Загальні положення цивільного права. Цивільних спорів із справ відповідних категорій правозастосування

цивільних спорів із справ відповідних категорій правозастосування. При цьому практика майже завжди стикається з необхідністю теоре­тичного осмислення результатів узагальнень власного правозастосу­вання.

Маються на увазі, перш за все, узагальнення, здійснювані, наприк­лад, Верховним Судом України та Вищим господарським судом України. У їх керівних роз'ясненнях міститься чимало міркувань, що мають теоретичне значення, оскільки при цьому з'ясовуються питан­ня не тільки, як, а й чому саме так потрібно чи не слід застосовувати норми цивільного права.

Отже, цивілістична наука не лише пов'язана і взаємодіє з правоза-стосовчою практикою, а й має з нею елементи єдності. Більше того, сама наука чи не найголовнішою вбачає для себе мету, пов'язану з ви­рішенням проблем, що мають практичне значення.

Таким чином, наука цивільного права - надзвичайно різнобічне, багатоманітне та складне явище і не створюється сама із себе, а, швидше, є наслідком шзнання законів і різноманітних соціальних явищ. Звичайно, вона не позбавлена і власних проблем, оскільки з розширенням та поглибленням уявлень про оточуючу її дійсність ви­никає потреба у переосмисленні тих чи інших суто теоретичних на-працювань, які раніше вважалися безсумнівними.

Питання про те, чим займається наука - це питання про її предмет. І якщо питання предмета цивільного права як регулятора суспільних відносин означає, що саме, які саме відносини вказана правова галузь регулює, то стосовно предмета цивілістичної науки воно буде означа­ти: що саме дана наука вивчає.

У широкому розумінні предмет науки є сукупністю явищ, які вона вивчає, та завдання, котрі вона покликана вирішувати для досягнення цілей, поставлених практикою.

Стосовно предмета цивільно-правової науки насамперед зрозу­мілим є те, що вона не займається розпізнанням самих речей, юри­дичних чи фізичних осіб, а вивчає, перш за все, суспільні відносини, які можуть виникати за участю зазначених осіб з того чи іншого при­воду. Різновидом суспільних відносин є цивільно-правові (особисті немайнові та майнові), що складають один з елементів предмета галу­зі науки і є однією з форм існування суспільних відносин. Причому наукою цивільного права пізнання цивільно-правових відносин від­бувається не тільки в їх статичному стані, а й у аспекті динаміки та розвитку останніх, оскільки завжди існує потреба у з'ясуванні самих підстав, завдяки яким проходить їх динамічний розвиток. Тому до складових предмета цивільно-правової науки належать також юри­дичні факти (дії, події тощо).

Як предмет елемента науки вказані відносини досліджуються на рівні монографічних праць та інших наукових джерел - статей, тез, рефератів тощо. Слід відмітити, що це один з найскладніших напря­мів наукових досліджень.

Розділ І

Через пізнання відносин, що складають предмет цивільно-правово­го регулювання, цивілістична наука займається дослідженням одной­менної з нею поавової галузі. Проте не слід вважати, що наука є дзер­кальним відображенням системи галузевих правових норм. Стосовно останніх наука формує систему теоретичних досліджень, правових ідей, понять, а також знань про закономірності цивільно-правового регулювання суспільних відносин. У науці є такі розділи, яких немає і не може бути в системі цивільного законодавства (відповідні розділи науки про цивільно-правові відносини, джерела права, поняття, систе­му, предмет цивільного права тощо). Тому вона значно багатіша і різ­номанітніша, ніж система галузі права. Крім того, наукою вивчається цивільне право та законодавство в розвитку і у порівнянні з минулим та правом й законодавством інших країн. Виключно науковими є й суто 'георегичні вчення (наприклад, про поняття, предмет та методо­логію науки цивільного права; співвідношення цивілістичної науки із загальною теорією права, про поняття і сутність юридичної особи тощо).

Таким чином, предмет цивільно-правової науки складають осо­бисті немайнові та майнові відносини, що регулюються цивіль­ним правом, а також галузь цивільного права як система норм й інститутів, практичний досвід застосування цивільно-правових норм і юридичні факти.

Методи дослідження науки цивільного права. Цивілістична на­ука, як кожна інша, має власне бачення відповіді не лише на запитан­ня- що вона вивчає, а й на запитання: як вона це робить, тобто, які са­ме методи використовуються нею у досягненні пізнавальних цілей.

Метод (за походженням від древньогрец. «теіоа'ов») - спосіб пі­знання дійсності, спосіб дослідження явищ природи і суспільного життя. Цей термін набув значного поширення у дослідницькій прак­тиці різноманітних напрямів, починаючи з філософії і закінчуючи га­лузевими науками, зокрема юриспруденцією, у тому числі її струк­турним підрозділом - цивільно-правовою наукою.

Сучасне загальнонаукове визначення методу в юриспруденції іс­тотно не відрізняється від первісного і тим більше від загальнофіло-софеького, з огляду на те, що метод - це прийоми, способи, підходи, інші різноманітні можливі заходи, які застосовуються наукою для здійснюваного нею пізнання свого предмета з метою отримання пев­них наукових результатів. Науковим методам присвячена низка вчень, які маюіь заіальну назву — методологія'.

і Тільки за останні роки в Україні проводилось декілька наукових конференцій, присвячених проблемам методології науки. Див., напр.: Методологічні проблеми пра-боеої науки. / Мат. міжнарод. наук, кочф - Харків, 13-14 грудня 2002 р.; Упоряд. М. І. Панов, Ю. М. Грошевой. - Харків: Право. 2003; Методологія приватного права: 36. наук, праць (за мат. наук.-теоргт. конф., к. Київ, 30 травня 2003р.) / Редкол.: О. Д. Круп­ная (голова)та ін. -К.: Юрінком Інтер, 2003.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

71

Власне кажучи, пізнання методів дослідження не менш важливе, ніж тзнання предмета дослідження. Адже від з'ясування того, якими методами одержувалися ті чи інші наукові результати (знання), що­найменше залежатиме достовірність останніх (знань), довіра до них.

Слід підкреслити, що набір способів, прийомів чи підходів у до­слідницькій справі ніколи не буває довільним. Він визначається, по-перше, цілями і завданнями, які стоять перед відповідною право­вою наукою; по-друге, рівнем пізнаних можливостей суспільних на­ук; по-третє, рівнем розвитку та тзнання можливостей загальної тео­рії і права; нарешті, рівнем розвитку можливостей теорії самого цивільного права.

Таким чином, враховуючи викладене, галузеве визначення мето­дів дослідження, що використовуються наукою цивільного права, вбачається у тому, що це сукупність (комплекс) різноманітних прий­омів, способів, підходів, інших можливих заходів, які обумовлені предметом науки цивільного права і визначені досягненнями суспіль­них наук (перш за все філософії), загальної теорії держави та права, власне теорії цивільного права і застосовуються для пізнання його предмета, цивільного законодавства і врегульованих ним майнових та особистих немайнових відносин з метою одержання відповідних наукових результатів.

З наведеного визначення поняття методів наукового тзнання ци­вільно-правових явищ, які охоплюються предметом науки цивільного права, можна зробити висновок про те, що ці методи характеризують­ся різноманітністю як за рівневими, так і за змістовними ознаками. А це створює об'єктивну передумову та необхідність їх класифікації.

Виходячи з того, що, перебуваючи у складі правової науки взагалі, наука цивільного права водночас охоплюється і загальним поняттям суспільних наук, не викликає сумніву методологічна підпорядкова­ність вивчення цивільно-правових явищ загальнонауковими метода­ми, що використовуються для тзнання соціально-суспільних явищ взагалі. І оскільки для пізнання явищ суспільного життя загальну ме­тодологічну основу створює філософія, то останній належить осново­положне методологічне значення також стосовно вивчення різновиду суспільних явищ - цивільно-правових.

Зупинимося на розгляді окремих методів науки цивільного права.

Діалектичний метод надає можливості науці цивільного права досягти пізнавальних цілей співставленням із загальними правовими. категоріями стосовно, наприклад, цивільно-правової майнової відпо­відальності, що має похідне значення від уявлень про правову та со­ціально-економічну відповідальність. Навряд чи було б можливим дослідження власності лише з правових позицій, без врахування її економічного аспекту тощо.

Доцільність і необхідність використання наукою цивільного права методу історико-правового аналізу зумовлена тим, що у світі існує