Механізм нейтралізації ризиків при формуванні капіталу

На сьогоднішній день система внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків передбачає використання таких основних методів:

1. Уникнення ризику. Метод полягає в розробці таких заходів внутрішнього характеру, які повністю виключають конкретний вид фінансового ризику.

2. Лімітування концентрації ризику. Механізм лімітування концентрації фінансових ризиків використовується звичайно для тих видів, які виходять за межі дозволеного рівня, тобто для фінансових операцій, які здійснюються в зоні критичного або катастрофічного ризику. Така лімітація реалізується шляхом встановлення на підприємстві відповідних внутрішніх фінансових нормативів у процесі розробки політики здійснення різних аспектів фінансової діяльності. Система фінансових нормативів, які забезпечують лімітування концентрації ризиків, може включати: граничний розмір (питома вага) позикових засобів, які використовуються в господарській діяльності; мінімальний розмір (питома вага) активів у високоліквідній формі; максимальний розмір товарного (комерційного) або споживчого кредиту, що надається одному покупцю; максимальний розмір депозитного внеску, що розміщується в одному банку; максимальний розмір вкладення засобів у цінні папери одного емітента; максимальний період відвернення засобів у дебіторську заборгованість.

3. Механізм диверсифікації ризику використовується, насамперед, для нейтралізації негативних фінансових наслідків несистематичних (специфічних) видів ризиків. Принцип дії механізму диверсифікації заснований на розподілі ризиків.

4. Механізм трансферту (мінімізації) фінансових ризиків передбачає їх передачу партнерам під час окремих фінансових операцій. При цьому господарським партнерам передається та частина фінансових ризиків підприємства, для якої вони мають більше можливостей нейтралізації їхніх негативних наслідків та ефективні способи внутрішнього страхового захисту.

5. Механізм самострахування фінансових ризиків заснований на резервуванні підприємством частини фінансових ресурсів, що дозволяє подолати негативні фінансові наслідки від тих фінансових операцій, де дані ризики не пов’язані з діями контрагентів. Основними формами цього напряму нейтралізації фінансових ризиків є: формування резервного (страхового) фонду підприємства, цільових резервних фондів, резервних сум фінансових ресурсів у системі бюджетів, що доводяться різним центрам відповідальності, системи страхових запасів матеріальних і фінансових ресурсів для окремих елементів оборотних активів підприємства, нерозподілений залишок прибутку, одержаного у звітному періоді.

6. Серед інших методів внутрішньої нейтралізації фінансових ризиків, які використовуються підприємством, можуть бути: забезпечення вимоги контрагента з фінансової операції додаткового рівня премії за ризик, отримання від контрагентів певних гарантій, скорочення переліку форс-мажорних обставин у контрактах з контрагентами, забезпечення компенсації можливих фінансових втрат від ризиків за рахунок системи штрафних санкцій.

Для фінансових менеджерів сучасних підприємств найприйнятнішим є метод мінімізації фінансових ризиків. Це обґрунтовується тим, що він у тій чи іншій мірі відповідає майже всім з висунутих експертами критеріям, зокрема таким, як надійність, узгодженість, вплив факторів зовнішнього середовища, ефективність, економність, витрати часу.