Наслідки: 1) возз’єднання українських земель у складі однієї держави; 2) остаточне формування території сучасної України; 3) виникнення умов для консолідації української нації

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. 11 клас

Тема ІІ. ПІСЛЯВОЄННА ВІДБУДОВА І РОЗВИТОК УКРАЇНИ В 1945-НА ПОЧАТКУ 50-Х РОКІВ.

Адміністративно-територіальні зміни

Тегеранська (1943 р.), Ялтинська та Потсдамська (1845 р.) конференції погодилися з пропозицією СРСР про об’єднання усіх етнічних українських в одній державі УРСР. Необхідно було вирішити прикордонні питання з Польщею, Угорщиною та Румунією.

29 червня 1945 р - Радянсько – чехословацький договір.- 26 листопада 1944 р. – Перший з’їзд депутатів народних комітетів прийняв маніфест про входження Закарпатської України до складу УРСР Закарпатська Україна у 1946 р. була перетворена у Закарпатську область УРСР.

16 серпня 1945 р. Радянсько – польський договір: лінія кордону пролягала на 5-6 км. Від «лінії Керзона» на користь Польщі;

- Надсяння, Лемківщина, Холмщина, Підляшшя, (800 тис. чол..) – до Польщі;

1950 ті рр.. Устриць кий район Дрогобицької обл.. – до Польщі; землі навколо Кристополя (Червоноград) – до Львівської області

10 лютого 1947 р. Радянсько – румунський договір Юридично було зафіксовано входження до складу УРСР Північної Буковини, Ізмаїльського, Хотинського та Акерманського повітів).

Загальна площа зросла до 580 тис. кв км.

Р. - Крим було передано до складу УРСР (Кримська область).

Змінився обласний поділ УРСР: утворено Закарпатську область (1946 р.), Дрогобицьку обл. приєднано до Львівської, Ізмаїльську обл було приєднано до Одеської області, а Станіславську обл. переіменовано у Івано-Франківську.

Зміни кордонів спричинили розширення території України до 603,7 тис. кв. км.

Наслідки: 1) возз’єднання українських земель у складі однієї держави; 2) остаточне формування території сучасної України; 3) виникнення умов для консолідації української нації.

2.Україна в ООН та міжнародних організаціях За роки Другої Світової війни зросли міжнародний авторитету країни. Вона повернулася як суб'єк­т міжнародного права на арену міждержавних відносин. У 1944 р. було віднов­лено Наркомат (з 1946 р. — Міністерство закордонних справ), який очолив Д. Мануїльський. У 1945 делегація УРСР підписала Де­кларацію про заснування Організації Об'єднаних Націй (ООН) і стала одним із її фундаторів.

- Член Економічної та Соціальної Ради ООН (1946 р.)

- Липень – жовтень 1947 р. – участь у роботі Паризької мирної конференції

- Член Ради Безпеки ООН (1948-1949 рр.)

- Участь у Дунайській конференції з питань судноплавства на р. Дунай (1948 р)

- Член ЮНЕСКО – постійної комісії ООН з питань освіти, науки та культури УРСР була представлена в 20 міжнародних організаціях і уклала 65 міжнародних угод.

Повернення України на міжнародну арену мало досить обмежений характер. Але вся дипломатична діяльність УРСР здійснювалася під наглядом відповідних загально­союзних структур.

Провідним напрямом розвитку відносин СРСР з зарубіжними краї­нами ставали економічні зв'язки (торгівля) з державами Ради Економічної Взаємодопомоги.. Україна постачала їм вугілля, чавун, продукцію машинобуду­вання. З 1953 р. УРСР щороку вносила значні кошти у фонд ООН для країн, що розвиваються. Надсилала кваліфіковані технічні кадри. Повоєнний період відкрив нову сторінку міжнародних культурних і наукових зв'язків УРСР із зарубіжними країнами. Березень, 1950 р. - у Сток­гольмі підписала Відозву до народів світу про заборону атомної зброї; вересень 1951 р. - у Києві відбулася І Українська республіканська конференція прихильників миру; грудень 1952 р.- рух на підтримку Конгресу народів на захист миру.

3. Внутрішньополітичне та економічне становище / Перехід до мирного будівництва. У надзвичайно важких, суперечливих умовах відбувався процес по­вернення республіки до мирного життя. Населення України внаслідок воєн­ної катастрофи зменшилось на 8 (10,5) млн. чоловік. Величезної шкоди було завдано економіці, сільському господарству, шляхам сполучення, на­уковим, культосвітнім, медичним закладам. Безпосередні збитки становили – 285 млр крб. Матеріальні втрати становили 100 млрд. доларів (1,2 трлн крб. – 40% національного багатства України). Збитки, заподіяні війною і тимчасовою окупацією, почали ліквідо­вуватись в міру вигнання загарбників з українських міст і сіл. Однак, фінансів не вистачало. Визволеним територіям не виділялося в достатній кількості необхідного обладнання, транспорту. Повернення назад вивезе­ного на Схід обладнання було визнано недоцільним. Так Україна була пограбована обома сторонами. Незважаючи на труднощі, у 1945 р. було відновлено роботу 1/3 підприємств Украї­ни, що працювали у довоєнний період.