ПРАВОЗНАВСТВО 1 страница

Блок питания (БП) телевизионных приёмников

Общие сведения: принцип работы импульсного блока питания

Большинство каскадов телевизора требуют стабилизированных напряжений питания. Поэтому блок питания (БП) телевизора строится по схеме: трансформатор – выпрямитель - стабилизатор. У такой схемы БП неоправданно большой удельный вес по отношению к массе, габаритам и потребляемой мощности телевизионного аппарата.

Небольшой КПД 40-60% в линейных стабилизаторах вызван тем, что регулирующий элемент в них используется как переменный резистор (по нему протекает весь ток нагрузки) и на нем выделяется неиспользуемая схемой телевизора мощность. Поэтому на смену БП появился импульсный блок питания (БПИ), который строится по схеме: фильтр - выпрямитель на 220 В - импульсный стабилизатор - импульсный трансформатор и выходные выпрямители. Основная идея БПИ заключается в преобразовании выпрямленного напряжения в последовательность прямоугольных импульсов, которые затем преобразуются в постоянное напряжение. Регулировка уровня выходного напряжения осуществляется изменением длительности этих импульсов. Регулирующий элемент (транзистор) работает в импульсном режиме с частотой в десятки килогерц.

Такой режим регулирующего органа позволяет получить КПД до 80 - 85%. Меньшая мощность, рассеиваемая выходным транзистором, ведет к уменьшению массогабаритных характеристик блока питания.

Достоинством БПИ является возможность обеспечения групповой стабилизации одновременно нескольких номиналов напряжений.

БПИ обеспечивает работу при изменении сетевого напряжения в пределах 180...240В.

Однако он имеет и недостатки:

- является источником импульсных помех;

- не имеет гальванической развязки части схемы от напряжения питающей сети, что требует принятия специальных мер безопасности при его ремонте;

- электрическая схема намного сложнее обычного БП;

- сложнее произвести ремонт, чем БП, так как части схемы более тесно связаны между собой и отдельная проверка частей схемы невозможна.

Рисунок 46 - Функциональная схема импульсного блока питания: 1-ПФ - помехозащитный фильтр; 2-СВ - сетевой выпрямитель; 3-РЭ - регулирующий элемент; 4-ИТ - импульсный трансформатор; 5-ВВ - выходные выпрямители; 6-УЗ - устройство защиты; 7-ИС - импульсный стабилизатор.

Принцип работы блока рассмотрим по функциональной схеме: напряжение сети 220В частотой 50 Гц через помехозащищенный фильтр подается на двухполупериодный выпрямитель; с его выхода постоянное напряжение величиной около 300В через обмотку импульсного трансформатора подается на регулирующий элемент, который представляет собой автоколебательный блокинг-генератор. Частота блокинг-генератора составляет десятки килогерц.

Таким образом, в импульсном трансформаторе формируется импульсное напряжение с амплитудой выше 300В, величина которого может изменяться в зависимости от длительности импульсов, т.е. времени открытого и закрытого состояния регулирующего элемента.

Изменение длительности импульсов на выходе регулирующего элемента осуществляется с помощью импульсного стабилизатора. Длительность этих импульсов прямо пропорционально связана с выходным напряжением. Номинальному значению выходных напряжений соответствует определенная длительность импульсов, которая меняется таким образом, что среднее значение выходного напряжения все время поддерживается близко к номинальному.

Такой способ регулирования за счет изменения длительности импульсов включения и выключения регулирующего органа называется широтно - импульсной модуляцией (ШИМ). Выходные напряжения снимаются с вторичных обмоток импульсного трансформатора, выпрямляются, фильтруются, и на выходах формируются номинальные значения напряжений, необходимых для питания телевизора.

При нагрузках, коротких замыканиях срабатывает устройство защиты (УЗ). В этом случае регулирующий элемент отключается, и выходные напряжения становятся равными нулю.

Работа импульсного блока питания по принципиальной схеме (см. рис.2) заключается в следующем: напряжение сети 220 В через плату фильтра питания А6 и фильтр A4-L₁C₅, С₆ подается на сетевой выпрямитель . Постоянное напряжение с амплитудой 300В поступает на коллектор транзистора VT₃ через обмотку 19-3 импульсного трансформатора 4Т1.

На транзисторе VT₃ выполнен автоколебательный блокинг-генератор. Частота блокинг-генератора определяется импульсным стабилизатором, устройством ШИМ, которое работает так: к базе транзистора VT₃ через элементы L₂, R₁₈ подключен конденсатор С₄, который во время закрытого состояния транзистора заряжается положительным импульсом с вывода 11 трансформатора Т₁ по цепи Т₁/11, VD₂, С₄, T₁/7. При открывании тиристора VS₁ конденсатор С₄ оказывается подключенным к базе насыщенного транзистора VT₃, и ток разряда конденсатора, протекая по цепи С₄, VS₁, R₁₅, VT₃/Э, VT₃,/б, L₂, приводит к быстрому закрытию VT₃.

Момент открывания тиристора VS₁ определяется как сумма напряжений, снимаемых с конденсатора С₉ и резистора R₄. Напряжения на конденсаторе С₉ образуются в результате выпрямления импульсов с обмоток 11-7 трансформатора Т₁ по цепи T₁/ll, VT₂/K, T₂/Э, R₁₀, С₉, VD₅, T₁/7. Напряжение на резисторе R₄ является частью выходного напряжения устройства сравнения и усилителя постоянного тока на транзисторе VT₁; питание этого каскада осуществляется от выпрямителя R₁₂, VD₄, C₈, C₃.

Напряжение на эмиттере транзистора VT₁ стабилизируется с помощью параметрического стабилизатора VD₁, R₇, а напряжение на базе VT₁, снимаемое с измерительной цепи R₁ – R₃, зависит от напряжения на обмотках 15-17 трансформатора T1, т.е. от уровней выходных напряжений. Выделяемое на коллекторе VT₁ напряжение ошибки управляет моментом открывания VS₁ (закрывание VT₃).

Каскад на транзисторе VT₂ обеспечивает пропорциональность базового и коллекторного токов транзистора VT₃,, возрастающее падение напряжений на резисторе R₁₅, R₁₆, через R₁₀ и открывшийся VT₂ передается на базу транзистора VT₃, (в момент открывания VT₃, транзистор VT₂ закрыт, и падение напряжений подается через цепь VD₁₀, R₉). Диод VD₃, открывается при больших токах VT₃, и тем самым защищает VT₂ от перегрузок.

Выходные выпрямители выполнены по однополупериодной схеме на диодах VD_12-15 конденсаторах фильтров С_19-23 При коротком замыкании по выходу одного из выпрямителей пилообразный ток через транзистор VT₃, нарастает намного быстрее, чем в нормальном режиме, вследствие чего пилообразное напряжение на резисторе R₁₅ и катоде тиристора VS₁ имеет большую крутизну, в связи с чем тиристор открывается намного раньше. При этом время насыщенного состояния транзистора VT₃ резко уменьшается и уменьшается запасенная в трансформаторе T1 магнитная энергия, которая, к тому же, будет поглощаться низкоомной нагрузкой. В результате срывается генерация блокинг-генератора.

При включении телевизора, когда конденсаторы выходных выпрямителей представляют собой короткое замыкание, запуск блока питания осуществляется импульсами, поступающими в базу транзистора VT₃ по цепи VD₁₁, R₁₁, R₆, C₄, L_{2, R}18. Эти импульсы представляют собой полупериоды синусоиды стевого питания. При подаче этих импульсов транзистор VT₃ открывается, и на выходе формируются импульсные напряжения, которые после выпрямления заряжают конденсаторы фильтров. До полного их заряда требуется несколько таких импульсов, а после начинает работать блокинг-генератор, как описано выше. Заряженный конденсатор С₄ запирает диод VD_11, и цепь подачи импульсов от сети прерывается.

Рисунок 47 - Принципиаальная схема импульсного блока питания

ПРАВОЗНАВСТВО

Підручник

За редакцією \В. В. Копєйчикова\ А. М. Колодія Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ Юрінком Інтер

Виникнення держави і права

ГЛАВА 1

Виникнення держави і права

Основні закономірності виникнення держави і права; первісне суспільство; термін «влада», основні види влади, особливості первісної влади; соціальне регулювання, соціальні норми; політичні, економічні та соціальні причини виникнення держави і права; особливі форми виникнення держави і права у різних народів; теорії виникнення держави і права; ознаки, що відрізняють державу від організації публічної влади у первісному суспільстві та право від соціальних норм первісного суспільства; типологія держави і права в різні періоди їх розвитку; роль держави і права щодо організації суспільства та здійснення політичної влади.

§ 1. Основні закономірності виникнення держави і права

Існує кілька поглядів на політичну організацію суспільства і на право в аспекті їх виникнення:

1) соціальний розвиток суспільства почався без політичної
організації та права;

2) соціальний розвиток не тільки почався, а й існуватиме за
комунізму без політичної організації та права;

3) політична організація та право виникли й розвивалися ра­
зом із виникненням і розвитком людського суспільства. Держа­
ву при цьому розглядають як частину політичної організації
суспільства.

Аби з'ясувати істину, необхідно проаналізувати визначення політичної організації суспільства і права та відслідкувати, на якому саме етапі його розвитку вони з'являються.

Однією з теорій виникнення держави і права є їсторико-матеріалістична, прихильниками якої були Л. Г Морган, К. Маркс, Ф Енгельс та ін. Сутність цієї теорії полягає в тому, що держа-

ва виникає внаслідок розвитку й занепаду первісного ладу, роз­витку способу виробництва, що й визначає соціальні зміни в суспільстві. Ця теорія містить два аспекти: а) підхід радянської науки, пов'язаний з виникненням класів і класових антагонізмів, тобто держава і право виникають там і тоді, де і коли виникають класи; б) більш широкий погляд дослідників західної філософ­ської та юридичної науки, пов'язаний з ускладненням структу­ри суспільства та суспільних відносин, виникненням «загаль­них справ» і необхідності вдосконалення управління суспіль­ством (теорія морганістів). Обидва підходи однаковою мірою мали місце під час виникнення держави і права. Вони певним чином доповнюють один одного й розкривають об'єктивні за­кономірності виникнення держави і права.

Протягом тривалого часу люди жили, не маючи уявлення про державу і право. Це була епоха первісного суспільства. Та вже тоді люди прагнули до колективних форм життя. Вони разом виробляли примітивну зброю, полювали, добували їжу, виготов­ляли одяг із шкур тварин, об'єднуючись у невеликі групи — первісне стадо чи орду.

Поступово люди навчилися виробляти досконаліші знаряддя праці, будувати житло, добувати й готувати різноманітну їжу, одо­машнювати диких тварин, обробляти землю та вирощувати необхідні для харчування рослини. У статевих зносинах між людь­ми з'явилися заборони по вертикалі між батьками й дітьми, дідами, бабками та онуками. Це привело до появи кровноспорідненої сім'ї. що спонукало до іншої форми об'єднання людей.

Первісне стадо поступається місцем досконалішому об'єд­нанню людей — первісній родині, родовій общині (роду), тобто колективу людей, що походили від одного пращура і вели спільне господарство.

Поступово здійснюється перехід від кровноспорідненої сім'ї до екзогамної (сім'ї паналуа). Це такий ступінь розвитку сім'ї, коли вступати у статеві стосунки не можуть не тільки батьки та діти, а й брати та сестри. Перехід від колективного до парних шлюбів, заборона шлюбів усередині роду приводили до актив­ного спілкування між окремими родами, внаслідок чого вони об'єднувались у фратрії та племена на основі мовної, економіч­ної, територіальної та шлюбної спільності.

8

Глава 1

Виникнення держави і права

Отже, уже в період первісного розвитку люди об'єднувалися у різні соціальні спільноти. Соціальною спільнотою називають реально існуючу сукупність індивідів, що характеризується відносною самостійністю та об'єднує людей за різними зовніш­німи і внутрішніми ознаками. Наприклад, за кровноспорідне-ними зв'язками: родина, рід, плем'я, фратрія - це внутрішні при­чини об'єднання людей. Серед зовнішніх причин такого об'єд­нання слід назвати виробничі, релігійні, політичні, культурні тощо. Інтеграція та об'єднання людей у різні соціальні спільно­ти приводить до виникнення первісного суспільства, суспіль­них відносин, первісної суспільної влади.

Влада - це здатність її носія підкоряти своїй волі інших, ви­значати варіанти поведінки підвладного і домагатися здійснен­ня такої поведінки. В етимологічному розумінні «влада» може розглядатися як притаманне суспільству вольове ставлення лю­дей до природи чи собі подібних¹. Влада може бути людини над людиною (соціальна влада) і людини над природою (технічна влада). Соціальна влада — це притаманні суспільству вольові відносини між людьми в яких особи, що мають владу, викорис­товуючи певні засоби, прийоми і способи, формують програму поведінки підвладних осіб і домагаються її здійснення. Соціаль­на влада здійснюється у суспільних відносинах між людьми. Існують різні критерії для класифікації влади. Залежно від соці­ально-економічної формації розрізняють такі види соціальної влади: первісного суспільства; рабовласницька; феодальна; ка­піталістична; соціалістична; постсоціалістична чи демократич­на тощо. За змістом розрізняють такі види соціальної влади: суспільна; політична; економічна; державна тощо.

Колективна власність на засоби виробництва, соціальна єдність членів роду (племені) визначили й відповідні форми організації суспільної влади. В суспільстві вона здійснюється суспільними суб'єктами. Наприклад, у родовій общині управ­ління здійснювали всі дорослі члени роду (чоловіки і жінки). Усі важливі справи вони вирішували спільно на зборах членів роду (племені), де обирали старшин, вождів, керівників та лов-

¹ Див. докладніше: Юридична енциклопедія. - Т.'І. - К., 2001. -С 489.

чих. Ці особи були першими серед рівних, їхня влада базува­лася виключно на авторитеті. їх поважали всі члени роду, схи^ лялися перед їхньою мудрістю, хоробрістю, кмітливістю, спритністю тощо.

Суспільна влада в первісному суспільстві:

а) базувалася на родових відносинах (рід об'єднував людей
за дійсною чи допустимою кровною спорідненістю, був власни­
ком засобів виробництва, об'єднував членів роду для колектив­
ної праці, виступав господарським осередком для виробництва
матеріальних благ);

б) у соціальному розумінні була безпосередньо суспільною
(не існувало спеціального апарату управління та примусу);

в) мала такі якості, як єдність, взаємодопомога, співробіт­
ництво (члени роду виконували свої функції на засадах переко­
нання. Примус застосовувався дуже рідко і виконував роль гро­
мадського виховання. Винятковою формою примусу було ви­
гнання з роду. Сторони, які не могли порозумітися, зверталися
до вибраної ними ж авторитетної особи чи ради старійшин і, як
правило, добровільно виконували їх рішення. Рід також захи­
щав своїх членів від зовнішніх ворогів, для чого використову­
валася військова сила чи помста родичів);

г) здійснювалася рядовими та виборними членами роду
добровільно, без спеціального апарату управління. Військо фор­
мувалося з усіх чоловіків роду чи племені, здатних носити зброю.

Отже, суспільна влада має свої історичні корені і вже у пер­вісному суспільстві слугувала вольовим відносинам між влад-номожними і підвладними для здійснення програми певної по­ведінки, яку особи, що мають владу, примушували здійснювати підвладних, вступаючи з ними у різноманітні відносини.

Первісне суспільство, як і будь-яке інше суспільство, має свою систему і структуру. Найчастіше виокремлюють такі струк­турні елементи суспільства:

а) діяльність людей, що спрямована на задоволення певних
суспільних потреб;

б) суспільні відносини, в які вступають люди в процесі діяль­
ності із задоволення потреб;

в) соціальні суб'єкти, тобто люди та їх об'єднання.

10

Глава 1

Виникнення держави і права

11

Діяльність людей — це умова існування суспільства. Вона є специфічною людською формою ставлення до навколишнього світу, зміст якої є його доцільна зміна і перетворення в інтере­сах людей. Діяльність включає в себе мету, засоби, результат і сам процес. Це органічна єдність теоретичного (пізнання явищ, предметів) і матеріально-практичного (використання явищ, предметів в інтересах людей) процесів.

Кожна зі сфер суспільного життя охоплює різні галузеві види діяльності. Наприклад, економіка — це діяльність у промисло­вості, сільському господарстві, діяльність на транспорті тощо.

У процесі діяльності люди та їх групи вступають між со­бою в суспільні відносини, тобто такі, що виникають між соці­альними суб'єктами в усіх сферах суспільного життя: еко­номічній, політичній, соціальній, духовній. У суспільних відносинах розрізняють первісні — матеріальні, базисні — ви­робничі відносини і вторинні — ідеологічні, надбудовні відно­сини (політичні, правові, моральні, релігійні тощо). Однак не­обхідно зважити на те, що надбудовні відносини чинять зво­ротний вплив на базисні, в деяких випадках цей вплив є вирішальним.

Соціальні суб'єкти як структурний елемент суспільства неод­накові за кількістю людей, що їх становлять, призначенням, місцем у суспільстві, організації, функціями.

Елементарним соціальним суб'єктом і первісним елементом суспільства є особа — це людина в аспекті біологічних і соціаль­них якостей, які формуються в процесі історично-конкретних видів діяльності і суспільних відносин. Точніше, особа — це ди­намічна, відносно стійка цілісна система інтелектуальних, со­ціально-культурних і морально-вольових якостей, які втілюють­ся в індивідуальних особливостях свідомості та діяльності лю­дини.

Поняття «особа» треба відрізняти від поняття «людина» (біо-соціальна істота, яка виділилася з інших форм земного життя завдяки можливості виробляти знаряддя праці, наділена члено­роздільною мовою, мисленням і свідомістю), «індивід» (одиноч­ний представник людського роду), «громадянин» (член держав­ного суспільства).

Наступний вид соціальних суб'єктів — соціальні групи, які є соціально стійкою сукупністю людей (осіб), що мають загальні інтереси, цінності та норми поведінки, сформовані в межах істо­ричного певного суспільства.

Розрізняють великі соціальні групи: групи за віком, соціальні прошарки, групи за професією. До середніх соціальних груп можна віднести працівників одного підприємства, жителів ок­ремої території. До малих соціальних груп, специфічна ознака яких — безпосередній контакт її членів, належать, наприклад, сім'я, група слухачів тощо.

Існує і такий вид соціальних суб'єктів, як соціальна органі­зація, що є об'єднанням людей, які разом реалізують певну про­граму і діють на основі певних правил і процедур, наприклад, держава, партія.

Для регулювання різноманітних відносин, що виникали між людьми, застосовувалися соціальні норми. Людське суспільство, як і будь-яка складна система, може нормально функціонувати й розвиватися лише спираючись на певні правила, на основі яких обирається один із багатьох можливих варіантів поведінки пев­ного суб'єкта. У суспільстві з часу його виникнення існують дві протилежні тенденції — організації та дезорганізації. В умовах їх дії збереження стабільності, відносної постійності, упоряд­кованості суспільства можливе шляхом соціальної регуляції, призначенням якої є підтримка суспільної дисципліни, органі­зованості суспільства. Об'єктивна необхідність соціального ре­гулювання випливає з самої суті людського суспільства, що скла­дається з багатьох осіб, спільна діяльність яких породжує по­требу погоджувати їх поведінку в усіх сферах суспільного життя. Регулювати (в соціальному житті) — означає цілеспрямовано упорядковувати, визначати поведінку людей і їх колективів, надавати їм напрям функціонування і розвитку. Мета соціаль­ного регулювання — приведення поведінки індивідів і їх груп у відповідність до об'єктивної закономірності, що діє в суспільстві, тобто досягнення оптимально можливої відповідності між дія­ми суспільних законів і життєдіяльністю людей, в якій ці зако­ни так чи інакше об'єктивуються. Кожній суспільно-економічній формації, поряд із загальними закономірностями соціального регулювання, притаманні і свої специфічні особливості, які

12

Глава 1

Виникнення держави і права

13

проявляються в змісті, цілях, завданнях, формах і методах їх практичного втілення, обсязі та інтенсивності регулювання. На­приклад, у первіснообщинному суспільстві більш характерни­ми були процеси саморегулювання, а з виникненням держави і права місце саморегулювання посідають процеси державно-пра­вового регулювання.

Таке регулювання покликане забезпечувати порядок і стабільність у суспільстві. Регулювання відносин між суб'єкта­ми здійснюється через: 1) установлення моделей поведінки лю­дей, які повинні або не повинні здійснюватися, 2) визначення умов, за яких закріплена модель поведінки дозволяється або за­бороняється, чи 3) визначення суб'єктів, на які за цих умов по­ширюється певне правило, встановлене тією чи іншою нормою. Призначення соціальних норм полягає в упорядкуванні поведінки суб'єктів, що сприяє забезпеченню системності та певної передбачуваності суспільних відносин. Завдяки цьому учасники таких відносин можуть прогнозувати свою поведінку та поведінку інших суб'єктів у ситуаціях, передбачених у конк­ретних соціальних нормах. Вони регулюють ту поведінку, яка має соціальний характер, атому пов'язана з взаємовідносинами між людьми, їхніми об'єднаннями, соціальними групами.

Суспільні відносини первісного суспільства регулювалися нормами первісної моралі, звичаями і традиціями, релігійними нормами та всілякими заборонами (табу).

Норми первісної моралі — це правила поведінки різних про­шарків родоплемінної організації суспільства, що характеризу­вали ставлення первісної людини до добра чи зла, правди чи не­справедливості, культу поваги до пращурів, до слабших, хворих та знедолених.

Первісні звичаї — правила поведінки людей у первісному суспільстві, що історично складалися протягом довгого часу їх неодноразового застосування та увійшли у звичку первісних людей і здійснювалися цими людьми добровільно.

Первісні традиції — це різновид звичаїв, що характеризува­лися певною програмою дій Наприклад, традиційні види діяль­ності щодо: лікування хворих (вигнання духів); вирощування та збирання урожаїв (танець дощу); військових перемог (де-

монстрація трофеїв); прийняття у члени роду (одягнення спеці­ального одягу, виголошення присяг) тощо.

Релігійні норми — це правила поведінки первісних людей стосовно віри у їх богів чи одного бога (наприклад, віра у за­гробне життя, ритуали захоронения померлих тощо).

Первісні заборони (табу) — це такі правила поведінки лю­дей, які забороняли певні дії первісній людині. Наприклад, за­борони вступати у статеві зносини з дідами та бабами, батьками та дітьми, братами та сестрами тощо.

Гарантом їх дотримання здебільшого був не примус, а страх перед надприродними силами та богами. Для первісних людей звичай був пов'язаний із міфічною побудовою світу. Додержан­ня звичаїв означало повагу до пращурів, дух яких постійно «спостерігає» за життям на землі. Будь-яке порушення звичаїв могло призвести до негативної реакції духів землі та накликати небезпеку на окрему людину чи навіть на цілу етнічну групу

Отже, первісні люди виконували соціальні норми добровільно, без спеціального примусу, що притаманний державі.

Проте, незважаючи на позитивну організацію соціального життя в суспільстві, первісний лад не був ідеальним, оскільки:

а) праця людей базувалася на примітивних засобах вироб­
ництва, давала мізерні результати й не задовольняла всіх по­
треб членів роду. Виробнича діяльність людей зводилася до ви­
добування їжі та одягу, влаштування примітивного житла, ви­
готовлення деяких знарядь праці тощо;

б) роди і племена активно не спілкувалися між собою, не на­
лагоджували взаємних доброзичливих відносин, що часто при­
зводило до збройних сутичок і навіть війн;

в) численні забобони, відсутність освіти та писемності по
роджували жорстокість людей у ставленні одне до одного;

г) відсутність нормальних умов життя робила людину безза­
хисною перед явищами природи та стихією, що скорочувало
тривалість її життя.

Необхідними були подальший розвиток суспільного вироб­ництва, пошук способів удосконалення знарядь виробництва, засобів праці.

Отже, первісні люди від привласнювального господарства, що базувалося на мисливстві, збиранні коріння, ягід, іншої їжі рос-

14

Глава 1

Виникнення держави і права

15

линного світу, рибальстві, поступово почали переходити до ви­робництва. Розвивалися (або виокремлювалися) скотарство, обробіток землі, вирощування злаків, ремесло й торгівля.

Загальними причинами виникнення держави і права за істо-рико-матеріалістичною теорією стали економічні, соціальні та політичні передумови.

До економічних передумов належать: 1) три великі поділи праці: а) вирізнення скотарських племен; б) відокремлення ре­месла від рільництва; в) виникнення й розвиток торгівлі; 2) ви­никнення виробничої економіки замість привласнюючої; 3) по­ява: а) надлишкового продукту, б) приватної власності; в) май­нової нерівності; г) бідних і багатих.

До соціальних передумов: 1) виникнення патріархальної сім'ї: а) об'єднання родини навколо батька; б) прізвище батька мають дружина і діти; в) спадкування здійснюється по батьківській лінії тощо.

Політичні передумови: 1) неспроможність здійснювати публі­чну владу застарілими формами і методами в нових умовах госпо­дарювання; 2) утворення класів як великих груп людей із проти­лежними інтересами; 3) виникнення міжкласових конфліктів; 4) неспроможність суспільної влади первісного ладу врегульо­вувати класові суперечності та конфлікти; 5) виникнення полі­тичної і правової систем та державної влади.

Отже, проаналізовані передумови співвідносяться як скла­дові історико-матеріалістичної теорії виникнення держави і права. Розрізняють два погляди щодо цієї теорії: морганістів і марксистів. Прихильники теорії Моргана вважають, що держав­но-правові інститути з'явилися в результаті розпаду первісного ладу, ще до утворення класів. Вони не відкидають економічних і соціальних передумов. Причиною виникнення держави і пра­ва, на їх думку, були нові суспільні відносини між людьми, які виникли в результаті переходу від привласнювальної до вироб­ничої економіки. Саме в нових умовах не могла бути реалізова­на стара форма організації і здійснення первісної суспільної вла­ди. Марксисти ж вважають, що держава і право виникли як ре­зультат поділу суспільства на класи - великі групи людей з різними інтересами і потребами. Саме це, на їх думку, призвело