Світові ідейно-політичні доктрини

таких відмінностей можна виокремити чоти-
ри основних ідейно-політичних доктрини;
лібералізм, консерватизм, комунізм і со-
ціал-демократизм. Виникли вони не одно-
часно і чітко орієнтовані на обгрунтування
інтересів певних суспільних класів.

олітика як практична діяльність зі
здобуття, використання та утримання
влади завжди має ідеологічне об-
грунтування, тобто здійснюється під впли-
вом певної сукупності поглядів та ідей, що
виражають інтереси тих чи інших соціаль-
них спільностей людей, передусім суспіль-
них класів. Особливо наочно зв'язок
політики з ідеологією простежується з
переходом від феодалізму до капіталізму;
він проявляється в діяльності політичних
партій, які за своєю природою є не тільки
носіями влади, а й ідеологічними спіль-
ностями. За феодалізму, коли пануючою
формою державного правління була абсо-
лютна монархія і не існувало політичних
партій у сучасному їх розумінні, політика не
диференціювалась на різні типи за
ідеологічною ознакою. З появою політичних
партій, які виражають інтереси соціальних
спільностей, виникають різні типи ідео-
логічного обгрунтування політики. Певні ідеї
і погляди партій та інших політичних сил
щодо керівництва та управління сус-
пільством, здійснення влади стають ідейно-
політичними доктринами (від лат. сіосігіпа —
вчення) і реалізуються в державній політиці,
визначаючи той чи інший її тип.

Відмінності між різними типами ідео-
логічного обгрунтування політики й самої
політики стосуються організації економічної
та інших сфер суспільного життя, місця і
ролі держави в суспільстві, взаємодії
особи, суспільства й держави, шляхів та
засобів суспільних перетворень і досяг-
нення політичних цілей тощо. Відповідно до