Виробнича програма гірничодобувного підприємства

При плануванні виробничої програми використовують такі матеріали:

1) перспективний план виробництва продукції і послуг; 2) прогноз потреби у продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових факторів у часі, тобто попиту, пропозиції, цін, кількості конкурентів та ін.; 3) державний контракт і державне замовлення на продукцію підприємства; 4) результати вивчення поточного попиту на продукцію; 5) договори на виробництво та поставку продукції, які складаються у результаті вільного продажу; 6) заходи зі спеціалізації і кооперування виробництва; 7) заходи зі збільшення виробничих потужностей підприємства; 8) дані про залишки нереалізованої продукції на складах у попередньому періоді;

За принципом формування виробничої програми можна виділити 3 групи номенклатурних позицій:1) номенклатура продукції, встановлена в державному контракті та замовленні; 2) номенклатура продукції, яка визначається на основі ринкового попиту, замовлень споживачів, торгових і посередницьких організацій; 3) номенклатура виробів і послуг, які використовуються підприємством на внутрішні виробничі потреби і визначаються планом виробництва продукції та послуг, які будуть реалізовані у плановому періоді. Кожне промислове підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно за алгоритмом наведеним на рис. 4.1. Важливо усвідомити, що продукція, яка виробляється на підприємствах, відтворюється у натуральній і вартісній формах. Тому, у плануванні виробничої програми підприємства розрахо­вується обсяг виробництва у натуральних вимірниках і вартість обсягу виробництва продукції. Вимірниками обсягу продукції у натуральному вираженні є конкретні фізичні одиниці - штуки, метри, кг, тонни та ін. Відповідно встановлений у виробничій програмі випуск продукції в натуральному вирахуванні перераховується в грошові одиниці. Вартісними показниками обсягу виробництва є валова, товарна, реалізована й нормативна чиста продукція.

Валова продукція характеризує загальний обсяг усіх виконаних робіт у вартісному виразі за певний період часу (місяць, квартал, рік) і при плануванні є розрахунковим показником, а тому в число показників плану, що затверджується не входить. На гірничих підприємствах до валової відносять вартість усієї товарної продукції і витрати на незавершене виробництво на початок (+) і на кінець планового періоду (на карєрах сюди відносять частину вартості непогашених розкривних робіт), а також вартість напівфабрикати власного виробництва та послуг (робіт промислового характеру), що надаються на сторону. При визначені вартості валової продукції застосовують діючі ціни, а для встановлення динаміки виробництва спіставні (незмінні) ціни.

Товарна продукція — це обсяг готової продукції, робіт і послуг промислового характеру, які призначені для реалізації споживачам. До складу товарної продукції включаються: готова продукція, реалізована на сторону, випуск якої є основним призначенням підприємства (агломерат, обкотиші); напівфабрикати свого виробництва, реалізовані на сторону (руда, концентрат); роботи й послуги промислового характеру стороннім організаціям (ці послуги є частиною продукції допоміжних цехів - електроенергія, пара, стиснене повітря тощо); продукція й роботи для власного капітального будівництва, капітальних ремонтів і потреб непромислових господарств свого підприємства. Обсяг товарної продукції планують у вартісному вираженні по діючих оптових цінах і нормативу чистої продукції по кожній номенклатурній позиції. Для кожного виду продукції (Q_ті=Q_iЦ_i), а по всьому обсягу товарної продукції:

Q_ті=сума Q_iЦ_i+ Q_к.р+ Q_п,

де Q_ті - товарна продукція по і-му виду готової продукції, напівфабрикату; Q_i - обсяг виробництва продукції 1-го найменування в натуральному вираженні, т, м; Ці- оптова ціна і-го виду продукції, напівфабрикату, грн.; n - номенклатура продукції й напівфабрикатів для реалізації на сторону; Q_к.р - витрати на капітальні й середні ремонти eстаткування й транспортних засобів, грн.; Q_п - вартість виробничих послуг стороннім організаціям і капітальному будівництву.

До товарної продукції належать: готова продукція, запасні частини, напівфабрикати свого виробництва й продукція допоміжних цехів, що поставляється на сторону; роботи промислового характеру, щовиконані на сторону й для непромислових господарств свого підприємства; капітальний ремонт і модернізація устаткування, виконані робітниками підприємства; тара, яка не враховується в оптову ціну певного виду продукції; роботи промислового характеру, пов’язані з освоєнням і впровадженням нової техніки; послуги капітального будівництва; монтажні роботи, виконані штатними працівниками; нша продукція. Не включаються в товарну продукцію: послуги комбінатського транспорту; капітальний ремонт будинків і споруджень; роботи з усунення дефектів продукції, виявлені після поставки замовникові; вартість конструкційних робіт, виконаних на сторону; науково-дослідницькі та проектні роботи на сторону; відпускання на сторону купованої енергії; продукція непромислових господарств; реалізація відходів, товарно-матеріальних цінностей та інше.

Реалізована продукція ГЗК на відміну від товарної включає продукцію, поставлену споживачам відповідно до договорів (контрактів) і оплачену чи ні по рахунках. У плані обсяг реалізованої продукції визначається як вартість призначених до поставки й підлягаючих оплаті в плановому періоді готової продукції, напівфабрикатів, виробничих робіт і послуг стороннім організаціям. Оцінка реалізованої продукції проводиться в діючих оптових цінах (без податку з обороту), без надбавок й знижок за продукцію другої категорії й неатестовану. Сума цих надбавок і знижок ураховується при оцінці виконання плану. При розрахунках обсягу реалізованої продукції Q_реал ураховують зміни залишків готової продукції на складі й у стадії реалізації (по строкам оплати) на початок О_п і кінець О_к планованого періоду: Q_реал=Q_т + (О_п-О_к). Моментом реалізації продукції вважається дата надходження коштів за неї на розрахунковий рахунок підпрємства-постачальника. Склад і обсяг товарної й реалізованої продукції за один і той самий період відрізняються, тому що остання враховує зміни складських залишків і продукції, що перебуває в стадії реалізації (товарорух, транспортуванню й розрахунках).

Обсяг нормативної чистої продукції (НЧП) установлюється в п'ятирічних і річних планах підприємств. Він відбиває величину знову створеної вартості, характеризує зусилля трудового колективу, усуває зацікавленість у росту матеріалоємності виробництва й цим сприяє об'єктивній оцінці діяльності підприємства.

Норматив чистої продукції q_н.ч.п — це частина оптової ціни, що складається із заробітної плати, відрахувань на соціальне страхування й прибутку. Він затверджується по всій номенклатурі готових виробів, напівфабрикатів, запасних частин, по всіх роботах і послугам промислового характеру, реалізованим на сторону, на які затверджені ціни. Цей норматив є середньогалузевим, він базується на прогресивних нормах трудомісткості й затверджується у встановленому порядку одночасно із цінами. Норматив чистої продукції певної номенклатури рівний q_н.ч.п=З_і+Пр_і,де З_і - основна й додаткова заробітна плата промислово-виробничого персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи в собівартості і-ої продукції;- Пр_і - нормативний прибуток і-ої продукції, що розраховується по нормативу рентабельності, встановленому по відношенню до собівартості за винятком прямих матеріальних витрат. Обсяг НЧП визначається через обсяг виробництва в натуральному вираженні і-ої продукції з урахуванням кількості видів готової продукції. Чиста продукція розраховується так: із вартості товарної продукції виключається вартість уречевленої праці (сировини, матеріалів, купованих напівфабрикатів, перенесену вартість засобів виробництва та ін.) і таким шляхом визначається вартість обсягу виробництва, на який будуть витрачені власні кошти підприємста і отримано відповідний прибуток; або за формулою: ЧП = ТП - М - Ам,

де ЧП - чиста продукція у плановому періоді, грн; М - матеріальні витрати на виробництво товарної продукції у плановому періоді, грн; Ам - сума амортизаційних відрахувань, грн.

Алгоритм планування виробничої програми промислового підприємства

Рис. 4. Алгоритм планування виробничої програми промислового підприємства

У планових розрахунках залишок незавершеного виробництва на початок планового періоду приймається за фактичними даними на кінець передпланового періоду, а на кінець — визначається різними розрахунковими методами. Обсяг незавершеного виробництва визначається за собівартістю. Для оцінки залишків незавершеного виробництва у цінах їх собівартість помножується на коефіцієнт переводу собівартості продукції у товарну продукцію, який визначається шляхом відношення товарної продукції в незмінних цінах до її собівартості.

Функції різних показників обсягу виробництва:

р еалізована продукція відображає обсяг продукції, що надійшов у споживання; застосовується для розрахунку прибутку й аналізу виконання зобов’язань із постачання;

т оварна (валова) продукція відображає обсяг виготовленої продукції; застосовується для аналізу витрат на 1 гривню товарної продукції, динаміки й структури виробництва, матеріаломісткості продукції; чиста продукція відображає обсяги власних робіт, застосовується для розрахунку продуктивності праці, фондовіддачі.

план економічного й соціального розвитку підприємства, його структура й порядок розробки

Конкретною формою поточного планування гірничозбагачувальних комбінатів є річний план економічного й соціального розвитку. Він являє собою розгорнуту програму виробничої, господарської й соціальної діяльності трудового колективу, спрямовану на виконання завдань стратегічного (тактичного) плану при найбільш ефективному використанні матеріальних, трудових, фінансових і природних ресурсів. По змісту й складу розділів річний план відповідає п'ятирічному плану, що є головною формою планування (табл. 7). У плані економічного й соціального розвитку передбачаються завдання й показники роботи на рік з розбивкою їх по кварталах. Річний план підприємства розробляється у два етапи. Перший, підготовчий етап починається за 7-8 міс до початку планованого року. На цьому етапі виконується техніко-економічний аналіз діяльності комбінату, на підставі якого виявляються внутрішньовиробничі резерви підвищення ефективності виробництва й розробляються прогресивні техніко-економічні норми й нормативи використання устаткування, матеріальних, паливно-енергетичних, трудових і фінансових ресурсів. Вивчаються потреба металургійних підприємств у концентраті, агломераті й обкотишах, їх якість. На цій підставі становлять проект плану й виконують технічне й економічне обґрунтування його показників. Проект плану розробляють у декількох варіантах і за допомогою ЕОМ вибирають оптимальний, що представляється до вищої організації, яка за 2-3 місяці до початку року повідомляє комбінату директивні показники. На другому етапі, після одержання директивних завдань підприємство розробляє остаточний варіант плану, у якому передбачає проведення необхідних організаційно-технічних заходів щодо їх виконання. Плановий відділ комбінату, виходячи з директивних показників, нормативів і лімітів, розраховує контрольні завдання для рудників, цехів, служб, які складають проекти своїх планів. До роботи над планом широко залучаються трудові колективи підрозділів. Це дозволяє виявляти додаткові внутрішні резерви підвищення ефективності виробництва й розробляти на їх основі зустрічні плани, що враховують особисті й колективні зобов'язання. План комбінату після розгляду на загальних зборах (конференції) трудового колективу ГЗКа й доробки його затверджується генеральним директором комбінату, представляється у вищий орган для контролю діяльності підприємства й складання плану галузі. Організація складання річного плану вимагає дотримання певного порядку, який забезпечує єдність і збалансованість усіх розділів і показників (рис. 5). Загальне керівництво зі складання п'ятирічного й річного планів здійснює директор комбінату (головний інженер) або його заступник по економіці. Методичне керівництво й координацію роботи проводить плановий відділ. У плануванні беруть участь усі підрозділи комбінату й громадські організації. Надзвичайно важливим організуючим документом, за допомогою якого можна об'єктивно встановити й оцінити потенційні можливості й головні напрямки мобілізації резервів підвищення ефективності виробництва і якості продукції, є паспорт комбінату. Паспорт складається на основі Положення про паспорт виробничого об'єднання. Він відбиває наявність і використання виробничих потужностей, організаційно-технічний рівень і спеціалізацію виробництва, якість продукції, що випускається, інші техніко-економічні й соціальні дані, необхідні для економічних і інженерних розрахунків, розробки п'ятирічних і річних планів. Паспорт складається не пізніше чим через 10 днів після здачі річного звіту вищої організації. Підготовка паспорта ведеться по типових формах на основі даних бухгалтерської й статистичної звітності, планових показників, а по деяких розділах на основі проектних даних. Підписує його директор ГЗКа, який відповідає за точність даних і своєчасність внесення необхідних змін.

Система показників плану являє собою сукупність взаємозалежних і взаємообумовлених показників, підлеглих досягненню єдиної мети. Вона покликана відбивати цілі й завдання плану, зміст конкретних планових заходів, форми зв'язку, інтереси трудових колективів підприємств, галузей і народного господарства в цілому й повинна відповідати основним принципам планування. За допомогою системи планових показників можливо свідомий вплив на різні сторони науково-технічного, економічного й соціального розвитку підприємства. Планові показники не можуть встановлюватися довільно; при їх введенні необхідно дотримувати наступних певних вимог: вони повинні охоплювати всі сторони й аспекти розвитку підприємства, тобто бути комплексними; забезпечувати порівнянність і зведення окремих показників різних розділів плану підприємства в узагальнюючі показники вищої ланки; найбільше точно вимірювати відповідні процеси й параметри виробництва; відповідати орієнтації розвитку підприємства на повне задоволення суспільних потреб; сприяти підвищенню ефективності і якості роботи підприємства шляхом усілякої інтенсифікації виробництва.

Виділяють наступні групи планових показників: натуральні й вартісні; кількісні і якісні; абсолютні й відносні; директивні, нормативні й ліміти; фондоуворюючі.

Натуральні показники являють собою найбільш просту речовинну характеристику продукції й виражають її призначення, природні або конструктивні особливості, корисні споживчі властивості. Вони виміряються у фізичних одиницях (тоннах, метрах, штуках і т.д.) і мають вирішальне значення для визначення кількості виробленої продукції, потреби в матеріальних ресурсах, взаємозв'язків окремих цехів і дільнийь. Вартісні показники дозволяють привести до єдиного виміру все різноманіття виробленої продукції, визначити величину собівартості продукції й прибутку, рівень рентабельності, ефективність виробництва. Вони розраховуються в планових, поточних та незмінних цінах.

система показників плану й оцінка роботи підприємства

Кількісні показники характеризують екстенсивну сторону виробництва, його масштаби, обсяги, величину завдань, розміри, пропорції й зв'язки між підприємствами, цехами, дільницями. Якісні показники характеризують структурну і якісну сторони процесів, рівень і ступінь використанні факторів виробництва (ефективність використання техніки, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, якість продукції й роботи і т.д.). При плануванні використовуються як абсолютні, так і відносні показники. Перші характеризують зміст планових завдань в абсолютних величинах (обсяг видобутку, розкритті, виробництва; фонди заробітної плати, число працюючих і т.д.) Вони визначаються як у натуральному, так і грошовому вираженні. Відносні показники характеризують динаміку відповідних величин і їх структуру. Вони виміряються у відносних величинах (у відсотках росту або приросту, зниженні витрат виробництва, у питомих вагах окремих витрат і загальних витратах). Директивні показники виражають кінцеві величини планових завдань, які затверджуються й контролюються вищею організацією, по них проводиться оцінка виконання плану. Вони відбивають найбільш істотні сторони суспільного відтворення. Кількість їх обмежена. Для обґрунтування директивних показників застосовуються розрахункові, кількість яких не регламентується.

Ліміти визначають максимально припустиму величину використання ресурсів (ліміт капітальних вкладень, ліміт чисельності, ліміт матеріальних витрат на 1 грн продукції). Перевищення цих лімітів неприпустимо, а їх економія бажана.

Довгочасні нормативи виражають захід, відношення між взаємозалежними сторонами діяльності підприємства. Вони є сполучною ланкою між виробничо-господарському діяльністю підприємства й стимулюванням його колективу (наприклад, норматив витрати заробітної плати на 1 грн продукції, нормативи розподілу прибутку і т.д.).

Рис. 5. Порядок складання плану економічного і соціального розвитку гірничозбагачувального комбінату.

Структура й зміст річного плану економічного й соціального розвитку гірничозбагачувального комбінату

Таблиця 7.