Ускладнення захворювань нирок

До ускладнень захворювань нирок відносятьсясимптоматична ниркова артеріальна гіпертензія, хронічна ниркова недостатність, ренальна анемія, ниркова еклампсія, уремія.

Симптоматична артеріальна гіпертензія (рено-паренхіматозна та рено-васкулярна). Артеріальна гіпертензія (АГ) при ренопаренхімних захворюваннях - це стійке хронічне підвищення систолічного > 140мм. рт. ст. і/або діастолічного артеріального тиску (АТ) > 90мм. рт. ст.; відноситься до вторинних (симптоматичних) ниркових гіпертензій вродженого або набутого характеру. Тяжкість перебігу артеріальної гіпертензії при ураженні нирок та ниркових судин коливається від легкої лабільної до злоякісного гіпертензивного синдрому. За лабільного перебігу гіпертензії хворі скаржаться на головний біль, запаморочення, серцебиття, болі в ділянці серця, безсоння, дратівливість, зниження чи навіть втрату зору. Інколи ниркова артеріальна гіпертензія має безсимптомний перебіг, коли хворі не відчувають підвищення артеріального тиску і жодних скарг з приводу цього не подають. Злоякісний перебіг характеризується дуже високими показниками артеріального тиску, особливо діастолічного, супроводжується ураженням очного дна, тяжкими гіпертензивними кризами, гіпертонічною енцефалопатією, серцевою та тяжкою нирковою недостатністю; може ускладнюватися геморагічним інсультом, лівошлуночковою недостатністю з картиною серцевої астми та набряку легень.

Максимальне збереження функції нирок, зменшення серцево-судинних захворювань та смертності можливе лише за умови зниження АТ нижче 130/80мм рт. ст; рівень протеїнурії повинен завжди прийматися до уваги при визначенні цільового АТ. Пацієнти з протеїнурією < 1г/добу повинні мати АТ крові < 130/80мм. рт. ст. (середній АТ < 100мм рт. ст.); пацієнти з протеїнурією > 1г/добу повинні мати АТ < 125/75мм рт. ст. (середній АТ < 92мм рт. ст.).

Клінічні критерії: АГ виникає на фоні захворювання нирок: першочергове ураження нирок з встановленими змінами в аналізах сечі (протеїнурія, лейкоцитурія, еритроцитурія), крові (анемія, підвищення рівнів креатиніну, сечовини тощо).

У процесі розвитку захворювання характерне поступове підвищення АТ, рідко кризовий перебіг. Підвищений АТ, як правило, рідко відчувається хворими.

Є прояви патології нирок - набряки, макрогематурія чи гемоглобінурія, абдомінальний синдром, біль в попереку, порушення сечопуску, артралгії.

У встановленні діагнозу має значення аналіз сечі – протеїнурія, зміни питомої ваги, гіперстенурія при звичайній протеїнурії, гіпостенурія при порушенні функції нирок, циліндрурія, можлива абактеріальна/бактеріальна лейкоцитурія, можлива макрогематурія – та клінічний аналіз крові – збільшення ШОЕ, помірний лейкоцитоз, можливе зрушення лейкоцитарної формули вліво.

У біохімічному аналізі крові – зростання альфа₂-глобулінів, гіперхолестеринемія, збільшення β-ліпопротеїдів і ЛПНЩ, зменшення ЛПВЩ, збільшення загальних ліпідів, гіперкоагуляція.

Для хронічної ниркової недостатності (ХНН) характерними є: зниження клубочкової фільтрації, зменшення кліренсу креатиніну, гіперкреатинемія, розвиток уремічної інтоксикації, артеріальної гіпертензії, анемії, ацидозу, ренальної остеодистрофії та затримка води.

ТАБЛИЦЯ 34