Методика „Давайте обговоримо” [2]

Мета: виявити думки та ставлення старшокласників до моральних проблем, що реально існують у класі.

Хід виконання.

I варіант. Для обговорення беруться або реальні моральні проблеми, які виникають у житті старшокласників, або ті, з якими соціальний педагог вважає за необхідне ознайомити вихованців. Це може бути будь-який вчинок, здійснений школярами, проблемна стаття в газеті, журналі, подія, свідками якої були учні та ін.

Наприклад, ставиться порожній стілець й оголошується, що на ньому сидить учень, який вживає алкоголь, на якого поступила скарга від вчителів. Клас повинен вирішити, як з ним бути далі. Така завуальована форма обговорення питання має велике виховне значення: кожен з класу, хто вживав алкогольні напої, розуміє, що порожнє місце на стільці призначається йому, і робить для себе відповідні висновки, виходячи з рішення, яке ухвалили та ходу обговорення.

Обговорення можна вести різними способами. Найбільш простий – звертатися по черзі до всіх учнів з запитанням: „Твоя думка?” Це запитання припускає швидку та коротку відповідь. Сама процедура обговорення нагадує відому „мозкову атаку”. Після всіх висловів виробляється єдина думка й ухвалюється рішення.

II варіант. Учням дається час на обдумування поставленого питання, а потім клас розбивається на групи для дискусії залежно від займаної кожним позиції („так”, „ні”, „можливо”). Кожній групі надається декілька хвилин для вироблення спільної позиції, після чого проводиться обговорення кожної точки зору. Якщо думка всього класу виявиться єдиною, то слід змінити обговорювану проблему або постаратися провести обговорення так, щоб привести учнів до протилежної точки зору.

Кожній стороні надається можливість пояснити мотиви ухвалення рішення та відповісти на запитання, що виникли у протилежної сторони. Можна ставити навідні запитання, що ведуть до конструктивних рішень, роз’яснювальні („Поясніть свою думку”), оцінні („На якій підставі ви робите такий висновок?”), оцінно-конфліктні („Що ж краще?”), такі, що вводять в роль („А хто міг би...”), універсалізуючі („Чи правильно...?”). Перш ніж організовувати обговорення етичних проблем, учнів слід навчити формам ведення дискусії, і в першу чергу того, хто виступатиме в ролі ведучого.

Обробка отриманих даних. Завершення бесіди-дискусії повинне включати аналіз та узагальнення кращих аргументів обох сторін. Подальший аналіз цих аргументів дає соціальному педагогові уявлення про ставлення учнів до таких етичних якостей, як відповідальність, колективізм, дисциплінованість, і про рівень сформованості цього ставлення. Критерії рівня – ті ж, що і в попередніх методиках.