2 страница. Однорідні члени речення є структурною організацією будь-якого функ­ціонального стилю

Однорідні члени речення є структурною організацією будь-якого функ­ціонального стилю. У художньому стилі вони мають особливе на­вантаження, є експресивними засобами на синтаксичному рівні мови. Насичення речення однорідними членами сприяє виразності, сильніше впливає на розум та емоції читача, додає ритмічності чи навіть музикаль­ності поетичному чи прозовому тексту. В офіційно-діловому і науковому стилях однорідні члени речення сприяють повноті інформації, розгорне­ній класифікації поняття, зіставленню чи протиставленню явищ, загалом

- мають логіко-семантичне завдання, тобто працюють на логіку викладу.

Найістотніша ознака однорідних членів у граматичному відношен­ні -їхня функціональна рівноправність. Однак ця автономність віднос­на, довільно міняти місцями однорідні члени речення усе ж не варто, тому що деколи від цього може змінитися або стати нелогічним зміст. Найпростіший приклад: Хлопець біг, спіткнувся і впав, де однорідні присудки означають послідовність дій. Аналогічні приклади можна навести і з книжних стилів: вироблення і прийняття стратегії розвит­ку підприємства; вибір і дії менеджера; передбачати безробіття і готуватися до нього; становлення та розвиток ринкових форм госпо­дарювання тощо.

Основні вимоги до побудови однорідного ряду перебувають в од­ній площині з вимогами до логічності викладу, адже порушення у се­мантиці чи структурі усього ряду призведе до нелогічності у тексті. Отже, вимоги до використання однорідних членів речення такі:

1. Поділ на однорідні члени речення мусить мати одну підставу.

Однорідність як мовне явище підпорядковане логічному законові класифікації. Ще Аристотель зазначав, що для розв'язання будь-якої проблеми потрібно займатися розчленуванням і поділом. Будь-яка нау­кова дисципліна для студента - це суцільні класифікації. До прикла­ду: Економічне зростання будь-якої країни визначається шістьма основними факторами, чотири з яких пов 'язані з фізичною здатніс­тю економіки до зростання. Це такі фактори: 1) кількість і якість природних ресурсів; 2) обсяг основного капіталу; 3) кількість і якість трудових ресурсів;4) технологія².

2 Залога 3., Карпа А. Реалії економічного зростання економіки України 90-х років // Вісн. Львів, ун-ту. Україна на шляху до ринку. Сер. екон. - Львів, 1998. - Вип.28. - С. 55. 3 Цит. за: Ивин А. А. Искусство правильно мыслить. - М, 1990. - С. 104.

Наведімо приклади свідомого порушення цього закону, що має у першому випадку стилістичний ефект. Уривок з "деякої китайської енциклопедії", який подає аргентинський письменник Борхес: Тварини поділяються на: а) тих, які належать імператорові; б) бальзамова­них; в) приручених; г) молочних поросят; д) сирен; е)казкових; є) бродя­чих собак; ж) тих, які згадані в цій класифікації; з) буйних і скажених; и) тих, які не підлягають лічбі; і) намальованих дуже тонким пензли­ком на шерсті верблюда; ї) та інших; й) тих, які тільки що розбили глечик; к) тих, які здалеку видаються мухами...³ Ця класифікація вра­жає безглуздістю, оскільки окремі групи тварин справді є і можливі, але якраз неможливим є поєднання їх в однорідний ряд. Такий мовний калейдоскоп допомагає створити комічний ефект. Інший приклад - з оголошення: Мистецький гурт Політехніки запрошує усіх: митців, немитців, веселих, сумних, пофігістів, політехнівців, універівців, ака­демістів, медиків, фізиків, ліриків, студентів, працівників та безробі­тних. Просимо прийти на 15 годину (вул. Глибока, 8). Неофіційний стиль оголошення і характер адресата зумовлює і уможливлює пору­шення, допущені у поділі. Невмотивоване поєднання слів з різних се-мантико-семантичних груп робить цей ряд нелогічним. Це порушення називають логічною неоднорідністю, напр.: Переваги, які одержує клі­єнт агентства нерухомості: можливість продати нерухомість за максимальною ціною; економія часу; зменшення кількості зайвих ві­зитів; захист від непрофесіоналізму та шахрайства; персональний агент з нерухомості; ексклюзивне обслуговування.

2. Члени однорідного ряду мають виключати один одного, тобто
однорідний ряд — це видові поняття, об'єднані родовим.

Прикладами помилки змішування родових і видових понять можуть бути такі поєднання: у творах і віршах письменника; люди і молодь були захоплені; п 'єсу показуть на багатьох сценах і в театрах; він побував у Грузії, Вірменії і Баку.

3. При побудові однорідного ряду потрібно враховувати важли-
вість повноти поділу.

Особливо це важливо для наукового тексту. Наведемо приклади: Потрібно, щоб ризики враховували всі учасники проекту: замовник, інвестор, учасник, страхова компанія; Активними учасниками між­народного бізнесу стають підприємства, галузі, уряди, міжнарод­ні та регіональні організації; У процесі регулювання використову­ють різні підходи, методи, інструменти, організаційні форми впли­ву; Меншими грошовими одиницями від гривні були: ногата, купа, резана і вівериця.

На повноті переліку наголошують узагальнювальні слова, водно­час вони допомагають зорієнтуватися у складних нагромадженнях однорідних членів, виділяючи головне, напр.: Чорна смородина, по­річки, аґрус, айва, морква, ріпа -усі ці плоди й коренеплоди є джере­лом пектину за допомогою якого виводяться з організму канцеро­генні речовини. Часто між родовим поняттям, яке виражає узагаль-нювальне слово, й видовим, яке містять у собі однорідні члени, виникає пояснювальний зв'язок, що передається словами а саме, наприклад, тобто, як-от, напр.: Перед новими демократіями по­стала низка важливих питань, а саме: забезпечення просування до конкурентної ринкової економіки, збереження і зміцнення недавно здобутої незалежності.

Відобразити повноту поділу допомагають сполучники. Відсутність єднальних сполучників означає, що однорідний ряд незамкнений, пере­лік може бути продовжений (невичерпний, нескінченний), напр.: Про­блема безробіття привертає увагу економістів, соціологів, правників,

психологів. Якщо у кінці однорідного ряду з'являється сполучник і -ряд закінчується, напр.: Обов 'язковою частиною всякої виробничої сис­теми має бути комп 'ютерно-інтегроване виробництво, управління і планування. Про незакінченість однорідного ряду свідчать також тек­стові скорочення (та ін., і т. ін., тощо), напр.: Кількісний аналіз інфор-мації — прогнозування, оптимізація, оцінка ризику тощо; Для цього використовують такі макроекономічні інструменти, як законодавче регулювання, надання субсидій, оподаткування, фіскальна і монетар­на політика тощо. Повторюваний єднальний сполучник / (й) також витворює ознаку незакінченості й водночас має характер підсилення інформації, напр.: / на тім рушникові оживе все знайоме до болю: дитинство, й розлука, й твоя материнська любов (А. Малишко).

Передусім показником наявності у реченні однорідних членів є пе­релічувальна інтонація. Сурядні сполучники, які служать для зв'язку однорідних членів речення, мають різне семантико-синтаксичне наван­таження. Вибір сполучника для зв'язку однорідних членів речення, спосіб цього зв'язку теж потребує деяких застережень, зокрема:

І. Єднальний сполучник і може поєднувати пари однорідних чле­нів речення. Потрібно зважати, щоб поєднання парами було вмотиво­ваним. Найчастіше навіть в одній парі однорідних членів речення про­стежується синонімічний чи антонімічний зв'язок між словами, напр.: потреби і вимоги споживачів; проблеми і труднощі, складне і багато­гранне явище; взаємопов 'язаний і взаємозумовлений розвиток; про­даж і перепродаж акцій; міжнародна і національна регулювальні си­стеми; вертикальна і горизонтальна структури управління тощо. Повторення таких пар декілька разів означає складне комбіноване по­єднання і ніколи не може бути довільним. У художньо-публіцистично­му мовленні така побудова додає симетричності й виразності, у діло­вому та науковому мовленні до таких конструкцій треба ставитися обережно, напр.:..поняття добро і зло, світло і пітьма, користь і корисливість, розум і зарозумілість, наука й дилетантизм є анто­німами, людина ж має сповідувати тільки перші з цих слів; Основні напрями діяльності вільних економічних зон: переробка вантажів, складування, збереження, пакування, виготовлення будівельних мате­ріалів і конструкцій; переробка сільгосппродукції і виготовлення про­дуктів з вітчизняної і тієї, що ввозиться, сировини; виготовлення і складання електропобутової техніки і товарів народного вжитку;

виготовлення і переробка хімічної продукції; оптова і роздрібна тор­гівля, банківська і страхова діягьність.

2. Сполучник та має менший спектр використання, ніж сполучник /. Він функціонує здебільшого в межах речення, з'єднує однорідні ряди, але рідко - речення. Основна властивість сполучника та - тісно спо­лучати, напр.: становлення та розвиток; продовольчі та непродово­льчі товари; Це вимагає широкого міжнародного розуміння та орга­нізованого співробітництва.

3. Існують парні двочленні єднальні сполучники: не тільки... а (але) й, не лише... а (але) й, як... так їта ін. Використання їх супроводжу­ється чітким правилом: перша частина сполучника стоїть біля першо­го члена ряду, друга - біля наступного, тобто сполучники мають по­єднувати справді однорідні члени речення. Наведімо приклад по­милкової побудови: Унікальними і рідкісними книгами можуть користуватися не лише студенти медичного університету, а й ін­ших вищих навчальних закладів міста; Треба активно займатися не тільки збиранням, а й провести аналіз зібраних експонатів регіону. Приклад правильного вживання: Екологічна культура реалізується через різноманітні види екологізації людської діяльності як у сфері виробництва, так і в сфері споживання.

4. Протиставний сполучник але має обмежувальний відтінок, спо­лучник а заперечує різкіше. Розмір однорідного ряду з розділовими сполучниками чи, або, зазвичай, невеликий.

Типовими помилками, окрім нелогічної побудови, можуть бути помилки, пов'язані з граматичним вираженням, як-от:

а) поєднання різнотипних морфологічних та синтаксичних одиниць:
Я люблю читати і футбол; Ми зібралися поговорити і щоб вирішити;

б) граматична непоєднаність із словом, яке пояснює однорідні чле-
ни: Квитки потрібно пред 'являти на вимогу кондуктора вагона або
громадському контролерові;

в) відмінкова форма однорідних членів речення не збігається з фор-
мою узагальнювального слова: Нам читають лекції з таких дисцип-
лін: макроекономіка, з вищої математики. Важливим для стрункості
тексту є також однотипне частиномовне вираження однорідних чле-
нів, що йдуть після узагальнювального слова, напр.: Передумови за-
кінчення реформи були такі: нагромадження досвіду емісійного фі-
нансування суспільних потреб, зниження темпів падіння виробництва,
створення механізму грошово-кредитного регулювання, подальша де­централізація валютного ринку, помітна стабілізація політичної ситуації. Помилкою було б таке поєднання, напр.: Грошова реформа в Україні ставила три мети: створити національну грошову систему, забезпечити сталість національних грошей, забезпечення функціо­нування нової грошової системи. Така помилка часто характерна для формулювання завдань у курсовій чи дипломній роботі студентів. По­трібно з 'ясувати, класифікувати, проаналізувати, створити, оціни­ти, узагальнити, але з'ясування, класифікація, аналіз, створення, оцін­ка, узагальнення.

Правильна побудова однорідних рядів забезпечує чіткість і логіч­ність висловленої думки. У діловій сфері однорідні ряди наявні в ба­гатьох ділових паперах (характеристиці, резюме, наказі, рекламному оголошенні та ін.). У науковому стилі цей вид ускладнення структури простого речення потребує ще більшої уваги.

§ 4. Координація присудка з підметом

Діловий стиль вимагає особливої чіткості в погодженні головних членів речення - підмета й присудка. Підмет у діловому тексті часто виражається цілісним за значенням сполученням слів, тому виника­ють варіанти погодження присудка з підметом. В одному випадку пе­реважає погодження за змістом, в іншому - за формою. „Зміст і фор­ма... - розмірковує щодо цього В. Кононенко. - Головним...у цьому „союзі" є, звичайно, зміст. Мовна форма підпорядкована його вира­женню. Правильно передані граматичні відношення допомагають як­найповніше розкрити, що саме хотів повідомити мовець."⁴. Розгляньмо особливості координації присудка з підметом докладніше.

1. Якщо підмет має у своєму складі числівник, який закінчується на одиницю (21,71,161 тощо), то присудок ставиться у формі однини: 21 студент склав залік; 161 делегат зареєструвався на конференції,

Якщо перед підметом стоять займенники-означення у формі мно­жини (усі, ці, ті, ваші), дієслово узгоджується із займенником у мно­жині: Усі 31 учень вибігли в коридор.

4 Кононенко В. І. Сила слова. - К., 1976. - С. 55.

1. Якщо числівник у складі підмета закінчується на два, три, чо­тири, присудок ставиться у формі множини. Однина можлива тоді, коли повідомлення фіксує певний факт як підсумок або коли повідом­ленню надається безособового характеру, напр.: Було звільнено три працівники.

3. При підметах із числівниками від п 'яти і більше (сто двадцять
робітників, дев ятнадцять депутатів, п 'ять підприємств тощо) при-
судок може стояти і в однині, і в множині:

а) однина свідчить про цілісність, внутрішню нерозчленованість
предмета, наголошує на кількості виконавців, а не дії {Сімдесят шість
студентів взяло участь у конкурсі „Найкращий студент року "); при-
судок в однині стосується підмета-назви неістоти (П 'ять яблунь цього
року добре уродило); форму однини зумовлює присудок у препозиції
{Прибуло ще десять делегатів); присудок в однині буде тоді, коли скла-
дений підмет означає часовий відрізок - вік людини, кількість років,
годин (Минуло двадцять років);

б) множина свідчить про активність дії (Кілька бійців стійко три-
мали оборону); самостійність дії (Шість аспірантів склали іспит до-
строково); присудок стоїть у постпозиції (Шість учасників пленуму
дали прес-конференцію). Якщо до складу підмета входять збірні чис-
лівники (двоє, троє, четверо, п 'ятеро та ін.), то можливі обидві фор-
ми присудка (Двоє студентів прийшли /Двоє студентів прийшло).

4. Підмети зі словами низка, частина, більшість, меншість, ба­гато, чимало, кілька, декілька, трохи (кількісними іменниками та неозначено-кількісними числівниками) вимагають від присудка фор­ми однини (Більшість студентів нашої групи гарно вчиться; Декіль­ка учасників конференції виступило на пленарному засіданні). Мно­жина вживається тоді, коли підмет чи присудок - однорідні члени (Чимало приватних засновників і потенційних інвесторів чекають на сприятливіший інвестиційний клімат) або коли підмет і прису­док відділені підрядним реченням (Частина осіб, які мають почат­ковий рівень підготовки, розпочинають навчання; Багато фірм, які володіють достатніми інвестиційними ресурсами, досягли комер­ційного успіху).

5. При складеному підметі, вираженому прийменниковим сполучен­ням іменника у називному відмінку з іменником в орудному відмінку, присудок ставиться у множині, якщо вказує на рівність двох осіб (Сту­денти з викладачами добре підготувалися до зустрічі відомого науков­ця). Однак, якщо іменник в орудному відмінку супроводить називний,

є додатком, тоді присудок узгоджується лише з простим підметом в однині (Він із сестрою пішов до тітки).

6. При підметі, вираженому займенником хто, присудок ставиться в однині (Усі, хто прибув на конференцію, мають зареєструватися).

7. Коли підметом є словосполучення із займенниками дехто, дещо, ніхто та ін., присудок вживається в однині (Дехто з присутніх учас­ті у голосуванні не брав).

8. Якщо до складу підмета входить прикладка, виражена іменни­ком іншого, ніж підмет, роду, присудок у цих випадках узгоджується в роді з підметом, а не прикладкою (означенням, яке дає предметові іншу назву). Прикладкою є поняття вужче, видове, а підметом - ширше, родове (Музей-садиба письменника відкрився торік; Виставка-про-даж була влаштована у Палаці мистецтв).

9. Коли підмет виражений родовою та власною (умовною) назвою, присудок узгоджують із загальною, родовою назвою (Банк „Надра " /Банк „Мрія " / Банк „Інтелект " оголосив про збільшення видів по­слуг). У разі відсутності родового поняття, якщо умовна назва відмі­нювана, присудок узгоджується з нею граматично - за родом, чис­лом („Аваль" надав кредити), якщо вона невідмінювана, то прису­док узгоджується з відсутнім родовим поняттям, напр.: „ІНКО" запропонував нові послуги.

10. Якщо підмет виражений абревіатурою, присудок орієнтується на граматичний рід ключового слова (УНІАН (агентство) оголосило про прес-конференцію; ДНУ (університет) був заснований 1661 року). Якщо абревіатури морфологізувалися як іменники, присудок узгоджу­ється з їхніми граматичними ознаками роду, числа (ВАК (Вища атеста-ційна комісія) прийняв ухвалу).

§ 5. Складні випадки керування

Синтаксичні норми часто пов'язані зі способом підрядного зв'язку слів у словосполученні - керуваннням. Керування - синтаксичний зв'язок слів, при якому залежне слово має той відмінок, якого вимагає головне слово. Моделі поєднання слів таким підрядним зв'язком відо­бражають специфіку мови, закономірності сполучуваності слів.

Керування може бути пряме (безприйменникове) - одержати рек­ламації, обирати депутата і опосередковане (прийменникове), тобто залежне слово приєднується до головного за допомогою прийменника — одержати від заводу, чекати на подругу. Воно також буває сильне і слабке. При сильному керуванні - наявність залежного слова зумов­люється семантикою керуючого слова (читати книжку, виконати до­ручення, скаржитися на втому), слабкому - виступає між словами, між якими зв'язок, хоч і можливий, але зовсім не обов'язковий (пода­рунок від брата, подарунок для брата)⁵.

Типові порушення в побудові словосполучень, пов'язаних зв'язком керування, є результатом низького мовно-культурного рівня, недостат­нього знання української мови. Перевірте, наприклад, чи правильні від­мінки вживаєте: завідувач кафедри, командувач армії, згідно з наказом, відповідно до розкладу, усупереч проханню, ужити заходів. Складни­ми випадками керування, що можуть призвести до помилок, є:

1) близькозначні слова-синоніми можуть вимагати різних відмінків:
оволодіти (чим?) англійською мовою — опанувати (що?) англій-
ську мову

навчатися (чого?) мови - вчити (що?) мову властивий (кому?) — характерний (для кого?) багата (на що?) - славиться (чим?) сповнений (чого?) - наповнений (чим?) дорівнювати (чому?) - рівнятися (на що?) торкатися (чого?) - доторкатися (до чого?) знущатися (з кого?) - збиткуватися (над ким?) та ін.;

2) слова-пароніми мають не тільки різне значення, а й різне керу-
вання (чи можливості керування):

оснований (на чому?) на правилах - заснований (ким?) науковцем повстати (на що? проти чого?) на боротьбу - постати (перед чим?) перед очима;

стилізований (під що?) під старовину - стилістичний аспект форсувати (що?) справу - форсити (чим?) модним взуттям переможений (у чому?) у змаганні — переможний наступ підсумовувати (що?) витрати — сумувати (за чим?) за літами та ін.;

5 Загнітко А. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. - Донецьк, 2001. -С. 55 - 58.

3) нерозрізнення керування в українській і російській мовах: одна-
кове за значенням дієслово у різних мовах може вимагати від додатків
неоднакових відмінкових форм:

дякувати (кому?) учителеві — благодарить (кого?) учителя завдавати (чого?) шкоди - причинять (что?) вред постачати (що?) зброю - снабжать (чем?) оружием потребувати (чого?) ліків - нуждаться (в чем?) в лекарствах наслідувати (кого?) актора - подражать (кому?) актеру вибачте (кому?) мені - извините (кого?) меня повідомити (кого?) його - сообщить (кому?) ему навчити (чого?) грамоти - научить (чему?) грамоте набути (чого?) досвіду — приобрести (что?) опыт не минути (чого?) кари - не уйти (от чего?) от наказания не перебирати (чого?) висловів — не стесняться (в чем?) в выра­жениях

припадати (до чого?) до душі - приходиться (по чем?) по душе радіти (за кого? з чого?)-радоваться (кому? чему?) та ін.;

4) неправильне використання прийменників. Вони можуть бути зай-
ві, напр.:

декларуючи про передачу землі - треба декларуючи передачу землі майте про це на увазі - треба майте це на увазі вага досягає до 60 кг - треба вага досягає 60 кг немає сумнівів про те, що... — треба немає сумнівів, що... не поступаються за рівнем - треба не поступаються рівнем повниться від щастя — треба повниться щастям та ін., або, навпаки, правильними будуть конструкції з прийменниками, напр.:

скупий словами - треба скупий на слова хворий грипом — треба хворий на грип

уболівання нашою долею — треба уболівання за нашу долю та ін.;

5) помилки у прийменниковому керуванні дуже часто стосуються
вживання прийменника по і пов'язані з упливом російських конструк-
цій, у яких € цей прийменник. Варто запам'ятати основні відношення,
які виражає прийменник по в українській мові. Він може означати зо-
крема мету дії (піти по гриби, по воду, по хліб, по молоко, по лікаря),
місце і напрямок дії (по всій долині, рух по поверхні, покотитися по
підлозі), вказувати на сферу діяльності (колеги по роботі, подруги
по навчанню), на кількісні відношення (по 10 осіб у групі, по 8 годин
на добу). У багатьох випадках використання прийменника по непра-
вильне, замість нього потрібно вживати інші прийменники або взагалі

8 5-354

безприйменникову конструкцію. Наведімо приклади типового пере­кладу російських прийменникових структур:

а) прийменником з:

лекции по математике — лекції з математики

конференция по экономической статистике — лекції з економічної статистики

по вине подчиненного - з вини підлеглого

проректор по научной работе - проректор з наукової роботи

исследования по проблеме безработицы — дослідження з проблеми безробіття

по многим причинам - з багатьох причин

по инициативе предприятия — з ініціативи підприємства

по всякому поводу - з усякого приводу

по необходимости - з (доконечної) потреби

по техническим причинам - з технічних причин

б) прийменником за:

по итогам квартала - за підсумками кварталу по указанию декана - за вказівкою декана по приказу ректора - за наказом ректора по специальности — за фахом

по собственному желанию - за власним бажанням

работать по совместительству — працювати за сумісництвом

по факту - за фактом

жить по адресу - мешкати за адресою

прибыл по назначению - прибув за призначенням

по примеру - за прикладом

по натуре - за вдачею

по привычке — за звичкою

па нашим подсчетам — за нашими підрахунками по результатам - за результатами по всем правилам — за всіма правилами

в) прийменником на:

называть по имени — називати на ім 'я

по просьбе коллеги — на прохання колеги

по требованию коллектива — на вимогу колективу

по заказу телезрителей — на замовлення телеглядачів

по приглашению — на запрошення

садиться по местам - сідати на місця проживать по улице - мешкати на вулиці рассуждения по теме - міркування на тему расходы по бюджету - видатки на бюджет

г) прийменником у:

по делам службы — у службових справах по направлению к городу - у напрямку міста встречаться по выходным — зустрічатися у вихідні осталось по наследству — залишилось у спадок комиссия по делам молодежи — комісія у справах молоді

д) прийменником через:
по болезни — через хворобу

по уважительной причине — через поважну причину

по невнимательности — через неуважність

списать по негодности — списати через непридатність

е) прийменником для:

комитет по борьбе с коррупцией - комітет для боротьби з коруп­цією

комиссия по изучению условий труда—комісія для вивчення умов праці задачи по проведению профилактики—завдання для проведення про­філактики

план по созданию — план для створення

отпуск по уходу за ребёнком — відпустка для догляду за дитиною

є) прийменником щодо:

по отношению к делу - щодо справи

рекомендации по улучшению - рекомендації щодо поліпшення меры по усилению борьбы - заходи щодо посилення боротьби

ж) прийменником після:

по окончании института — після закінчення інституту по прибытии поезда — після прибуття поїзда по истечении срока — післі закінчення терміну по возвращении — після повернення

з) без прийменника:

поговорить по душам — поговорити відверто

по поште — поштою

по телефону — телефоном

по вторникам - щовівторка

схема по обслуживанию - схема обслуговування план по продаже - план продажу та ін.;

6) часто вживається за російським зразком прийменник при. В укра-
їнській мові він має відповідники з прийменниками:

за: при жизни ученого — за життя ученого, при этих условиях - за цих умов;

під час: при встрече — під час зустрічі, при чтении — під час чи­тання;

з / зі: при мне - зі мною;

у: при мне билет - у мене квиток, при всех - у присутності всіх. Часові відношення можна виражати іншими синтаксичними конс­трукціями, напр.:

при обработке данных — коли опрацьовують відомості

при этих словах — сказавши це

при подписке газеты — передплачуючи газету;

7) причиною порушення синтаксичних норм може бути ситуація,
коли біля дієслів, які вимагають неоднакових відмінків, уживається
спільний додаток, напр.: Я люблю (що?) і захоплююся (чим?) футбо-
лом; Ми маємо прагнути до вдосконалення (чого?) і повного опану-
вання (чим?) методами; Оцінці підлягають і якості людей, важливі
для самого процесу організації і управління, які сприяють (чому?) чи
ускладнюють (що?) здійснення процесу, впливають (на що?) і спря-
мовують (що?) його. Про цей тип помилки було згадано тоді, коли
йшлося про вимоги до побудови однорідних членів речення.

Дотримання синтаксичних норм керування сприяє чіткості форму­лювання, точності викладу, а отже, зрозумілості, дохідливості ділового чи наукового стилю.

Розділ 6 ДОКУМЕНТ ЯК ОСНОВНИЙ ВИД ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

§ 1. Документ, його функції. Класифікація документів

Документ (з лат. аоситепгит - повчальний приклад, спосіб веден­ня) - це основний вид писемного ділового мовлення, що є засобом фіксації на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності та результати розумової діяльності людини. Він оформлений у встановленому порядку і відповідно до чинного зако­нодавства має юридичну силу.

Як джерело та носій інформації документи широко використову­ють у повсякденному житті, вони сприяють удосконаленню внутрі­шньої організації підприємств, установ та закладів різного типу, є під­ставою для прийняття рішень та проведення довідково-пошукової ро­боти, є засобом засвідчення, спростування чи доведення окремих фактів. За допомогою документів налагоджуються офіційні, службо­ві, ділові, партнерські контакти між людьми та державами.

У людському суспільстві документи виконують багато функцій, основною з яких є інформаційна. Похідними від основної є функції доказова, облікова та управлінська¹.

Документ має відповідати таким основним вимогам:

- видаватися уповноваженим органом або особою відповідно до її компетенції;

- не суперечити чинному законодавству і директивним вказівкам вищих органів влади;

- бути точним, достовірним і переконливим;

- бути належно відредагованим та оформленим відповідно до чин­них стандартів;

- містити конкретні й змістовні вказівки та пропозиції;

- бути придатним для тривалого зберігання.

Див.: Ділова українська мова: Посібн. для студентів вузів / За ред Н.Д. Бабич. -Чернівці, 1996. -С. 81.

Дотримання цих вимог у практичній роботі з документами дає змо­гу скоротити час на їх складання та опрацювання, а також організува­ти чіткий контроль за проходженням і виконанням, налагодити нові ділові відносини та продемонструвати ступінь володіння навичками професійного спілкування. Правильно складений та оформлений до­кумент є свідченням високого рівня культури його виконавця. Тому важливим і неодмінним складником фаховості майбутнього праців­ника будь-якого профілю є набуття вмінь та навичок роботи з докумен­тами.

Відповідно до загальних ознак документи поділяють на²:

1. За способом фіксації інформації:

- письмові - рукописні або виготовлені за допомогою друкарсь­ких пристроїв та розмножувальної техніки;

- графічні - документи, в яких зображення об'єктів передано за допомогою ліній, штрихів, світлотіні (графіки, рисунки, малюнки, схе­ми, плани);

- фото- й кінодокументи - створені способом фотографування й кінематографії (фото- і кіноплівки, фотокартки);

- фонодокументи - створюються за допомогою будь-якої систе­ми звукозапису й відтворюють звукову інформацію (запис під час про­ведення засідань, зборів, нарад тощо).

2. За призначенням:

2 Класифікацію документів подаємо за: Бибик СП., Михно І.Л., Пустовіт Л.О., Сюта Г.М. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. - К., 1997; Діденко А.Н. Сучасне діловодство: Навч. посібн. - 3-тє вид. - К., 2001.

- організаційні - документи, які закріплюють функції, обов'язки та права органів протягом тривалого часу (положення, статути, прави­ла, інструкції тощо);