Визначення потреби в матеріально–технічних ресурсах

Потреба в матеріально-технічних ресурсах визначається по різному, у залежності від їхнього призначення. Кількість технічних засобів, тобто машин і обладнання, визначають епізодично при проектуванні виробничих систем. Розрахунки потреби в матеріалах є регулярними і здійснюються на єдиній методичній основі. Кількість матеріалів певного виду, необхідних фармацевтичному підприємству в розрахунковому періоді в натуральному вимірі (М_рн), і матеріалів, які слід закупити, розраховується за формулою:

,

де М_р – витрата матеріалів у розрахунковому періоді;

М_н, М_к – перехідний запас матеріалів відповідно на початок і кінець розрахункового періоду.

Матеріали витрачаються на наступні потреби:

– операційну діяльність;

– виготовлення технологічного оснащення;

– ремонтно-експлуатаційні роботи;

– заходи щодо підвищення технічного рівня виробництва;

– капітальне будівництво власними силами.

Витрата матеріалів визначається множенням норми витрати на обсяг продукції (робіт). Цей основний принцип конкретизується відповідно до того або іншого об'єкту нормування. Зокрема, витрати матеріалів на виробництво продукції (М_р._п.) розраховують так:

де n – кількість найменувань продукції, що виготовляється;

N_i – обсяг випуску продукції і-го найменування в натуральному вимірі;

М_{н i} – норма витрат матеріалу на одиницю і-го виробу;

М_н._п – витрати матеріалу на зміну залишків незавершеного виробництва.

Витрати матеріалів на зміну залишків незавершеного виробництва (М_н._п) розраховуються тоді, коли істотно змінюються залишки незавершеного виробництва. Вони визначаються в залежності від широти номенклатури продукції і величини норм витрат. При обмеженій номенклатурі продукції і великих нормах витрат визначається зміна кількості виробів у незавершеному виробництві, яку помножують на норму витрат на один виріб. В інших випадках величина витрат матеріалу на зміну залишків незавершеного виробництва (М_н._п) обчислюється приблизно, виходячи з величини незавершеного виробництва у вартісному вимірі і витрат матеріалів на грошову одиницю за минулий рік.

У такий спосіб розраховуються витрати основних матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів та тих допоміжних матеріалів, що нормуються для виготовлення окремих виробів. Витрати матеріалів на допоміжні та обслуговуючі процеси визначаються множенням обсягу робіт або кількості об'єктів обслуговування на норму витрат. Об'єктами нормування витрат матеріалів у цьому випадку можуть бути одна година роботи обладнання (мастильні, охолодні матеріали, енергія), тонно-кілометр перевезень (матеріали для обслуговування транспортних засобів), одиниця ремонтоскладності обладнання (матеріали для ремонту, запасні частини), кількість працівників (спецодяг, спецїжа тощо).

Для фармацевтичної промисловості важливе значення має якість субстан-цій сировини та матеріалів. Якість субстанцій та матеріалів повинна відповідати вимогам АНД, ДСТУ, промислового регламенту та міжнародних стандартів.

Важливе значення в умовах ринкової економіки повинно приділятися термінам постачання субстанцій та матеріалів, та ритмічності постачань. У результаті неритмічності постачань субстанцій і матеріалів фармацевтичні підприємства не доодержують продукцію або взагалі простоюють. У цьому випадку втрати підприємства визначаються за формулою:

де DТП – втрати внаслідок неритмічності постачання субстанцій і матеріалів;

К_чп – кількість людино-годин простоїв через відсутність субстанцій і матеріалів;

ЧВ – середньогодинна виробка продукції.