'єднують в одну - країни з ринками, що формуються (emerging-market economies, emerging economies).

Вихідні умови перед початком реформ в різних країнах помітно відрізнялися. У першу чергу це:

• різний рівень політичної демократії на момент початку реформ. Так, в республіках СРСР з найбільш демократичними політичними режимами проводили найбільш радикальні системні реформи і навпаки. На користь цього висновку свідчить і різниця в політичному режимі між більшістю країн ЦСЄ з їх радикальними реформами, для яких характерна ліберальна демократія, і колишньому СРСР, для якого була характерна диктатура компартії.

• різний рівень економічного розвитку. В СРСР найбільш високий рівень був у прибалтійських республік, найнижчий - у середньоазіатських. Так, національний дохід на душу населення в Естонії був більш ніж в два рази вище, ніж в Таджикистані. Природно, що більш високий рівень економічного розвитку викликав більше потреб і більше можливостей для реалізації найбільш радикального варіанту системних реформ;

• господарські традиції. У країнах ЦСЄ до початку системних реформ ще залишалася пам'ять про механізм ринкової економіки, що забезпечувало її населенню швидке входження в нові умови господарювання.

• культурологічна орієнтація. Вона зумовила особливу увагу країн ЦСЄ до західноєвропейської моделі капіталізму, мусульманських республік СРСР - до найбільш успішним моделям ісламського світу - турецької та арабських країн Перської затоки, а прибалтійських республік - до моделі Північної Європи;

• збалансованість економіки. Так, створений у радянський час і розміщені переважно на території Росії та України величезний ВПК, велику вагу в економіці цих республік великого, але неконкурентоспроможного цивільного машинобудування значно ускладнює їх перехід на ринкові рейки. У той же час в Росії велику вагу в економіці конкурентоспроможних галузей з видобутку та первинної переробки природних ресурсів дозволяє їй вирішувати деякі проблеми становлення ринкової економіки краще, ніж Україні, котра в меншій мірі володіє сировинними ресурсами. Крім галузевої збалансованості важливе значення має макроекономічна рівновага, тобто збалансованість платіжного балансу, бюджету, попиту та пропозиції на гроші, товари та економічні ресурси. Загострена в останні роки існування СРСР макроекономічна незбалансованість заважала ефективному проведенню реформ у пострадянських країнах у порівнянні, наприклад, з Чехією, Угорщиною, в котрих до моменту початку реформ подібна збалансованість економіки була вищою;

• стан міжетнічних і міжрегіональних відносин. Тривалий і руйнівний етнічний і міжрегіональний конфлікт у колишній Югославії явно загальмував проведення системних реформ у багатьох з її колишніх республік. Загостреність цих відносин ускладнили реформи і в більшості пострадянських країн, доводячи їх до збройних конфліктів усередині країни (Чечня в Росії, Придністров'я в Молдові, Абхазія і Південна Осетія в Грузії) і навіть громадянських воєн (Таджикистан) і збройних дій між кранами через суперечність територій (Вірменія і Азербайджан через Нагірний Карабах).

Таблиця 2.11. Країни з перехідною економікою (2008 р.)