Правила соревнований по KATA и kumite 2 страница

- усі надходження на користь резидентів в іноземній валюті (прибуток, дивіденди та ін.), які отримані від здійснення інвестиційної діяльності за межами України, мають зараховуватись на валютні рахунки резидентів. Законодавство визначає порядок обов'язкового продажу валютних надходжень та використання валютних коштів від здійснення інвестиційної діяльності.

Але практика інвестування «за кордон» далеко не завжди здійснюється за умов дотримання чинного законодавства. Порівняння надходжень іноземних інвестицій та обсягів інвестування за межі країни свідчить, що реальний баланс руху капіталів складається не на користь України.

35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: амортизація, прибуток, кредит.

амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших

необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації)

Амортизація - це процес поступового перенесення вартості засобів праці у міру зносу їх на вироблений продукт і використання цієї вартості для наступного відтворення (заміщення, відновлення) засобів праці. Вартісне зношування є грошовим виразом фізичного і морального зносу.

За рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати:

* на придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, у тім числі на самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб (включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів);

* на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення осн зас

Прибуток є основним джерелом засобів динамічно розвивається. У балансі він присутній в явному вигляді як нерозподілений прибуток, а також у завуальованому вигляді - як створені за рахунок прибутку фонди та резерви.

Розширення власного капіталу може відбуватися шляхом капіталізації частини нерозподіленого прибутку. Залишаючи прибуток у розпорядженні акціонерного товариства, акціонери - власники акцій фактично інвестують її в очікуванні майбутнього зростання ринкової вартості акцій і отримання збільшеного доходу по них. Утримання прибутку - найбільш простий і дешевий спосіб поповнення акціонерного капіталу, оскільки на відміну від емісії акцій воно не пов'язане з витратами на їх розміщення і збут.

Серед позикових джерел фінансування - головну роль зазвичай відіграють довгострокові кредити банків. найважливішим фактором при прийнятті банком рішення про надання позики є наявність ліквідного забезпечення або надійних гарантій.

Це найбільш поширений спосіб фінансування підприємств.

якщо підприємство має в своєму розпорядженні ліквідним забезпеченням і умови надання позики є прийнятними з економічної точки зору, то можна вдатися до банківських позик. Однак вони навряд чи можуть бути єдиним інструментом довгострокового фінансування. Зазвичай використовується комбінація акціонерного і позикового капіталу.

36. Нетрадиційні джерела фінансування інвестицій: акціонерний капітал, облігації, лізинг, інвестування на основі угоди про розподіл продукції.

залучення акціонерного капіталу. Це джерело може бути використаний компаніями та їх самостійними структурами (дочірніми фірмами), що створюються в формі акціонерних товариств. Багато що компанії вже зараз широко використовують можливості залучення акціонерного капіталу до інвестиційної діяльності (для інвестиційних компаній та інвестиційних фондів аналогічною формою залучення капіталу є емісія інвестиційних сертифікатів).

Залучення капіталу за допомогою розміщення облігацій на фінансовому ринку, безумовно, привабливий спосіб фінансування підприємства. Особливо з точки зору власників бізнесу, так як в цьому випадку не відбувається перерозподілу власності. Однак підприємство, яке планує випуск і розміщення облігацій, повинно мати стійке фінансове становище, хороші перспективи розвитку, а облігаційну позику повинен бути забезпечений активами підприємства. Досвід двох останніх років показує, що реальні шанси на успішне розміщення своїх облігацій мають найбільші російські компанії, добре відомі на ринку, що демонструють високі темпи розвитку і діють у привабливих для інвестора галузях, наприклад таких, як енергетика та телекомунікації. Існує дуже високий ризик, що розміщення облігацій на ринку буде безуспішним, якщо немає впевненості в тому, що облігації підприємства будуть сприйняті фінансовим ринком як ліквідний і привабливий інструмент; в цьому випадку слід утриматися від використання даного способу фінансування.

Інвестиційний лізинг є однією з найбільш перспективних форм залучення позикових ресурсів. Він розглядається як один з різновидів довгострокового кредиту, що надається в натуральній формі і погашається у розстрочку. Придбання активів у розстрочку доступно для підприємств, що мають хороший фінансовий стан і позитивні тенденції розвитку. При цьому в якості забезпечення служить купується підприємством актив, який переходить у повну власність підприємства тільки після того, як буде повністю оплачено його вартість. Підприємство має в своєму розпорядженні суму для оплати початкового внеску, що становить від 10 до 50% від вартості придбаного активу. Даний спосіб фінансування в основному використовується при придбанні обладнання. Зазвичай лізингові компанії віддають перевагу тим видам обладнання, яке може бути легко демонтовано і піддано транспортуванні. Саме тому лізингові операції дуже поширені при придбанні транспортних засобів

Угода про розподіл продукції може бути двосторонньою чи
багатосторонньою, тобто її учасниками можуть бути декілька
інвесторів, за умови, що вони несуть солідарну відповідальність по
зобов'язаннях, передбачених такою угодою

37. Структура інвестиційного ринку в промисловості.

38. Інфраструктура інвестиційного ринку

На інвестиційному ринку працює велика кількість різних по­середників, які створюють його інфраструктуру Взає­модія цих посередників з інвесторами, виробниками та власни­ками інвестиційних товарів характеризує ступені розвитку рин­кових відносин в інвестиційній сфері.Стан інвестиційного ринку та його окремих сегментів харак­теризують показники попиту, пропозиції, ціни, конкуренції. Ці показники перебувають під впливом багатьох різнорідних внутрішньоринкових і макроекономічних чинників, які обумовлюють динаміку інвестиційного ринку.

Ступінь активності інвестиційного ринку, співвідношення його показників визначається за допомогою кон'юнктурних досліджень. Динаміка інвестиційного ринку в цілому й промисловості зокрема має циклічний характер і є вельми чутливою відносн" політичних та економічних очікувань.

На інвестиційному ринку працює велика кількість різних по­середників, які створюють його інфраструктуру Взає­модія цих посередників з інвесторами, виробниками та власни­ками інвестиційних товарів характеризує ступені розвитку рин­кових відносин в інвестиційній сфері.

39. Чинники та показники інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, підприємства.

Інвестиційна привабливість може розглядатися на рівні краї­ни, сектору економіки, галузі, регіону, підприємства. Кінцевим об'єктом інвестиційної діяльності є підприємство, де реалізують­ся конкретні проекти. Водночас привабливість кожного проекту визначатиметься привабливістю всіх названих сегментів ринку

Аналіз інвестиційної привабливості окремих сегментів рин­ку проводиться згідно з цією моделлю в кілька послідовних етапів.

На першому етапі здійснюється оцінка і прогнозування інвес­тиційної привабливості країни. Ці дослідження ґрунтуються на аналізі політико-правового середовища, екології, ресурсів, інфраструктури тощо.

На другому — оцінка і прогнозування інвестиційної приваб­ливості галузей (секторів) економіки. Такі дослідження здійcнюються з метою виявлення можливості задоволення попиту на інвестиційні товари з боку інших секторів економіки. Ос­новним критерієм при цьому є середня внутрішня норма при­бутків. Якщо, наприклад, у фінансовому секторі або сфері по­слуг середні внутрішні норми прибутків більші ніж у промисловості, то саме ці сектори визнаються за інвестиційне привабливіші.

На третьому — оцінка і прогнозування інвестиційної приваб­ливості галузей, підгалузей, видів виробництв у промисловості. Головна мета досліджень на цьому етапі — це визначення обсягів потенційних прибутків і витрат інвестора.

На четвертому — оцінка і прогнозування інвестиційної прива­бливості регіонів. Такі дослідження дають можливість зробити висновок про регіональні переваги та недоліки, які можуть ви­явитися в процесі реалізації інвестиційних проектів.

На п'ятому — оцінка інвестиційної привабливості окремих конкретних проектів. Результати цієї оцінки використовуються для розрахунків показників економічної ефективності реалізації таких проектів.

Інвестиційна привабливість галузей економіки визначається за вужчим колом показників: рівнем дохідності; рівнем ризику; на­прямами, темпами і формами приватизації; експертним потенціа­лом продукції тощо.

Оцінка та прогнозування інвестиційної привабливості окре­мих галузей промисловості здійснюється на основі системи пока­зників, які розраховуються на підставі аналізу специфіки окре­мих галузей. Усі ці показники агрегуються в групи, що характеризують окремі напрямки діяльності інвестора:

1) ринкові;

2) конкуренції;

3) бар'єри на шляху входження в галузь;

4) бар'єри на шляху виходу підприємства з галузі;

5) взаємовідносини з постачальниками;

6) технологічні чинники;

7) соціальні чинники.

До першої групи відносять рівень рентабельності виробниц­тва, обсяг ринку збуту продукції, обсяг попиту, еластичність цін, асортимент продукції.

До другої — інтенсивність конкуренції в галузі: наявність «небезпечних» конкурентів, рівень спеціалізації конкурентів, рі­вень використання ними виробничих потужностей.

До третьої — капіталоспроможність галузі, наявність каналів збуту продукції та можливість доступу до них, забезпеченість си­ровинними ресурсами, наявність бар'єрів для іноземних і націо­нальних приватних інвесторів з боку держави (наприклад, виробництво озброєння, стратегічні об'єкти енергетики тощо), соці­альні проблеми в галузі, які можуть негативно вплинути на рі­шення інвестора.

До четвертої — наявність обмежень щодо виходу інвестора з галузі та перепрофілювання його активів (наприклад, зобов'я­зання щодо збереження профілю підприємства за укладання до­говорів на придбання певних об'єктів приватизації, здебільшого об'єктів соціального значення).

До п'ятої — наявність місцевих постачальників сировини, матеріалів та комплектувальних деталей, можливість забезпе­чення необхідної якості постачальниками, наявність конкурен­ції між ними, рівень вертикальної інтеграції з постачальни­ками.

До шостої — визначення капіталомісткості, трудомісткості та наукомісткості продукції, яка виготовлятиметься із залученням інвестицій, та порівняння цих показників з даними типових під­приємств вибраної галузі; вимоги патентно-ліцензійного харак­теру; рівень кваліфікації інженерно-технічних кадрів і робітни­ків; можливість дотримання вибраної технології виготовлення та забезпечення якості продукції.

До сьомої — рівень дисципліни працівників у вибраній галузі, охоплення робітників галузі профспілками, вплив екстремістсь­ких організацій, демографічні процеси тощо.

Аналіз інвестиційної привабливості галузей промисловості України дає змогу дійти висновку, що найпривабливішими є дві групи. Перша група — це галузі з високим рівнем рентабельнос­ті, низькою капіталоспроможністю та швидкою окупністю інвес­тицій. Передусім це харчова та легка промисловість. Друга — це галузі, які мають відносно меншу рентабельність, більшу капіта­ломісткість, але характеризуються містким внутрішнім та зовні­шнім ринками збуту продукції: кольорова та чорна металургія, електро- і теплоенергетика, нафтодобувна, газодобувна та нафто-переробна промисловість, промисловість стінових будівельних матеріалів, цементна промисловість.

Інвестиційна привабливість регіонів оцінюється за допомогою аналізу таких чинників:

- в рівень економічного розвитку регіону;

- рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону;

- рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфра­структури регіону

- наявність у регіоні постачальників сировини, матеріалів та комплектувальних деталей;

- наявність робочої сили та фахівців;

- демографічна ситуація та рівень безробіття;

- рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків.

40. Дюпонівська модель аналізу інвестиційної привабливості підприємства

Для оцінки рентабельності підприємств використовується методика аналізу, розроблена корпорацією «Дюпон», яка дає змогу об'єднати показники рентабельності в єдиній системі

Аналіз ділової активності дає змогу виявити зрушення у швидкості обертання активів і через те вказує на можливі термі­ни погашення кредиторської заборгованості й відновлення пла­тоспроможності промислового підприємства.

Інвестиційна привабливість підприємства в кінцевому підсум­ку безперечно залежить від величини прибутків, отриманих інве­сторами на вкладений капітал та можливістю їх отримання в майбутньому. Це визначає ринкову вартість акцій, а значить і су­му капіталу, якою володіє акціонер. За допомогою норми прибут­ку на капітал здійснюється порівняння інвестиційної привабли­вості підприємств і робляться остаточні висновки про доцільність реалізації конкретних інвестиційних проектів. Світова практика опрацювала досить досконалу систему показ­ників фінансово-економічного аналізу підприємств, які зараз ак­тивно використовуються як національними, так і закордонними інвесторами. Ця система показників виконує індикативні функції і набуває все більшого поширення в практиці обґрунтування за­ходів інвестиційної політики.

41. Вартість інвестицій у часі: сутність нарощення і дисконтування вартості

В інвестиційній практиці часто доводиться порівнюва­ти вартість витрат і доходів, здійснених у різний час. Необхід­ність такого порівнювання пояснюється тим, що вартість грошей з перебігом часу змінюється під впливом змін норми прибутків на грошовому ринку та інфляції. Для порівняння вартості грошо­вих коштів у процесах інвестування і повернення користуються двома основними поняттями: майбутня вартість грошей і поточна їх вартість.

Майбутня вартість грошей — це та сума вкладених на даний момент коштів, на яку вони перетворяться через певний час з урахуванням відповідної ставки процента. Визначення майбут­ньої вартості грошей пов'язане з процесом приросту цієї вартос­ті, тобто» поетапним збільшенням суми вкладу через приєднання до неї суми процентів. Ця сума розраховується відповідно до процентної ставки. У ринковій економіці величина процентної ставки для оцінювання витрат та результатів інвестиційних рі­шень визначається як середня величина банківського процента, котрий сплачується за депозитарними вкладами. У тих випадках, коли порівнюються конкретні інвестиційні проекти, процентна ставка визначається на рівні норми прибутку на капітал за цими проектами. У ширшому розумінні процентна ставка використо­вується як показник дохідності різних варіантів інвестиційних рішень.

Поточна вартість грошей — це сума майбутніх грошових надходжень, приведених з урахуванням певної ставки процента до поточного (теперішнього) періоду. Визначення поточної вар­тості грошей є операцією, оберненою до розрахунку приросту щодо обумовленої кінцевої суми грошових коштів. У цьому разі користуються операцією дисконтування, яка, по суті, є зменшен­ням майбутньої суми грошей на величину дисконту (знижки). Операція дисконтування виконується тоді, коли потрібно визна­чити суму грошових коштів, інвестуючи яку сьогодні, через пев­ний час (з урахуванням процентної ставки) отримаємо обумовле­ну суму доходів (або вартість інвестицій).

Процеси приросту та дисконтування витрат і доходів можна розрахувати за простими або складними процентами. Прості проценти здебільшого використовуються в короткостроковому інвестуванні за тривалості інвестиційного циклу (від початку пе­ріоду інвестування до отримання суми прибутку, яка відповідає певній нормі прибутку на капітал) в межах між строками сплати інвестору процентів. У практиці інвестування промисловості України це становить не більше одного місяця. Складні проценти використовуються в довгостроковому інвестуванні. Проценти мо­жуть бути незмінними протягом періоду, за який розраховуються суми приросту або дисконтування, але можуть і змінюватися.

42. Нарощування та дисконтування вартості інвестицій (доходів за простим процентом)

За використання простих незмінних процентів майбутня вар­тість витрат або доходів розраховується за формулою:

де Р — початкова сума витрат або доходів;

І — тривалість періоду (перерахована в кількість виплат про­центів);

І — процентна ставка (виражена через десятковий дріб);

М — сума простих процентів.

Якщо ставка нарахування процентів змінюється протягом пе­ріоду розрахунку суми приросту і при цьому використовуються прості проценти, майбутня вартість витрат або доходів розрахо­вується за формулою:

де І, — процентна ставка в /-му періоді;

п — кількість виплат процентів;

і — порядковий номер періоду сплати процентів.

За проведення державної інвестиційної політики важливого значення набувають проблеми порівняння поточних і майбут­ніх витрат і доходів через дисконтування. Сутність дисконту­вання пов'язана з поняттям «часової переваги» або зміни цін­ності грошей у часі. Це означає, що раніше одержані доходи мають більшу цінність, ніж гроші, одержані пізніше, що зумов­люється можливістю отримання додаткових доходів (приросту доходів) у разі їх реінвестування. Так само і раніше здійснені витрати «дорожчі» за витрати, зроблені пізніше, оскільки інве­стор у цьому разі втрачає можливість отримання додаткових доходів. Для розрахунку суми дисконту (зменшення цінності) у разі використання простих незмінних процентів користуються формулою:

	D = S – S -------- 1+ tI

Де, S – кінцева сума інвестицій, обумовлена параметрами проекту (загальна сума інвестицій, яка потрібна для реалізації інвест. проекту); t – тривалість періоду (перерахована у кількість виплат процентів); I – процентна ставка; D – сума дисконту.

Початкова сума інвестицій розраховується при цьому так:

43. Нарощення та дисконтування вартості інвестиційних доходів за складним процентом.

Процеси приросту та дисконтування витрат і доходів можна розрахувати за простими або складними процентами. Прості проценти здебільшого використовуються в короткостроковому інвестуванні за тривалості інвестиційного циклу в межах між строками сплати інвестору процентів. Складні проценти використовуються в довгостроковому інвестуванні. Проценти мо­жуть бути незмінними протягом періоду, за який розраховуються суми приросту або дисконтування, але можуть і змінюватися.

Складним процентом називається сума доходу, яка утворює­ться в результаті інвестування за умов, що сума нарахованого простого процента не сплачується після кожного періоду, а при­єднується до суми нагромаджених інвестицій і в наступному пла­тіжному періоді сама дає дохід.

Для розрахунку суми інвестицій у процесі її приросту за склад­ними незмінними процентами користуються формулою:

де 5с — кінцева сума інвестицій за складним процентом;

рс — початкова сума інвестицій;

/ — процентна ставка;

і — тривалість періоду (перерахована у кількість виплат процентів).

За змінної процентної ставки початкова сума інвестицій у першому періоді збільшить суму процентів відповідно до ставки першого періоду, у другому періоді початкова сума інвестицій і сума процентів, нарахована за перший період, збільшать суму процентів відповідно до ставки другого періоду і так далі. Отже, формулу розрахунку за складним змінним процентом можна за­писати в такому вигляді:

або скорочено:

де 5с — майбутня сума інвестицій за складним процентом;

рс — початкова сума інвестицій;

І, — процентна ставка в г-му періоді;

і — порядковий номер періоду сплати процентів.

Для того, щоб розрахувати початкову суму інвестицій, яка че­рез певний час була б еквівалентною визначеній кінцевій сумі ін­вестицій, коли процес приросту вартості відбувається з викорис­танням складних процентів, треба кінцеву суму інвестицій при­вести до моменту початку інвестування. Приведення до базисно­го періоду витрат і доходів, які здійснюватимуться (отримувати­муться) у майбутньому, виконується за допомогою операції дис­контування за складними процентами.

Формула розрахунку дисконту за складним незмінним про­центом має такий вигляд:

Початкова сума інвестицій дорівнюватиме:

У разі, коли проценти змінюються, сума дисконту, розрахова­на за складними процентами, визначається формулою:

Початкова сума інвестицій дорівнюватиме:

44. Майбутня та поточна вартість інвестицій при безперервному нарахуванні процентів

Майбутня вартість грошей — це та сума вкладених на даний момент коштів, на яку вони перетворяться через певний час з урахуванням відповідної ставки процента. Визначення майбут­ньої вартості грошей пов'язане з процесом приросту цієї вартос­ті, тобто з поетапним збільшенням суми вкладу через приєднання до неї суми процентів. Ця сума розраховується відповідно до процентної ставки. Поточна вартість грошей — це сума майбутніх грошових надходжень, приведених з урахуванням певної ставки процента до поточного (теперішнього) періоду. Визначення поточної вар­тості грошей є операцією, оберненою до розрахунку приросту щодо обумовленої кінцевої суми грошових коштів. У цьому разі користуються операцією дисконтування, яка, по суті, є зменшен­ням майбутньої суми грошей на величину дисконту (знижки). Операція дисконтування виконується тоді, коли потрібно визна­чити суму грошових коштів, інвестуючи яку сьогодні, через пев­ний час (з урахуванням процентної ставки) отримаємо обумовле­ну суму доходів (або вартість інвестицій).

Може бути і така організація реінвестиційних процесів, коли прибутки, отримані за рахунок інвестицій (або їх частина), повер­таються в бізнес безперервно. Математично це означає, що трива­лість періоду нарахування процентів є нескінченно малою. Тоді формули майбутньої вартості витрат і доходів (формула приросту суми інвестицій) і формула поточної вартості витрат і доходів (формула дисконтування сум інвестицій), розраховані з допомогою складних незмінних процентів, матимуть такий вигляд:

,

де Sб — майбутня вартість витрат (суми інвестицій) або доходів за умов нарахування суми приросту безперервним методом з ви­користанням складних незмінним процентів;

Pб — поточна (початкова) вартість витрат (суми інвестицій) або доходів за умов нарахування суми дисконтування безперерв­ним методом з використанням складних незмінних процентів;

t — тривалість періоду (перерахована в кількість виплат про­центів відповідно до одиниці виміру процентної ставки, тобто, коли процентна ставка становить 20% за квартал, а розрахунко­вий період — 15 місяців, то t = 5);

I— процентна ставка (виражена через десятковий дріб);

е — основа натурального логарифма (постійна величина, що дорівнює 2,71827).

45. Врахування інфляції в інвестиційних розрахунках.

Важливий вплив на майбутню суму інвестицій справляє ін­фляція. Інфляція зменшує реальну цінність майбутніх надхо­джень сум процентів, що зумовлюється зниженням купівельної спроможності грошей. Вона впливає на ставку процента, яка ви­користовується для розрахунків приросту й дисконтування, а та­кож збільшує поточні інвестиційні витрати, оскільки збільшуєть­ся рівень цін на інвестиційні товари.

У розрахунках, пов'язаних із коригуванням витрат та резуль­татів інвестиційної діяльності під впливом інфляції використо­вуються два основні поняття:

• номінальна сума інвестиційних витрат або доходів;

• реальна сума інвестиційних витрат або доходів. Номінальна сума інвестиційних витрат або доходів не вра­ховує зміни купівельної спроможності грошей. Реальна сума — це оцінка інвестиційних витрат або доходів з урахуванням впливу зміни купівельної спроможності грошей унаслідок ін­фляції.

Номінальна та реальна суми інвестиційних витрат або доходів пов^зані між собою через індекс інфляції:

де 5р — майбутня сума інвестицій реальна;

5н — майбутня сума інвестицій номінальна;

Інф — індекс інфляції (зміна індексу споживчих цін);

Т — темп інфляції (приріст середнього рівня цін споживчих товарів, виражений через десятковий дріб).

Майбутня сума інвестицій з урахуванням інфляції, розрахова­на за складним незмінним процентом і постійним темпом інфля­ції, обчислюється за формулою:

Якщо процентна ставка і темп інфляції змінюються протягом розрахункового періоду, то для підрахунку майбутньої суми ін­вестицій використовується формула:

де 5ср — реальна майбутня сума інвестицій;

рс — початкова сума інвестицій;

Іі — процентна ставка в г-му періоді;

Ті — темп інфляції в 7-му періоді;

п — кількість виплат процентів;

/ — порядковий номер періоду сплати процентів.