Показники використання основних фондів та шляхи їх покращення

Забезпечення певних темпів розвитку й підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів підприємства.

Система показників, яка може вичерпано охарактеризувати ефективність основних фондів поділяється на певні групи:

1. Показники ступеня зносу основних фондів. До них належать:

– коефіцієнт зносуосновних фондів, (К_зн.) який характеризує ступінь зносу та відшкодування витрат на формування основних фондів і розраховується за формулою:

– коефіцієнт придатності (К_прид.) – відображає можливість подальшого використання, ступінь невідшкодування витрат на формування основних фондів. Розрахунок коефіцієнта придатності основних фондів проводиться за такою формулою:

2. Показники інтенсивності відтворення основних фондів можуть бути охарактеризовані такими показниками:

– коефіцієнт оновлення основних фондів(К_он.), який розраховується у такий спосіб:

де ОФ_вв– вартість введення протягом року основних фондів;

ОФ_к.р. – вартість основних фондів на кінець року.

У свою чергу, вартість основних фондів на кінець року (ОФ_{к.р .}) розраховується за формулою:

де ОФ_п.р. – вартість основних фондів на початок року;

ОФ_виб. – вартість виведення з експлуатації основних фондів протягом року.

Коефіцієнт оновлення відбиває частку введених основних фондів у звітному році у загальній їх вартості на кінець звітного року. Цей коефіцієнт показує рівень введення в експлуатацію нових основних виробничих фондів у вартісному виразі;

– коефіцієнт вибуття основних фондів – показник, що визначає частку вибулих у звітному періоді фондів у загальній їх вартості на початок цього ж року. Цей коефіцієнт відображає рівень вибуття основних фондів у зв’язку з їх фізичним і моральним зносом і непридатністю до подальшого використання у виробничому процесі.

Розрахунок коефіцієнта вибуття основних фондів (К_виб.) проводиться за такою формулою:

Позитивним у роботі підприємства є стан, коли обсяг основних виробничих фондів, які вибули у звітному році, менший обсягу знову введених в експлуатацію фондів у цьому році.

Відносне збільшення основних виробничих фондів порівняно з їх вибуттям у звітному році визначається розрахунком коефіцієнта їх приросту (К_пр), а саме:

– швидкість оновлення (Т_онов.) характеризує період повного оновлення всіх основних фондів і розраховується за формулою:

3. Загальні показники ефективності використання основних фондів, до яких відносяться:

– фондовіддача (ВФ), яка розраховується за формулою:

де ВП – валова продукція, грн.

В_сер – середньорічна вартість основних фондів, грн.

Збільшення фондовіддачі вказує на підвищення ефективності використання основних фондів, що є позитивним явищем в економіці підприємства. Для підвищення фондовіддачі необхідно збільшувати обсяг випущеної (товарної) продукції за рахунок більш інтенсивного використання основних фондів, з одного боку, та знижувати середньорічну вартість цих фондів за рахунок ліквідації зношених, малопродуктивних та не використовуваних у виробництві основних засобів;

– фондомісткість (ФМ), яка є оберненим показником до фондовіддачі обчислюється за формулою:

Вважається нормальним, коли фондомісткість має тенденцію до зниження. Але зниження цього показника повинно проходити не за рахунок зниження вартості основних фондів та зниження вартості виробленої продукції, а за рахунок більш низьких темпів зростання вартості основних фондів порівняно з темпами росту випущеної продукції.

– фондоозброєність праці (ФО), яка обчислюється за формулою:

де Ч_пвп – середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу.

Цей показник характеризує рівень забезпеченості основними виробничими фондами промислово-виробничого персоналу підприємства. Зростання рівня фондоозброєності – шлях до підвищення продуктивності праці. Але, необхідно слідкувати за тим, щоб темпи зростання фондоозброєності не випереджали темпи росту продуктивності праці.

– технічна озброєність праці (ТО) визначається відношенням активної частини основних фондів (ОФ_ак) до максимальної чисельності працюючих у зміну (Ч_мах):

– рентабельність основних фондів (Р) визначається таким чином:

де П – прибуток від звичайної діяльності.

Цей показник відображає рівень окупності використаних у виробництві основних фондів.

– рентабельність виробництва (Р_вир.), визначається за формулою:

де НОЗ – середня величина оборотних засобів, що нормуються.

4. Часткові показники використання основних фондів, до яких належать:

– коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (К_екс),, який розраховується за формулою:

де Ф_д, Ф_ном – дійсний і номінальний фонд часу роботи обладнання за певний період;

де Ф_к – календарний фонд часу;

В, С – вихідні та святкові дні;

t_зм– тривалість зміни;

С_зм – кількість змін роботи обладнання на добу;

– коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (К_інт) розраховується за формулою:

де t_факт – фактично використаний час на виготовлення одиниці продукції;

t_норм – технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції;

П_факт – фактична продуктивність обладнання;

П_норм – нормативна продуктивність обладнання.

– коефіцієнт інтегрального використання основних фондів (К_інтег)

– коефіцієнт змінності роботи обладнання (К_зм)

де К_см – кількість відпрацьованих станко-змін;

К_ДН – кількість відпрацьованих станко-днів;

Ф_Д – дійсний фонд часу роботи всього обладнання;

– дійсний фонд часу роботи всього обладнання під час однозмінної роботи.

І хоча сьогодні на підприємствах фармацевтичної промисловості проводиться робота по модернізації діючих виробництв і створенню нових, в наслідок чого техніко-технологічний рівень останніх поступово підвищується, рівень інвестиційної активності залишається ще недостатнім. Дані щодо динаміки коефіцієнту оновлення основних фондів на деяких підприємствах галузі наведені в табл. 5.2.

Причиною невисоких темпів оновлення виробничої бази вітчизняних хіміко-фармацевтичних підприємств є відсутність в Україні власного виробництва багатьох видів технологічного обладнання, наприклад, для таких лікарських форм як тверді і м’які желатинові капсули, дерматологічні мазі, гелі, креми в тубах, форми на основі мікрокапсул, трансдермальні системи, очні мазі, лінії по виробництву супозиторіїв та ін.

Таблиця 5.2