Основні симптоми застуди і роль провізора у визначенні тактики лікування

Застуда (простуда) – симптоматичний комплекс, який характеризується закладеністю носа, ринітом, кашлем, болем в горлі і грудній клітці, лихоманкою, кон’юнктивітом, що виникає в більшості випадків внаслідок інфікування вірусами, тропними до респіраторного тракту. Причиною простуди є респіраторні вірусні інфекції, які можуть бути викликані близько 200 видами вірусів (віруси грипу різних антигенних типів, парагрипу, аденовіруси, риновіруси, коронавіруси, ентеровіруси, герпес-віруси, віруси Коксакі і т. д.). Терміном «простудні захворювання» позначають групу гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ). Найчастіше, за статистичними даними різних держав Європи, саме ГРВІ (простуда) займає лідируючі позиції серед найпоширеніших інфекційних захворювань, як у дорослих, так і у дітей, та є найчастішою причиною звертання за лікарською допомогою до аптеки і придбання ОТС-препаратів.

Характерною особливістю всіх простудних інфекцій є проникнення збудників повітряно-крапельним шляхом в організм хворого через слизову оболонку (СО) респіраторного тракту. Видова приналежність збудника визначає особливості перебігу захворювання, основні його симптоми, а також локалізацію патологічного процесу. Так, при інфікуванні риновірусною інфекцією переважає клініка запальних змін з боку СО носа, аденовірусною інфекцією – носа і глотки. Парагрип характеризується переважним ураженням гортані, грип – трахеї, а респіраторно-синтиціальна вірусна інфекція – бронхів. Окрім ураження респіраторного тракту, деякі збудники можуть уражати й інші органи. Так, при аденовірусній інфекції можливе виникнення кон’юнктивіту, а при ентеровірусних захворюваннях часто зустрічаються шкірні висипання, м’язовий біль, діарея.

Сприяють розвитку простуди наступні фактори: наявність хронічних захворювань дихальних шляхів – хронічний тонзиліт, аденоїди, викривлення носової перетинки, хронічний бронхіт); переохолодження; частий або тривалий контакт з хворими; незагартованість організму; нераціональне харчування (недостатнє поступлення в організм білків, вітамінів, мікроелементів); надмірні фізичні і розумові навантаження; шкідливі звички, особливо тютюнопаління.

Як правило, зазвичай простуда починається з загального недомагання, чхання, болю в горлі, закладеності носа або насморку, які є добре вираженими на 2-3 день захворювання. Часто ГРВІ супроводжується лихоманкою, відчуттям ломоти у всьому тілі, м’язах, суглобах, головним болем, ознобом. Іноді приєднується кашель, охриплість чи зміна тембру голосу, закладеність вух. У дітей внаслідок порушення носового дихання та надсадного сухого кашлю може порушуватися сон. Тривалість ГРВІ становить 3-7 днів. У ослаблених осіб можливий розвиток ускладнень – отиту, бронхіту, пневмонії, ангіни, синуситів.

Клінічні варіанти простуди: (у залежності від переважного ураження одного з відділів верхніх дихальних шляхів):

- риніт – запальні зміни СО носа, що супроводжуються відчуттям закладеності носа та/або слизистими чи слизисто-гнійними виділеннями з носа;

- фарингіт – запальні зміни СО глотки, що супроводжуються відчуттям першіння в горлі, болем при ковтанні;

- ларингіт – запальні зміни СО гортані, що супроводжуються охриплістю голосу, сухим надсадним нестерпним кашлем, першінням в горлі);

- трахеїт – запальні зміни СО трахеї, що супроводжуються сухим кашлем, іноді пекучим болем в грудях;

- бронхіт – запальні зміни СО бронхів, що супроводжуються кашлем, спочатку сухим, який трансформується у вологий, задишкою.

В більшості випадків клінічні варіанти можуть поєднуватися.

Терапія спрямовується на симптоматичне лікування лихоманки, болю в горлі, риніту, кашлю в більшості випадків за допомогою ОТС-препаратів. Але, оскільки ряд серйозних захворювань, які потребують спеціалізованою медичної допомоги, особливо на ранніх стадіях можуть мати клініку ГРВІ, фармацевту треба вияснити при відпуску ОТС-препаратів, чи нема у па­цієнтів загрозливих симптомів.