Оцінка системи внутрішнього контролю і виявлення зон ризику

Будь-який економічний суб'єкт має свою цільову функцію, яка реалізується і досягається за допомогою ефективно діючого управління. Однією з функцій управління окремим суб'єктом є внутрішній контроль. Внутрішній контроль будучи функцією управління виступає засобом двостороннього зв'язку між об'єктами управління і органом управління, інформуючи про дійсний стан об'єкта і фактичне виконання управлінських рішень. Основною його метою є об'єктивне вивчення фактичного стану справ у суб'єкта господарювання, виявлення та попередження тих факторів і умов, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення поставленої мети. Так як внутрішній контроль являється невід'ємною частиною загальної системи управління, то в ході аудиторської перевірки аудитор зобов'язаний в першу чергу вивчити систему внутрішнього контролю клієнта, оскільки характер і якість комплексної аудиторської перевірки багато в чому залежить від того, настільки грамотно і достовірно аудитор дасть оцінку функціонування і ефективності системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання. Щоб повніше визначити характер, обсяг і зміст аудиторських процедур аудитор повинен дати оцінку системі внутрішнього контролю у клієнта. Основна мета вивчення та оцінки системи внутрішнього контролю клієнта - підготувати основу для планування аудиту, встановлення виду, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур. При перевірці операцій пов'язаних з рухом грошових коштів в касі аудитор вивчає наступні питання:

• наявність на підприємстві налагодженої системи проведення раптових перевірок каси з повним перерахуванням грошової готівки і перевіркою інших цінностей, які знаходяться в касі;
• наявність на підприємстві наказу керівника, який встановлює періодичність перевірок;
• наявність ознак формального проведення перевірок каси, призначення в комісію по проведенню перевірок постійно одних і тих же осіб, відсутність робочих записів ревізійної комісії, що додаються до акту та свідчать про перерахування банкнот, проведення перевірок каси на звітні дати, коли касир знає про них і заздалегідь готується;
• надання права підпису прибуткових і видаткових ордерів іншим особам, крім головного бухгалтера і керівника підприємства, не відображене в розпорядженнях керівника підприємства;
• формальне проведення перевірок каси при зміні (звільнені) касирі;
• відсутність в штаті касира, коли ці функції покладені на облікового робітника без письмового розпорядження керівника підприємства;
• наявність договорів про повну матеріальну відповідальність з касиром;
• застосування на підприємстві РРО та внутрішній контроль за їх використанням.

Відповідальність за дотриманням порядку ведення касових операцій покладається на керівника підприємства, головного бухгалтера і касира. При проведені перевірки стану внутрішнього контролю аудитор маючи у своєму розпорядженні матеріали дослідження, виконаного перед укладанням договору, звіт попереднього аудиту, аудитор проводить вивчення системи внутрішнього контролю шляхом опитування персоналу замовника, проведення власного спостереження, спілкування з попереднім аудитором, вивчення організаційно-розпорядчої і облікової документації на місці, вивчення результатів ревізій і перевірок всіх перевіряючи органів, тощо. Результати опитування вивчення системи внутрішнього контролю можуть бути оформлені в виді анкети (додаток 1). Відповіді можуть бути різноманітними і касир може не знати чи є на підприємстві наказ про проведення раптових ревізій каси, керівник підприємства - про необхідність укладання договору про повну матеріальну відповідальність з касиром. Не співпадання у відповідях на поставлені аудитором запитання можуть свідчити про слабкі сторони внутрішнього контролю.

ВИСНОВОК

Отже, Система внутрішнього контролю — це всі внутрішні пра­вила та процедури контролю, запроваджені керівництвом для забезпечення стабільного й ефективного функціонування під­приємства, дотримання внутрішньої господарської політики, збереження і раціонального використання активів, точності та повноти бухгалтерських записів, своєчасної підготовки фінан­сової інформації.

Головна мета створення системи внутрішнього контролю — забезпечення захисту інтересів підприємства і його власників від зловживань, безгосподарності, нераціонального управлін­ня, а також підвищення ефективності господарської діяльнос­ті. В основу такої системи має покладатися принцип попере­дження помилок і зловживань, а не їх виявлення і усунення. Крім того, система має бути рентабельною, тобто вигоди від функціонування системи внутрішнього контролю мають пере­вищувати витрати на її створення. Будь-який економічний суб'єкт має свою цільову функцію, яка реалізується і досягається за допомогою ефективно діючого управління. Однією з функцій управління окремим суб'єктом є внутрішній контроль. Внутрішній контроль будучи функцією управління виступає засобом двостороннього зв'язку між об'єктами управління і органом управління, інформуючи про дійсний стан об'єкта і фактичне виконання управлінських рішень. Основною його метою є об'єктивне вивчення фактичного стану справ у суб'єкта господарювання, виявлення та попередження тих факторів і умов, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення поставленої мети. Згідно МСА 315 внутрішній контроль є процесом, який формують і задіюють осіб, наділені керуючими повноваженнями, керівництво і інший персонал, щоб забезпечити розумну упевненість з точки зору забезпечення надійності бухгалтерської (фінансовою) звітності і результативності операцій і відповідності їх вживаним законам і нормам [151 - Іншими словами, внутрішній контроль створиться і застосовується для запобігання виявленим бізнес-ризикам, які погрожують досягненню будь-якої з цих цілей. Таким чином, формування внутрішнього контролю спрямоване на створення можливості для керівників економічного суб'єкта знижувати з його допомогою бізнес-риски і готувати надійну бухгалтерську (фінансову) звітність, що відповідає вживаним законам і іншим нормативним актам.

В процесі аудирования економічного суб'єкта аудиторові необхідно постійно аналізувати існуючу систему внутрішнього контролю. Одночасно з цим МСА 315 вимагає пов'язувати аналіз системи внутрішнього контролю з оцінкою аудиторського ризику і аудиторські процедури по оцінених рисках.

З введенням МСА 315 зазнала зміни і класифікація складових частин системи внутрішнього контролю. Вона містить наступні елементи: ■ інформаційні системи, пов'язані з цілями бухгалтерської (фінансовою) звітності; ■ контрольне середовище; ■ контрольні дії; - процес оцінки ризику аудируемым особою; ■ моніторинг засобів контролю.

Систематичний вибір передбачає, що елементи сукупності, що перевіряється, відбираються через постійний інтервал, по­чинаючи з випадково обраного числа. Інтервал будується або на певному числі елементів сукупності (наприклад, вивчення кожного десятого документа з генеральної сукупності), або на їх вартісній оцінці (наприклад, відбирається той елемент, що становить документ, сальдо чи оборот за рахунком, на який до­водиться кожна сотня гривень у сукупній вартості елементів генеральної сукупності).

Під час використання цього методу аудитор має передбачи­ти, щоб сукупність даних не була структурована таким чином, що інтервал вибірки відповідатиме певній сукупності наявних даних.