Методи експертизи товарів в митній справі

Метод товарної експертизи – спосіб досягнення кінцевих результатів теоретичного дослідження або практичного здійснення експертизи товарів.

Методи товарної експертизи підрозділяються на дві групи: об'єктивні і евристичні (рис. 2.2).

Рис. 2.2 – Класифікація методів товарної експертизи

Об'єктивні методи – методи, засновані на визначенні характеристик товарів шляхом вимірювань (вимірювальні методи) або реєстрації будь-яких невідповідностей, відмов, відхилень від встановлених вимог (реєстраційний метод). Загальним для об'єктивних методів є вираз результатів вимірювань або підрахунків в прийнятих одиницях вимірювання або у відсотках, причому ці результати можна співставити, відтворити і перевірити. Відмінності між ними полягають в тому, що при вимірювальних методах використовуються технічне устаткування (прості прилади і складні вимірювальні пристрої, системи, перетворювачі), а при реєстраційних – візуальний підрахунок.

Евристичні методи – методи, засновані на сукупності логічних прийомів і методичних правил теоретичних досліджень для досягнення (знаходження) кінцевих результатів. Загальним для всіх евристичних методів є суб'єктивний підхід до оцінок, висунення гіпотез, припущень, заснованих на думках окремих осіб. Методи кожної підгрупи евристичних методів не замінюють, а доповнюють один одного або мають самостійні сфери застосування.

Відмінності між підгрупами евристичних методів полягають в їх призначенні і засобах або прийомах, що застосовуються. Органолептичні методи призначені для визначення значень органолептичних показників товарів; експертні – для оцінки властивостей і показників товарів в умовах невизначеності і ризику, соціологічні – для встановлення споживчої оцінки товарів шляхом опитування покупців (споживачів).

Основними засобами органолептичних методів служать органи почуття експерта. При соціологічних методах можуть використовуватися будь-які засоби, у тому числі і характерні для інших підгруп об'єктивних і евристичних методів. Найважливішими засобами соціологічних методів є анкети.

Вимірювальні методи – методи визначення (вимірювання) дійсних значень показників властивостей товарів за допомогою технічних пристроїв. Призначені для визначення фізико-хімічних і/або мікробіологічних показників якості.

На відміну від органолептичних показників, фізико-хімічні і мікробіологічні показники специфічні і характерні для товарів однорідних груп. Тому ці показники численніші, що вимагає застосування різноманітних вимірювальних методів для їх визначення.

Вимірювальні методи взаємозв'язані з органолептичними методами, доповнюють, але не замінюють їх. Це обумовлено тим, що переваги вимірювальних методів – об'єктивність оцінки, вираз результатів в загальноприйнятих одиницях вимірювання, співставлення і відтворюваність результатів – усувають недоліки органолептичних методів. У зв'язку з цим поєднання методів цих двох груп дозволяє провести якнайповнішу експертну оцінку товарів.

Недоліками вимірювальних методів є: високі витрати на проведення випробувань, для яких потрібні обладнані випробувальні лабораторії, лабораторне і допоміжне устаткування, деколи дуже дороге, а також висококваліфікований персонал.

Вказані недоліки носять об'єктивний характер, тому важко або зовсім неусувні. У зв'язку з цим застосування вимірювальних методів під час експертизи товарів, в тому числі й в митній справі, обмежене і рекомендується тільки в тих випадках, коли без даних, що отримуються за допомогою цих методів, неможливо зробити об'єктивні і достовірні виводи.

Вимірювальні методи підрозділяються на підгрупи, види і різновиди за рядом ознак.

За хронологічною ознакоюі чутливістю вимірювальні методи діляться на класичні і сучасні; за часом отримання результатів випробувань – на експрес-методи і довгострокові; за принципом, на якому заснований метод, – на фізичні, хімічні, фізико-хімічні, біохімічні, мікробіологічні і біологічні.

Класичні методи – фізичні і хімічні методи, розроблені в XVІІ-XX ст. і що не втратили значущості на сучасному етапі.

Прикладами класичних методів можуть служити: метод висушування до постійної маси для визначення вологості товарів, ферроціанидний метод і метод Бертрана для визначення вмісту цукру, метод титрування для визначення загальної кислотності, визначення солі аргентометричним методом та ін.

Особливістю класичних методів є переважна кількість руйнівних операцій; в більшості випадків – тривала підготовка зразка до визначення кінцевого результату; порівняно невисока чутливість і точність вимірювань. Проте, не дивлячись на це, багато класичних методів застосовуються і в даний час, оскільки їм притаманна висока достовірність при визначенні макропоказників, для яких не потрібна висока чутливість і точність, меншими витратами засобів, а деколи і часу на випробування.

У разі необхідності отримання точних результатів з високим ступенем чутливості, а також диференційованого визначення окремих компонентів, що входять до складу групи речовин, класичні методи мало прийнятні із-за великих витрат часу або зовсім непридатні. Для вказаних цілей більше підходять сучасні методи, розроблені в останні 30 – 50 років і що знаходять застосування в тих сферах, де класичні методи неефективні.

При проведенні експертизи товарів експерт, якщо він не працює у випробувальній лабораторії, не зобов'язаний уміти проводити випробування цими методами. Йому необхідно лише мати уявлення про ці методи, вимірювальні можливості, можливості їх застосування для цілей експертизи та визначувані за їх допомогою показники.

Сучасні методи відрізняються від класичних більш високою чутливістю, меншими витратами часу на проведення випробувань. Для цих методів характерне використання вдосконалених засобів вимірювання, часто з високою точністю. Разом із зазначеними перевагами для цих методів, як правило, потрібні добре обладнані випробувальні лабораторії і висококваліфікований персонал, що збільшує витрати на випробування.

Найбільш поширеними сучасними методами є хроматографічний, спектральний, рефрактометричний методи, фотоелектрометрія, потенціометрія, реологія і мікроскопування.

Хроматографічний метод – метод, заснований на розділенні складної суміші речовин на компоненти за допомогою сорбційних методів в динамічних умовах. В основу методу покладений принцип різної здатності до сорбування компонентів суміші на вибраному сорбенті, тобто на розподілі речовин між двома фазами, що не змішуються. Метод запропонований російським ученим-ботаніком М. С. Кольором в 1903 р.

Призначення хроматографічного методу – кількісне і якісне визначення речовин в пробах товарів, спеціальним чином відібраних і оброблених.

Перевагою цього методу є висока чутливість, що дозволяє виявляти якісно і визначати кількісно речовини, що містяться в безконечно малих кількостях (іноді стольникові частки мг, %).

Розрізняють такі різновиди хроматографічного методу: газова і рідинна хроматографія (залежно від типу рухомої і нерухомої фаз); а також типи: паперова, стовбчикова, тонкошарова і газова (залежно від типу сорбенту).

Перелік фізико-хімічних показників якості, що можна визначити за допомогою хроматографічного методу, достатньо широкий: вміст вільних і зв'язаних амінокислот, органічних кислот, вуглеводів, ароматичних, фарбувальних речовин, жирнокислотний склад ліпідів, пестицидів, вітамінів і ін.

Спектральний метод – метод, заснований на вимірюванні пропускання або поглинання світла певної довжини хвилі різними речовинами. У основу спектроскопії покладені загальні закони, що встановлюють співвідношення між величиною поглинання або пропускання і кількістю поглинаючої або проникної речовини.

Спектроскопію умовно можна підрозділити на емісійну і абсорбцію. Емісійна спектроскопія досліджує випромінювальну здатність речовини; спектроскопія абсорбції – здатність поглинання.

Різновиди спектрального методу: інфрачервона і атомна абсорбція, спектроскопія абсорбції.

Спектральний аналіз використовується для визначення різноманітних органічних сполук, забарвлених і безбарвних розчинів, а також мінеральних елементів з концентрацією 10 ^-2 – 10 ^-6 %. Точність методу висока [± (0,1 – 0,5) відн. %)]. При спектральних методах використовуються складні пристрої – спектрофотометри (СФ-4, СФ-10 і ін.).

За допомогою спектроскопії абсорбції можна визначити ступінь окислюваності жиру в різних жировмисних продуктах (молоці, вершковому маслі і т. п.), наявність пектинових і фарбувальних речовин, фенольні з'єднання (у вині, чаї, каві, плодах і овочах), кофеїн, теобромін в чаї і каві, міоглобін в м'ясі, мікроелементи у всіх товарах.

Впровадження спектрального аналізу в практику роботи випробувальних лабораторій відкриває принципово нові можливості для визначення речовин в багатокомпонентних сумішах, якими є багато сучасних споживчих товарів.

Фотоелектроколориметричний метод – метод, заснований на виборчому поглинанні світла речовиною, що аналізується. Цей метод близький до спектрального, але, на відміну від нього, забезпечує хорошу точність [± (1 – 2) відн. %)], і для його застосування не потрібна складна апаратура. Він широко застосовується для визначення концентрації зафарбованих розчинів (фарбувальних, фенольних речовин, амінокислот і ін.). Нефарбовані розчини цим методом на відміну від спектрального досліджувати не можна.

Для вимірювання застосовуються фотоелектроколориметри (ФЭК-м, ФЕК-52, -64, -56, -57 і ін.). Принцип їх дії заснований на порівнянні поглинання або пропускання світла стандартним і досліджуваним забарвленим розчином.

Метод потенціометрії – метод, заснований на визначенні потенціалу між електродом, насиченим воднем, і рідиною, що містить водневі іони. Використовується для вимірювання рН при визначенні активної кислотності соків, вина, інших напоїв, плодів, овочів, деяких товарів побутової хімії, косметичної продукції та ін. Вимірювальним приладом є потенціометри різних марок (ЛПУ-01 і ін.).

Рефрактометричнийметод – метод, заснований на вимірюванні показника заломлення світла при проходженні його через рідкий зразок, який наноситься на нижню призму рефрактометра.

Метод широко використовується як у випробувальних лабораторіях, так і у виробничих цехах для визначення концентрації сухих речовин, цукру, жиру в харчових продуктах (соках, пюре, варенні, повидлі, томатопродуктах, жирах і ін.).

Методи реологій – методи, засновані на вимірюванні деформації різних речовин і матеріалів. Призначені для визначення структурно-механічних властивостей товарів (в'язкість, пружність, еластичність і міцність), багато з яких характеризує консистенцію. З їх допомогою визначають в'язкість м'ясного фаршу, пластичність тесту, твердість плодів і овочів, консистенцію маргарину, м’якість тканини, шкіри.

Результати дослідження структурно-механічних властивостей зазвичай виражають графічно у вигляді кривих кінетики деформації. Для вимірювання використовують віскозиметри різних марок, динамометричні ваги, пластометри і ін.

Мікроскопування – метод, заснований на використанні мікроскопа як вимірювального приладу. Застосовуються звичайні біологічні і електронні мікроскопи, збільшення яких розрізняється кратністю.

Метод призначений для визначення будови тканин, кліток і їх органели, а також видового і кількісного складів мікроорганізмів. Найбільш широко мікроскопування застосовується при визначенні виду крохмальних зерен, наявність в продуктах домішок і мікроорганізмів, мікроструктури різних харчових продуктів і непродовольчих товарів. При мікробіологічних дослідженнях мікроскопування поєднується з реєстраційним методом (підрахунок кількості мікроорганізмів).

Залежно від часу, що витрачається на визначення значень показників якості, всі вимірювальні методи ділять на експрес-методи і довгострокові.

Багато із зазначених класичних і сучасних вимірювальних методів відноситься до довгострокових.

Експрес-методи– методи, призначені для швидкого визначення показників якості товарів.

Перевагою цих методів є швидкість визначення, використання нескладних вимірювальних приладів і простих пристосувань. Проте, іноді швидкість негативно позначається на точності результатів вимірювань.

Експрес-методи застосовують в тих випадках, коли необхідно швидко провести експертизу. Слід зазначити, що більшість класичних методів відносяться до довгострокових із-за тривалої підготовки навішування шляхом витягання речовин, що ідентифікуються, в розчини, звільнення їх з суміші і видалення сторонніх речовин, що заважають ідентифікації. Часто підготовчий етап за тривалістю у багато разів перевершує основний етап — вимірювання кількісних характеристик показника. Особливо це характерно для хімічних і біохімічних методів.

Тому багато експрес-методів ґрунтуються на хімічних, фізичних, фізико-хімічних методах або мікроскопуванні, якщо при їх застосуванні можливо безпосередньо заміряти показники без тривалої підготовки навішування: наприклад, визначення кислотності активної, або такої, що титрує, в напоях; визначення вмісту солі в розсолі, відносної щільності молока, сухих речовин і цукру в розчинах рефрактометричним методом.

Найбільш поширені експрес-методи, засновані на засобах виявлення і призначені для якісного визначення властивостей товарів.

Експрес-методи відносяться до найбільш перспективних. Їх розробка, розвиток, вдосконалення і застосування – один з основних напрямів розвитку вимірювальних методів, що застосовуються під час проведення експертизи товарів в митній справі.

Реєстраційний метод заснований на спостереженнях і підрахунках числа об'єктів, вибраних за певною ознакою.

Як класифікаційна ознака можуть бути обрані конкретні види дефектів або градації товарів, а також їх найменування, види, групи і підгрупи.

Реєстраційним методом визначаються приймальні і бракувальні числа при прийманні товарів, кількість дефектних товарів. За необхідністю встановлюється кількісне співвідношення окремих видів дефектів. Сортування товарів на градації якості (стандартну, нестандартну, відхід, брак, а також на товарні ґатунки) здійснюється за допомогою цього ж методу. При цьому експерти можуть самі безпосередньо займатися технічною роботою щодо перевірки товарів, але краще, якщо її здійснюють підсобні робочі (допоміжний персонал), а експерти перевіряють правильність їх роботи і реєструють кінцеві результати. У останньому випадку увага експерта буде сконцентрована на відповідальнішій операції – реєстрації певних градацій.

Результати визначення заданих об'єктів реєстраційним методом виражаються в абсолютних або відносних величинах. Наприклад, кількість дефектних одиниць на 100 товарних одиниць – абсолютний показник. Відносний показник (X _Р) виражається як відношення кількості заданих об'єктів (Х _З) до загальної кількості об'єктів, що підлягали експертизі (X ₀ ):

Кількість реєстрованих об'єктів може визначатися за рахунком або по масі, довжині або об'єму. Наприклад, кількість шкідників в муці, сухофруктах, число мікроорганізмів визначається за рахунком на певній площі або в певній масі або об'ємі. Кількість (у %) продукції, що загнила, – по масі, кількість (у %) забракованих напоїв – за об'ємом.

Реєстраційний метод – один з найбільш поширених методів експертної оцінки при прийманні і зберіганні товарів. Дуже часто реєстраційний метод використовується спільно з іншими методами під час проведення експертизи товарів (органолептичними, вимірювальними, соціологічними тощо). В той же час слід мати на увазі, що реєстраційні методи як самостійні мають обмежене застосування при окремих операціях експертизи товарів в митній справі.

Органолептичні методи – методи визначення значень показників властивостей товару за допомогою органів почуття людини.

Для них характерні складні фізіолого-психологічні основи, що зумовлює суб'єктивізм цих методів. Для зниження суб'єктивізму і підвищення достовірності результатів необхідно знати і враховувати ці основи, а також переваги і недоліки цих методів.

До переваг органолептичних методів відносяться доступність і швидкість визначення значень показників властивостей товару, а також відсутність необхідності дорогого устаткування при вимірюваннях. Більшість людей володіють достатніми сенсорними (чутливими) можливостями для проведення органолептичної оцінки зовнішнього вигляду, смаку, запаху і консистенції. Проте зустрічаються люди, які, наприклад, не сприймають і/або не розрізняють або кольору, або смаку, або запахи.

До переваг органолептичних методів відноситься також простота їх застосування, проте з урахуванням складних фізіолого-психологічних основ з цим важко погодитися, оскільки достовірність результатів при цих методах значною мірою залежить від досвіду експертів.

До недоліків органолептичних методів відносять суб'єктивізм оцінки, відносний вираз її результатів в безмірних величинах (колір – зелений, червоний і т.д.; смак – солодкий, слабо виражений, позбавлений смаку і так далі), неспівставність і недостатня відтворюваність результатів.

В експертній практиці усунути вплив зазначених недоліків можуть такі прийоми: навчання експертів правилам оцінки основних органолептичних показників (кольору, смаку, запаху, консистенції) за стандартними методиками; дотримання умов проведення органолептичної оцінки; розробка і використання шкали балів по конкретних товарах; проведення оцінки спеціально сформованими групами експертів (наприклад, дегустаційними комісіями), перевіреними на сенсорну чутливість.

Перш, ніж розглянути деякі з цих прийомів, необхідно вивчити фізіолого-психологічні основи органолептичних методів, які залежать від залучених органів почуття експерта.

У органолептичній оцінці беруть участь всі п'ять органів почуття людини, Залежно від залучених органів почуття і показників властивостей товару, (що визначаються), органолептичні методи підрозділяються на п'ять підгруп: візуальний, дотиковий, нюховий, смаковий і аудіометод.

Для оцінки різних класів споживчих товарів застосовують різні органолептичні методи. Загальними показниками для всіх споживчих товарів є зовнішній вигляд, зокрема колір (досить часто колір або забарвлення виступає як самостійний показник) і консистенція, тому візуальний і дотиковий методи відносяться до загальних органолептичних методів. Решта підгруп органолептичних методів для всіх споживчих товарів є специфічними.

Візуальний метод – метод, заснований на сприйнятті зовнішнього вигляду і/або кольору об'єкту за допомогою зору.

Дотиковий метод – метод, заснований на сприйнятті консистенції або стану поверхні за допомогою тактильних (від лат. tactіens – дотиковий) відчуттів.

Консистенціяможе бути рідкою, геле- або пастоподібною, твердою, пористою, являти собою волокнисту структуру.

Нюховий метод – метод, заснований на сприйнятті запаху за допомогою рецепторів нюху. Застосовується при експертизі парфюмерно-косметичних товарів, мийних засобів і інших товарів побутової хімії).

Смаковий метод – метод, заснований на сприйнятті смаку за допомогою смакових рецепторів.

Аудіометод – метод, заснований на сприйнятті звуків органом слуху. Застосовується при експертизі музичних товарів, аудио- і відеотехніки, для яких він має велике значення. За допомогою аудіометоду перевіряється цілісність скляного і керамічного посуду, якість роботи двигунів автотранспортних засобів, а також холодильників, пральних машин і іншої побутової техніки, при експлуатації якої високо цінується безшумність

Питання для самоконтролю:

1. Методи експертизи товарів в митній справі та їх класифікація

2. Характеристика вимірювальних методів експертизи товарів

3. Сутність та особливості застосування експертних методів експертизи товарів

4. Органолептичні методи експертизи товарів: сутність, особливості і сфера застосування

5. Об’єкти експертизи товарів та вимоги, що до них висуваються

6. Характеристика реєстраційних методів експертизи товарів

7. Класифікація об’єктів експертизи товарів

8. Методи експертизи кількості товарів

9. Основні і порівняльні об’єкти експертизи товарів та їх характеристика

10. Методи математичної статистики та їх використання в експертизі товарів

11. Матеріально-технічні засоби та їх роль у проведенні експертизи товарів

12. Додаткові об’єкти експертизи товарів та їх характеристика

13. Суб’єкти експертизи товарів в митній справі.

14. Експерт та вимоги до нього. Права експерта при проведенні експертизи товарів