Інфекційні ушкодження шкіри

Герпес губ – це інфекційне захворювання, спричинене вірусом простого герпесу. Міхурцеві висипання можуть виникати по всій поверхні тіла, але найчастіше бувають коло рота і носа. Як правило, це захворювання рецидивує кілька разів на рік, оскільки в організмі вірус знаходиться постійно і викликає загострення при ослабленні імунітету інфекційними хворобами, травмами, великому опроміненні ультрафіолетом, стресі, переохолодженні, прийманні препаратів з імунодепресивною дією.

Клінічно захворювання перебігає в кілька етапів:

- у продромальній фазі людина відчуває свербіж, підсилюється чутливість чи болючість у місці майбутніх висипань (6 год.);

- еритематозна фаза, коли у місці висипань шкіра червоніє (24 год.);

- везикулярна фаза, коли на почервонілій шкірі появляються групи міхурців з прозорим вмістом, який мутніє через 48-72 год.У цій фазі людина контагіозна (може передати вірус іншим людям).

- фаза утворення поетапно ерозії → виразки → м’якого струпа, коли міхурці розриваються, утворюються підсихаючі кірочки, які можуть інфікуватися і залишити після себе навіть глибокі рубці;

- фаза твердого струпа з виразним свербіжем;

- фаза припухлості, яка переходить у пігментацію.

“Загрозливими” симптомами, що потребують нагляду лікаря при герпесі є обширні ураження лиця, особливо близько біля очей, чи перехід його зі шкіри на слизову губ; нагноєння герпетичних висипань і тяжкий загальний стан пацієнта.

Одним із частих уражень шкіри є поверхневі мікози (епідермомікози). Симптоми грибкових уражень дещо відрізняються між собою в залежності від виду грибів, але в цілому можна виділити наступні, характерні для більшості, при певних локалізаціях.

Для ураження стоп характерні: лущення дрібно-лусочкове або пластинчате (епідермофітія, руброфітія); тріщини під пальцями; мокнуття в міжпальцевих проміжках, свербіж.

Для ураження нігтів грибком характерні: зміна кольору (жовтий, темно-сірий); розшарування вільного краю нігтьової пластинки; ламкість нігтів, їх деформація; відшарування нігтя від нігтьового ложа.

Для ураження гладкої шкіри грибком характерні: плями округлої або овальної форми рожево-червоні з лущенням навколо висипання, свербіж; мокнуття – при кандидомікозі (в міжпальцевих проміжках на руках); при мікроспорії – чітко круглої форми плями з випадіння волосся в місці ураження.

Для ураження грибком великих складок шкіри характерно - найчастіше під молочними залозами, у паху та під пахвами – виразне почервоніння, мокнуття, тріщини, болючість, лущення по краю.

Загрозливі симптоми при поверхневих мікозах шкіри: Враховуючи подібність клінічної картини та складність проведення диференційного діагнозу, при підозрі на мікоз потрібно залучати дерматолога. Антимікотичне лікування «за підозрою» може приховати дійсний діагноз і тому не є достатнім для санації, особливо при гіперкератичній формі епідермофітії. При підозрі на грибкову інфекцію необхідно намагатися ідентифікувати мікоз, а краще конкретного збудника, ще й тому, що хворі потребують тривалої терапії.

Короста - паразитарне заразне захворювання шкіри, що викликається коростяним кліщем. Людина може заразитися під час безпосереднього контакту з хворим, коли користується його рушником, мочалкою, білизною, одягом і т. п.

Характерним симптомом хвороби є сильний свербіж, особливо вночі. Кліщ прокладає в шкірі свої ходи і саме із-за його рухів по цих ходах і виникає свербіж. Діагностувати коросту досить просто. Вона виявляється маленькими червоними прищиками на шкірі. Хода кліща мають вигляд вигнутих темно-коричневих ліній, які є слідами розчухів. У місці входження кліща у тіло людини завжди є гнійна бульбашка, а в кінці ходу сидить він сам. У кожному ході самка кліща відкладає до двадцяти і більше яєчок. Улюблені місця кліща: міжпальцеві проміжки, згини кистей, живіт, внутрішня поверхня стегон.

У встановленні діагнозу корости важливим є наявність свербіжу, який посилюється увечері й уночі, характерна локалізація висипань, наявність коростяних ходів, попарне й ланцюжкове розташування папульозних елементів. Привернути увагу спеціаліста має швидке припинення свербіжу у разі призначення протикоростяної терапії. Обов'язково потрібно враховувати епідеміологічні дані, чи хворі інші члени сім'ї, особи, з якими хворий спав чи був у статевому контакті.

У випадках діагностики корости провізором, пацієнт повинен бути скерований до лікаря-дерматолога.

Ускладнення корости - внаслідок розчухів виникнення гноячкових хвороб - фолікулітів, фурункулів, іноді явищ екзематизації, дерматитів. У хворого можуть появитися післякоростяні вузлики - круглі або овальні з гладенькою поверхнею, щільної консистенції, поодинокі або множинні, за розміром від горошини до квасолини, мають синюшно-рожевий або буро-червоний колір з інтенсивним свербежем.

Педикульоз (вошивість) - це паразитування на шкірі людини вош. За несприятливих епідеміологічних умов платтяні воші можуть бути переносниками збудників висипного і поворотного тифу. Розрізняють головних, платтяних і лобкових (плошиць) вош. Самки головної і лобкової воші, відкладаючи яйця (гниди), приклеюють їх до волосся, самки платтяної воші - до білизни, одягу. З яєць вилуплюються личинки, що перетворюються на дорослих вош. Весь цикл розвитку проходить на господарі і продовжується не менше 20 днів. Доросла воша живе 27-46 днів.

Платтяні і головні воші розповсюджуються, переповзаючи від людини до людини, головним чином при близькому контакті людей. Платтяна воша живе в складках і швах білизни. При великій кількості вошей, вони можуть розповзатися по верхньому одягу, постелі, предметах, підлозі. Розповсюдження її звичайно відбувається при порушенні гігієнічних норм життя (нерегулярне миття, рідка зміна натільної і постільної білизни), що пов'язане з низьким культурним рівнем деякої частини населення або різними соціальними і стихійними бідами.

Головні воші частіше паразитують у дітей у ділянці скронь і потилиці, звідки можуть розповсюджуватися на інші ділянки.

В осередках ураження виявляються воші і гниди. При цьому наголошується на сильний свербіж, розчухи, можлива екзематизація шкіри, приєднання вторинної піококової інфекції у вигляді імпетиго, фолікулітів, фурункулів. У запущених випадках волосся склеюється рясним густим ексудатом (ковтун). Збільшуються і стають хворобливими регіонарні лімфатичні вузли.

Укуси платтяних вош викликають сильний свербіж шкіри і появу уртикарних висипань, лінійних екскоріацій (переважно в ділянці попереку, в пахвових западинах, на шиї). Часто ділянки розчухів вторинно інфекуються. Поступово шкіра на місці розчухів набуває брудного сірувато-бурого кольору.

Лобкові воші паразитують на волосистій частині лобка, мошонці, верхній частині стегон. У запущених випадках можуть розповсюджуватися на пахвові западини, спину, груди, бороду, вуса, вії і брови. Воші щільно прикріпляються до волосу. Зараження відбувається переважно при статевих контактах, рідше через постільну білизну й інші предмети загального користування, можливо і в лазні. На місці укусів лобкових вош утворюються сірувато-сині плями величиною до 10мм, не зникаючі при натисканні; через 1-2 тижні вони безслідно зникають. Турбує сильний свербіж шкіри.

Себорея (себорейний дерматит) – це захворювання шкіри, обумовлене порушенням функції сальних залоз. Себорея виявляється інтенсивним виділенням шкірного сала. Себорейний дерматит зазвичай починається в період статевого дозрівання, але може виявитися в будь-якому віці.

Природа і механізми розвитку себореї недостатньо вивчені. Достовірно встановлений вплив генетичних чинників, а також носійства стафілокока. У ряді випадків збудником себореї вважається дріжджовий грибок. Важливу роль грають гормональні порушення, зокрема збільшення продукції андрогенів або зниження естрогену.

Себорея підрозділяється на жирну, суху і змішану форми. Особливістю себореї є схильність до швидкого переходу в хронічну форму з подальшими рецидивами. Себорея – в деякому розумінні хвороба підліткового віку.

У пубертатному періоді підвищується секреція сальних залоз, тому жирна себорея виявляється саме в цей період. Себорея виявляється на обличчі, грудях, міжлопатковій ділянці, волосистій частині голови і розширені гирла волосяних фолікулів. Шкіра блискуча, сальна, сіруватого відтінку, поверхня її нерівна. Волосся після миття швидко стає жирним.

Суха себорея виявляється у дітей до початку статевого дозрівання. Виділяють себорею волосистої частини голови і шкіри. При цьому виді себореї на шкірі (як правило, це розгинальні поверхні верхніх і нижніх кінцівок) або волосистій частині голови з'являються білясті лусочки, при знятті яких оголюється почервоніла шкіра. Волосся в місцях лущення стоншене.

Змішана себорея зустрічається частіше у чоловіків. При цьому типі на шкірі особи можна відмітити прояви жирної себореї, а на волосистій частині голови – сухої.

У складнення себореї (себорейного дерматиту). Найчастішим ускладненням себорїи є різні форми вугрового висипу:

- звичайні вугрі - невеликі рожеві напівкулевидні утворення на шкірі. При утворенні гнійничка після його руйнування часто залишається поверхневий малопомітний рубець;

- зливні форми вугрів, при яких запальний процес локалізується не лише в дермі, але і у верхніх шарах підшкірної клітковини. Вузли можуть зливатися з утворенням абсцесів. Такі вугрі, як правило, розташовані на спині, рідше – на обличчі;

- себорейна алопеція. Однаково часто зустрічається в осіб обох статей. При цьому спостерігається нерівномірне порідшання волосся волосистої частини голови, як правило, більше в лобно-тім'яній зоні. На шкірі волоситої частини голови виявляються легко відокремлювані жовтувато-сірі лусочки.