Природні загрози

В Україні щорічно виникає близько 130 НС природного характеру. Збитки від них становлять 80-90 відсотків від загальної суми збитків внаслідок НС природного та техногенного характеру разом.

НС природного характеру можуть бути викликані геологічними, гідрометеорологічними, медико-біологічними чинниками, пожежами в природних екосистемах.

Загрози геологічного характеру

Значний вплив на функціонування господарського комплексу та життєдіяльності населення в Україні здійснюється під впливом ендогенних та екзогенних геологічних процесів, з яких найбільш розповсюджені зсуви, абразія, підтоплення земель і населених пунктів, карстові процеси та землетруси.

Особливу небезпеку для об'єктів економіки та життєдіяльності людей становлять зсуви, абразія, підтоплення та карстові процеси.

Зсуви

Майже в усіх регіонах України спостерігається активізація зсувних процесів Ця активізація відбувається внаслідок як природних, так і антропогенних чинників. Господарська діяльність на зсувонебезпечних територіях може сприяти збільшенню активності зсувів. Так, наприклад, активна господарська діяльність без проведення необхідних інженерно-захисних заходів викликала розповсюдження зсувних процесів на території майже 200 міст і селищ міського типу. Останніми роками в Україні фіксується більше ніж 20 000 зсувів за рік

Районами найбільшого розповсюдження зсувів є АР Крим, Одеська, Закарпатська, Чернівецька, Луганська і Черкаська області.

Особливу небезпеку представляють зсуви на забудованих територіях, які можуть виникати раптово і які важко прогнозувати. Ліквідація наслідків таких зсувів вимагає значних фінансових і матеріальних витрат.

Підтоплення

Підтоплення території пов'язано з підвищенням рівня ґрунтових вод до верхніх шарів грунту та супроводжується зволоженням грунтів, заболочуванням місцевості, затопленням низин. Підтоплення викликає забруднення ґрунтових вод, вимивання та просідання ґрунтів, формування зсувів. НС, які супроводжуються підтопленням і руйнуванням житлових будов, а іноді і загибеллю людей, трапляються епізодично при несприятливому збігу кліматичних чинників. Але багаторічні дані спостережень свідчать про стійку тенденцію збільшення ризику катастрофічних проявів підтоплення.

Підтоплення може носити явний або прихований характер.

"Явний вид підтоплення "- це підтоплення в результаті підвищення рівня ґрунтових вод. "Приховане підтоплення " - це підвищення вологості грунтів до критичної величини, що викликає вологість у приміщеннях, явища просідання та ін. При підтопленні сільськогосподарських угідь знижується родючість землі.

Динаміка процесу підтоплення, яка зафіксована практично у всіх областях, має прогресуючий характер. Найсприятливіші умови в результаті підтоплення склалися в центральних і південних областях України. До числа областей, які підтоплюються, відносяться Херсонська, Одеська, Миколаївська, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська, Харківська та Донецька області. Процес інтенсивно розвивається по всіх річкових басейнах.

Південно-західна частина Одеської, північна частина Миколаївської та південна частина Херсонської областей (територія, яка зайнята зрошувальними масивами, та прилеглі до неї землі) є зонами постійного підтоплення. До числа міст з найбільшими площами підтоплення відносяться: Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Одеса, Запоріжжя, Керч, Кременчук, Кривий Ріг, Котовськ, Маріуполь, Первомайськ, Сєверодонецьк, Вугледар, Слов'янськ, Херсон. Так, техногенне підтоплення внаслідок прогресуючого підняття рівнів ґрунтових вод у Дніпропетровську сягає 20 відсотків території, Дніпродзержинську - 24 відсотків, Кривому Розі - 15 відсотків, в Одесі та Херсоні підтоплено близько 50 відсотків територій міст.

Основні причини та чинники підтоплення населених пунктів:

Природні:

- розташування населених пунктів на знижених ділянках місцевості, особливо в річкових долинах, в приморській зоні, на схилах балок, ярів і т.д;

- кліматичні, геологічні та гідрологічні чинники (осідання, ерозія річкових долин, водний режим річок, ступінь дренування товщини рельєфостворюючих відкладень і глибина залягання регіонального водостійкого шару.

Техногенні:

- порушення умов стоку поверхневих вод різними видами будівництва;

- незадовільний стан мережі водопостачання та каналізації, відсутність централізованих систем водовідведення;

- незадовільний стан природних дренажних систем (створення штучних водоймищ, замулювання річок, засипання балок, ярів, озер і каналізація малих водостоків);

- продовження експлуатації неглибоких водоносних горизонтів;

- високий рівень техногенного завантаження територій, викликаного промислово-міським будівництвом, будівництвом водосховищ, ставків, хвостосховищ, каналів, водоводів і т.п.