Модуль 4. Умови і фактори економічного розвитку підприємства

Глава 17. Планування діяльності підприємства

17.1. Сутність планування діяльності підприємства

В умовах ринкової економіки планування діяльності підприємства усіх галузей, у тому числі фармацевтичної галузі є складовою підвищення ефективності виробництва та розподілу ресурсів і товарів. Особливо гостро актуальність процесу планування постає зв’язку з обмеженістю виробничих ресурсів. У процесі планування забезпечується необхідна рівновага між виробництвом і споживанням продукції, величиною попиту на товари та їх пропозицій. Планування діяльності підприємства передбачає досягнення раціонального використання кадрового потенціалу, матеріальних запасів, виробничих фондів, робочого часу, технологічних методів, грошових засобів, інформаційних можливостей тощо.

Сутність планування діяльності підприємства міститься в обґрунтуванні цілей його розвитку та засобів досягнення ціх цілей на основі виявлення комплексу завдань і робот, а також визначення ефективних методів, способів і ресурсів усіх видів, які необхідні для виконання поставлених завдань та встановлення їх взаємодії. Планування діяльності підприємства охоплює усі боки та етапи діяльності підприємства; на етапі планування визначаються усі необхідні параметри досягнення поставлених цілей – час; потреба у трудових, матеріальних і фінансових ресурсах; строках поставки сировини тощо. Але прийняті в плані рішення повинні забезпечити досягнення цілей підприємства у заплановані терміни з мінімальними витратами при високій якості.

Таким чином, головною метою планування діяльності підприємства є досягнення максимального прибутку і конкурентоспроможності на тривалу перспективу.

Планування діяльності підприємства являє собою набір дій, що передбачають визначення цілей підприємства, параметрів взаємодії між задачами, роботами та членами, розподіл ресурсів та вибір інших організаційно–технологічних, економічних і мотиваційних вимог, які забезпечують досягнення цілей підприємства.

Планування є основою сучасного маркетингу, виробничого менеджменту і в цілому всієї системи господарювання підприємства. У зв’язку з цим планування діяльності підприємства передбачає системне рішення виробничих проблем.

Першим аспектом планування діяльності підприємств є збільшення масштабу господарських завдань. Складність призводить до розподілу загальної задачі на складові роботи, виконання кожної з якої вносить внесок у рішення загальної задачі.

Другий аспект планування – це збільшення значення часу, тобто будь–які продукти, а особливо лікарські засоби, повинні бути надані та використані у певний проміжок часу. Особливо актуальна проблема додержання часового інтервалу при освоєнні нової продукції, що пов’язано з загрозою виходу на ринок потенційних конкурентів.

Третім аспектом планування діяльності підприємства є обмеженість ресурсів. Дуже важливим в умовах ринкової економіки є досягнення максимального використання наявних ресурсів. При цьому план повинен бути розроблений таким чином, щоб обмежені ресурси оптимально використовувалися та ними можна було маневрувати.

Четвертий аспект – необхідність мінімізації витрат, пов’язаних з процесом планування діяльності підприємства та випуском готової продукції і постійного контролю за ними.

П’ятий аспект планування діяльності підприємства – наявність ризику в реалізації цілей підприємства, що пов’язано з ускладненням господарчих задач, зростаючих витрат виробництва, росту цін та складності економічної ситуації.

Шостий аспект планування діяльності підприємства пов’язаний з тим, що на досягнення цілей планування впливають різні фактори зовнішнього середовище.

Сьомий аспект – обумовлений тим, що досягнення цілей підприємства залежить від внеску кожного працівника.

Восьмим аспектом є перманентна зміна складу виконавців, а також зміна в керівництві підприємства.

Методологія планування діяльності підприємства охоплює сукупність теоретичних навичок, загальних закономірностей, наукових принципів, економічних положень, сучасних вимог ринку, методів розробки планів.

Методика планування характеризує склад застосовуваних на тому чи іншому підприємстві методів, способів і прийомів обгрунтування певних планових показників, а також зміст, форму, структуру та порядок розробки плану.

Кінцевим результатом планування діяльності підприємства є очікуваний економічний ефект, що визначає в загальному вигляді ступінь досягнення заданих планових показників.

Важливе значення мають принципи планування діяльності підприємства. Вперше загальні принципи планування були обґрунтовані А. Файолем. До них відносяться:

– необхідність;

– єдність;

– безперервність;

– гнучкість;

– точність.

Принцип необхідності планування розуміє обов’язкове застосування планів при виконанні будь–якого виду трудової діяльності. Дуже важливий цей принцип є в умовах ринкової економії.

Принцип єдинства передбачає розробку загального або зведеного плану соціально–економічного розвитку підприємства.

Принцип безперервності міститься у взаємоув’язуванні на кожному підприємстві принципів планування, організації та управління виробництвом, а також необхідності їх постійного здійснення.

Принцип гнучкості планів тісно пов’язаний з безперервністю планування та передбачає можливість коригування встановлення показники та координації планово–економічної діяльності підприємства.

Принцип точності визначається багатьма факторами як внутрішніми, так і зовнішніми.

У сучасній практиці повинні використовуватися також і такі принципи планування діяльності підприємства, як:

– системність;

– цілеспрямованість;

– комплексність;

– ефективність;

– науковість;

– оптимальність;

– пріоритетність;

– збалансованість;

– зайнятість;

– директівність;

– самостійність;

– рівноспрямованість;

– конкретність;

– адекватність.

При цьому поєднання принципів координації і інтеграції забезпечує ефект важеля, відповідно з яким, чим більше елементів і рівней в системі, тим вигідніше одночасне і взаємозалежне планування.

Характеристику окремих принципів планування діяльності підприємства наведено на рис. 17.1.

На основі принципів планування діяльності підприємства розвиваються загально–методичні методи планування.

Планування діяльності підприємства здійснюється за допомогою різних методів. Вибираючи ці методи, необхідно виходити з визначених вимог до них. Методи планування повинні:

по-перше, бути адекватними до зовнішніх умов господарювання, особливостей різних етапів процесу становлення і розвитку ринкових відносин;

по-друге, як можна повніше враховувати профіль діяльності об'єкта планування і різноманітні засоби досягнення основної підприємницької мети — збільшення прибутку;

по-третє, відповідати видовим ознакам розроблюваного плану.

До них слід віднести:

– експериментальний;

– нормативний;

– балансовий;

– системно–аналітичний;

– програмно–цільовий;

– економічно–математичний;

– інженерно–економічний.

Широке застосування в плануванні знайшов метод економічного аналізу. Він використовується при аналізі підсумків виконання плану й у процесі розробки плану.

До найважливіших методів планування відносяться - балансовий і нормативний методи.

Балансовий метод – головний метод координації і взаємного ув'язування всіх завдань плану між собою і з показниками інших, виробництв і сфер діяльності підприємства.

Рис. 17.1. Принципи планування діяльності підприємства

За допомогою системи балансів забезпечується єдність плану, збалансованість усіх його частин. Балансовий метод необхідний для узгодження виробництва та розподілу основних видів продукції. Він виступає інструментом визначення матеріальних і вартісних пропорцій, а також пропорцій при розподілі трудових ресурсів між різними сферами діяльності підприємства.

Балансовий метод заснований на нормативному. Але останній має і самостійне значення, коли планування діяльності підприємства не супроводжується розробкою балансу

Економічні баланси можна розділити на групи:

а) матеріальні;

б)трудові;

в)фінансові.

Матеріальні баланси в свою чергу, поділяються на продуктові, галузеві, міжгалузеві, районні, матеріальні баланси підприємства і складаються по усіх видах матеріальних цінностей.

Матеріальні баланси окремих продуктів розробляються в натуральному виразі.

У загальному вигляді схема балансу являє собою таблицю, у лівій частині якої представлені ресурси певного виду продукції, а у правій – їх розподіл.

Нормативний метод і його використання пов'язано з необхідністю забезпечення пропорційності у розвитку виробництва.

Важливим методом планування є також техніко-економічне обґрунтування планів необхідними розрахунками. Крім того, застосовуються методи різноманітних розрахунків (послідовних наближень), економіко-математичні, статистичні методи і методи оптимізації планових рішень. У практиці планування всі ці методи тісно пов'язані між собою.

Існують такі види планів:

– стратегічний;

– тактичний;

– оперативний;

– поточний.

Стратегічний план – це процес формування цілей підприємства вибір специфічних стратегій для визначення і отримання необхідних ресурсів та їх розподілу з метою забезпечення ефективної роботи підприємства в цілому.

Він забезпечує основу управлінських рішень.

Тактичне планування – процес планування на перспективу, на цьому етапі планується управлінська політика функціонування підприємства.

Оперативний план деталізує завдання виконавцям на певний короткостроковий період (місяць, тиждень, добу) за комплексом робіт.

17.2. Етапи та технологія планування діяльності підприємства

Планування як процес практичної діяльності включає декілька етапів або стадій, головне призначення яких складається з:

– формулювання складу майбутніх планових проблем, визначенні системи очікуваних безпек або передбачуваних можливостей розвитку підприємства;

– обґрунтування стратегій, цілей, завдань, які планує здійснити підприємство у очікуваний період;

– планування основних засобів досягнення поставлених цілей та завдань, вибір або створення необхідних засобів для досягнення бажаного у майбутньому;

– визначення потребу ресурсах для планування, їх структури і термінів надходження;

– проектування, впровадження розроблюваних планів і контроль за їх виконанням.

Наведений порядок планування діяльності широко розповсюджений на американських фірмах. На вітчизняних підприємствах частіше застосовується подібна технологія планування, яка містить три головні етапи:

1) складання планів, прийняття рішення щодо майбутніх цілей підприємства та засобів їх досягнення;

2) організація виконання планових рішень, оцінка реальних показників діяльності підприємства;

3) контроль та аналіз кінцевих результатів, коригування фактичних показників і вдосконалення діяльності підприємства.

Процес планування з застосуванням системних методів містить такі етапи:

1) аналіз потреби у плануванні;

2) формулювання завдань планування;

3) визначення критеріїв оцінки розроблених планів;

4) аналіз і визначення альтернатив;

5) оцінка фізичної реалізуємості плану;

6) оцінка економічної реалізуємості плану;

7) перевірка фінансової реалізуємості плану;

8) оптимізація плану, оцінка та вибір найкращого рішення;

9) реалізація плану;

10) встановлення зворотних зв’язків та управління виконання плану.

Вибір оптимального виду, змісту та технології планування має суттєве значення не лише для обґрунтування цілей і планів, а і для підвищення ефективності виробництва та якості продукції.

Технологія планування діяльності підприємства містить у собі:

1. Визначення й обґрунтування основної задачі планування.

2. Установлення конкретних показників і завдань, необхідних для виконання поставленої задачі.

3. Деталізацію задач по видах і обсягах робіт, конкретних робочих місцях і термінах виконання.

4. Детальні розрахунки витрат і отриманих результатів на весь період планування.

Для розробки плану фахівцям з планування потрібна зовнішня інформація, яка включає прогнозні та маркетингові дані, і внутрішня інформація.

Як вихідні дані для складання планів підприємства використовуються:

– державні замовлення та контракти;

– господарські договори з підприємствами на виготовлення продукції;

– господарські договори на постачання сировини, матеріалів і інших ресурсів на планований рік;

– виявлений попит споживачів;

– можливий обсяг реалізації продукції;

–– основні напрямки розвитку підприємства, завдання зі створення, освоєння та впровадження нової техніки і технології, а також винаходи та передовий досвід;

– виявлені можливості і резерви виробництва;

– наявність і структура виробничих потужностей;

– чисельність і склад працівників;

– наявність і потреба в оборотних засобах;

– норми використання усіх видів ресурсів (матеріальних фінансових, трудових).

Складання плану діяльності підприємства починається з підготовки проекту окремих його частин:

– плану виробництва та реалізації продукції;

– плану матеріально–технічного забезпечення;

– плану по кадрах і зарплаті;

– перспективного плану з освоєння нової техніки і технології;

– фінансового плану.

План виробництва і реалізації продукції є основою, на підставі розробляються всі інші частини загального плану підприємства і його підрозділів.

Після розробки частин плану відбувається їхнє узгодження і збалансування як по матеріально-фінансовихресурсах, так і за часом виконання.

Більшість фармацевтичних підприємств у даний час розробляють головним чином поточні плани з використанням наступних показників:

1. Номенклатура і кількість продукції, що випускається, у натуральному виразі.

2. Обсяг реалізації (продажів) продукції (послуг) у вартісному виразі.

3. Собівартість одиниці продукції.

4. Прибуток підприємства.

5. Чисельність персоналу по категоріях.

6. Фонд оплати праці і середній рівень заробітної плати.

7. Запаси матеріалів, незавершеного виробництва і готової продукції на складі підприємства.

8. Розмір оборотних засобів.

9. Розмір капітальних вкладень за напрямками.

10. Окремі заходи щодо впровадження нової техніки і технології.

11. Інші (за необхідністю).

Основні показники за видами планування діяльності фармацевтичного підприємства наведено в табл. 17.1.

План підприємства, що враховує роботу людей і рух ресурсів (матеріальних і фінансових), має силу наказу для зазначених у ньому осіб і структурних одиниць. У плані чітко та докладно повинні визначатися:

1) мета діяльності підприємства і його структур на плановий період, кількісно виражена системою встановлених показників із указівкою конкретних видів продукції та характеру роботи;

2) засіб досягнення мети;

3) методи і терміни ув'язування засобів з метою;

4) етапи і терміни виконання робіт;

Таблиця 17.1

Основні показники за видами планування діяльності

Вид плану
Показники	Найменування готових лікарських засобів	Номенклатура готових лікарських засобів	Перелік і кількісна номенклатура готових лікарських засобів	Подетальний перелік і кількість усієї номенклатури готових лікарських засобів
Орієнтовна схема витрат, грош.од.	Загальна величина витрат ресурсів за видами	Загальна величина витрат ресурсів за видами і номенклатурою готових лікарських засобів, що випускається	Подетальні та поопераційні норми витрат ресурсів за видами готових лікарських засобів
Орієнтовні виконавці без совиконавців	Відповідні виконавці та совиконавці по етапах і видах робіт	Подрібний перелік виконавців по етапах та видах робіт та за номенклатурою лікарських засобів	Подетальний розподіл робіт серед виконавцями
Ефективність: досягнення цілей, окупність витрат	Підвищення доходів над витратами (прибуток)	Загальна величина чистого доходу	Своєчасність і повнота виконання плану по номенклатурі готових лікарських засобів

5) виконавці плану по термінах і видам робіт;

6) методи, етапи та засоби контролю виконання плану.

Головна основна задача внутрішньовиробничого планування - забезпечення умов для виконання перспективних і поточних завдань підприємства, а також забезпечення постійної пропорційності й узгодженості в роботі всіх його підрозділів.

Основні елементи внутрішньовиробничого планування діяльності підприємства:

I. Прогнозування містить вивчення перспектив розвитку підприємства галузей і регіонів, що споживають продукцію підприємства. Саме в цій основі формуються загальні цілі розвитку підприємства і його окремих підрозділів. Як елемент планування, прогнозування безпосереднє пов'язування з маркетингом і приймає форму ринкової стратегії підприємства.

2. Постановка задач. Формування загальних задач підприємства відбувається на базі прогнозу та припускає встановлення приблизних термінів їх виконання і визначення ресурсного забезпечення.

3. Коригування плану. На цій стадії відбувається конкретизація термінів, виконання плану здійснюється ув'язування окремих стадій програми, виробничих і збутових операцій.

4. Складання плану, відбувається в цифровому виразі, причому баланс доходів і витрат складається як у грошовому, так у натуральному виразі. До основного виду планів відносяться: план доходів і витрат, кошторис витрат матеріалів, кошторис капітальних витрат, касовий бюджет (план надходження та витрат) і цілий ряд інших. На цій основі визначаються конкретні функції кожного підрозділу та виконавця, відповідального за окремі операції.

5. Конкретизація плану – завершальний етап планування, на якому здійснюються розробка конкретних заходів щодо поширення прийнятих рішень на нижчі ланки.

Процес планування діяльності підприємства включає три етапи:

1. Аналіз стратегічних проблем. На першому етапі аналізується ринок, на якому підприємство планує працювати. Аналіз повинний бути двояким, тобто необхідно виявити та проаналізувати позитивні моменти функціонування підприємства у певному сегменті ринку, а також можливі негативні наслідки діяльності підприємства. Слід також враховувати зміну потреби і попит споживачів, впровадження нових досягнень науки і техніки, рівня розвитку виробництва, кон’юнктури ринку та стратегії конкурентів, виникнення фінансових труднощів тощо. Тому на стадії стратегічних проблем необхідно прогнозувати діяльність підприємства на період від одного до п'яти років і визначити, чи зможе підприємство адаптуватися у певному ринковому середовищу.

2. Прогноз майбутніх умов діяльності підприємства Для здійснення прогнозу необхідно визначити внутрішні можливості підприємства. Для цього доцільно провести ретельний аналіз слабких і сильних сторін підприємств з урахуванням зміни ринкового середовища. За допомогою подібного аналізу визначаються недосяжні цілі. Після цього визначені завдання коригуються та залишаються лише ті з них, що не доступні для огляду час можливо вирішити і які є першорядними.

3. Вибір оптимального варіанта розвитку підприємства. На третьому етапі визначаються всі матеріальні й організаційні засоби розвитку підприємства на підставі розробленого каталогу. Особливу увагу слід звернути на аналіз найважливіших показників: місця знаходження підприємства на ринку; приналежності підприємства до певної галузі; асортиментної структури виробничих програм. Цей етап є самим складним, тому що він включає всю інформацію, яка отримана на перших двох етапах, і вміщає в собі аналіз усіх можливих аспектів функціонування підприємства та виробляє оптимального варіанту розвитку.

Другий і третій етапи вимагають залучення додаткових фахівців у випадку недостатньої компетенції керівництва в питаннях управління, організації та планування виробництва.

17.3. Інформаційні аспекти планування діяльності підприємства

І нформація – це сукупність корисних відомостей, які є об’єктом збирання, реєстрації, зберігання, передачі та перетворення. Інформація є одним із ресурсів, який може накопичуватися, реалізуватися, поновлюватися буде придатним для колективного використання та у процесі споживання не втрачає властивостей і якостей.

Інформація - це головний елемент будь-якої із функції управління. Володіння повною, достовірною, актуальною та оперативною інформацією надає ринкових переваг, знижує фінансовий ризик, ефективно підтримує прийняття рішень.

Для процесу планування діяльності підприємства необхідна велика кількість знань та інформації. Знання про закономірності, відносини, мету, обмеження, ринки, товари, альтернативи дії, наслідки дії або людей є основою планування.

На підприємствах існують відділи, що систематично готують інформацію. До них належать виробничий відділ, відділ збуту, маркетингу, матеріально–технічного забезпечення, розвитку, аналітичний та інформаційний відділ. Інформація, що надається цими відділами, використовується для складання планів.

За стадіями управління розрізняють прогнозну, планову, облікову, нормативну інформацію, інформацію для аналізу господарської діяльності та оперативного управління.

Нормативна інформація виникає і використовується на стадіях технічної підготовки виробництва, а також у випадках для формування цін, тарифікації тощо. Вона містить норми та нормативи, ціни, розцінки, тарифи, а також деякі інші дані, табличні величини. Нормативну інформацію можна умовно поділити на нормативно-правову та нормативно-довідкову. До нормативно-правової інформації належать розпорядження органів законодавчої та виконавчої влади (закони, постанови, акти), які регулюють економічну діяльність підприємства.

Нормативно-довідкова інформація - це норми та нормативи, які визначаються керівництвом підприємства (наприклад, норми витрат матеріалів). До довідкової належить така інформація: назва підприємства, міністерства, відомства, штатний розклад, список постачальників і покупців тощо.

Перед пошуком інформації підприємство повинно визначити коло запитів по кожному з елементів внутрішнього та зовнішнього середовища.

Найбільша частина інформації надходить із внутрішніх джерел, використовуються дані оперативного, бухгалтерського та управлінського обліку, тощо. Збір інформації відбувається постійно (бухгалтерська, податкова статистична звітність), або епізодично (у разі потреби). Збір епізодичної інформації потребує розробки спеціальних процедур проведення обстежень, одержання індивідуальних і групових оцінок.

До внутрішніх джерел інформації належать: бухгалтерський облік і звітність; статистичний облік і звітність; оперативний облік і звітність.

Дані бухгалтерського обліку надають об'єктивну кількісну характеристику різноманітних господарських операцій, узагальнену характеристику всієї сукупності засобів виробництва за складом і розміщенням, за джерелами утворення і цільовим призначенням. Для цього використовуються методи наскрізного і безперервного спостереження, документування, систематизація з рахунками, групування в балансі та інших звітних таблицях.

Обліково-аналітична інформація є основою для прийняття рішень з організації, планування та регулювання господарської діяльності підприємства. Особливості облікової інформації залежать від видів обліку (оперативного, бухгалтерського, статистичного); форм бухгалтерського обліку (таблично-автоматизованої, діалогової, безпаперової); джерел і методів формування змінної та умовно-постійної інформації та алгоритму їх обробки.

Облікові дані відбивають фактичний стан виробничо-господарської діяль­ності підприємства і є інформаційною моделлю виробництва. Крім відображення дійсного стану об'єкта, на облікову інформацію покладається й ретроспективна функція, що потребує тривалого зберігання цієї інформації (у вигляді форм бухгалтерської звітності).

Якість облікової інформації залежить від використаної методології, її сприйняття, систематизації та узагальнення, а також від специфічних особливостей облікових завдань: розв'язання; алгоритмізації; документованості вхідних і вихідних даних; використання тих самих даних для формування різних показників; інформаційного зв'язку облікових завдань; необхідності накопичення даних; регламентації термінів розв'язування задач.

Вибіркові облікові дані необхідні для деталізації показників звітності. Використовуються епізодичні вибірки, спостереження, поглиблені перевірки. Джерелом вибіркових даних є поточний бухгалтерський облік і первинна документація.

До позаоблікових даних належать матеріали зборів трудових колективів, бесід з працівниками підприємства. Значна кількість інформації отримується з питань організації праці, виробництва і фінансового стану. Таким чином, кожна особа, яка відповідає за прийняття рішень, одночасно є і користувачем (інформантом) і джерелом інформації (інформатором).

Перелік інформаційних характеристик внутрішнього середовища наведено в табл. 17.3.

Таблиця 17.3.