Основні категорії і поняття

Економічна теорія — це фундаментальна (від лат. fimdamentum — основа) економічна наука, яка вивчає загальні закономірності господарського життя, основа економічних наук.Отже, економічна теорія має бути наукою проекономіку як цілісну систему, в якій усе пов'язане, взаємозумовлене й субординоване.

Економіка - наука про виробничу діяльність та обмін її результатами між людьми;
Економіка вивчає рух економічного життя - тенденції в розвитку цін, виробництва, безробіття тощо. У міру вивчення цих явищ вона допомагає виробити політику, реалізуючи яку уряд може впливати на економічне життя;
Економіка - наука вибору. Вона вивчає, як люди вибирають спосіб використання обмежених виробничих ресурсів (землі, праці, обладнання, технічних знань) для виготовлення різних товарів і розподілу їх між різними членами суспільства;
Економіка вивчає, яким чином людина здійснює організацію виробництва і споживання;
Економіка вивчає гроші, капітал, його форми й багатство.
Жодне визначення не можна відхилити, оскільки у кожному з них відбивається певна сторона економічних відносин, хоч і не охоплюється повністю вся система. Водночас усі вони свідчать про те, що економіка безпосередньо пов'язана з виробництвом, зі створенням матеріальних і духовних благ.

Політична економія - це наука, що вивчає економічні (виробничі) відносини, які виникають між людьми в процесі суспільного виробництва.

Політична економія - фундаментальна, методологічна основа економічної науки, котра розкриває сутність понять, категорій, законів та закономірностей функціонування і розвитку економічних систем на різних історичних етапах існування людського суспільства.

"Економікс" - це такий напрям економічної теорії, предметом якого виступає ринкова економіка і організація її функціонування.

Макроекономіка – це одна з наук, що вивчає закономірності функціонування національної економіки. Макроекономіка – наука, яка вивчає економіку в цілому на нац рівні, як

едине ціле.

Мікроекономіка — це розділ економічної теорії, який вивчає діяльність окремих економічних суб'єктів. Ними можуть бути окремі споживачі, робіт­ники, вкладники капіталу, фірми тощо. З одного бо­ку, вона пояснює, як і чому приймають рішення окремі господарюючі суб'єкти, а з іншого — вивчає взаємодію суб'єктів у процесі утворення більших структур — галузевих ринків.

Меркантилізм - це перша концепція доринкової економічної теорії, перший вияв політекономії. Меркантилізм — це економічне вчення та економічна політика, яка представляє інтереси торгової буржуазії у періоди феодалізму та становлення капіталізму.

Класична політична економія — один з наукових напрямків світової економічної думки, який виник у другій половині XVII ст., і розвивався до першої половини XIX ст. Його засновниками є У. Петі (Англія), П. Буагільбер (Франція), які започаткували теорію трудової вартості.

Мажиналізм (від франц. marginal - граничний) - економічна теорія, що досліджує закономірності економічних процесів на основі використання граничних величин. Відповідно всі основні категорії в маржинальній теорії засновані на застосуванні кількісного аналізу, при якому провідна роль приділяється використанню поняття меж. Це такі категорії, як гранична продуктивність, граничні витрати, гранична корисність та ін.

МАРКСИСТСЬКА ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ (МАРКСИЗМ) — напрям економічної теорії, що виник у 40— 50-х роках у Німеччині й одержав назву від імені родоначальника К. Маркса. Є своєрідним варіантом розвитку класичної політичної економії. Центральне місце в економічному вченні марксизму займає теорія додаткової вартості, що ґрунтується на теорії трудової вартості "класиків". Усі марксистські економічні теорії — розподілу доходів, капіталу, грошей, відтворення, заробітної плати, прибутку, відсотка, ренти — розглядаються з погляду існування додаткової вартості — експлуатації найманої праці. Наприкінці XIX ст. розпалася на дві течії: соціал-реформізм і революційний марксизм.

Неокласична економічна теорія — економічна теорія, дослідженням якої є поведінка т. з. „ економічної людини" (homo economicus), яка в якості продавця робочої сили, споживача чи підприємця намагається максималізувати свій дохід, звести до мінімуму затрати (зусилля). Н. е. т. виникла в 70-х роках XIX ст., її засновники — відомі австрійські економісти К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк, швейцарські вчені У. Джевонс, Л. Вальрас та ін.

Кейнсіанство — один із провідних напрямів сучасної економічної теорії, яка стверджує, що без активного втручання держави у розвиток соціально-економічних процесів, без суттєвого розширення функцій держави капіталізм неспроможний далі існувати.

Інституціоналізм (з лат. institutio - "звичай, повчання") - напрям економічної думки, який сформувався у 20- 30-ті роки XX ст. для дослідження сукупності соціально-економічних чинників (інститутів) у часі, а також для запровадження соціального контролю суспільства над економікою.

Монетаризм- економічна теорія та практична концепція економічного управління державою, згідно з якою визначальну роль в економічних процесах, в господарюванні грає кількість грошей в обігу і зв'язок між грошовою масою і товарної.

Предметом економічної теорії є економічні відносини у суспільстві. Оскільки економічні відносини представляють у суспільстві цілісну систему, то предмет економічної теорії має і інше визначення.

Функції економічної теорії -

Теоретико-пізнавальна функція полягає в тому, щоб розкрити зміст економічних законів і категорій, істотні причинно-наслідкові зв'язки економічних процесів, форми їхнього вияву, об'єктивні внутрішні суперечності, подолання яких забезпечує поступальний розвиток суспільства. Вона є методологічним фундаментом для інших економічних дисциплін.

Прогностична функція економічної теорії — це передбачення напрямів розвитку економічних процесів для запобігання економічним втратам, пом'якшення перебігу деяких негативних процесів, прогнозування дій, які сприятимуть подоланню економічних криз, зменшенню інфляції, скороченню безробіття, зростанню реальних доходів населення тощо.

Сутністю методологічної функції економічної теорії є використання економічних знань для здійснення досліджень у галузі не тільки економіки, а й соціології. Вона спрямована на формування сучасного економічного мислення людей, дає змогу об'єктивно і всебічно оцінювати економічну політику держави, а також економічні програми різних політичних партій і рухів.

Практична функція полягає в обґрунтуванні практичного застосування економічних законів для вирішення господарських завдань, здійснення економічної політики, яка б якомога повніше відповідала інтересам людини, колективу, суспільства; раціональних форм управління господарством; здійсненні практичних заходів щодо розв'язання економічних суперечностей, досягнення ефективних результатів розвитку виробництва і зростання добробуту населення.