Структура фондового ринку

Основними функціями фондового ринку є:

– регулювання сфери грошового обігу та кредиту;

– забезпечення переливу капіталу між галузями та сферами економіки;

– розподіл і перерозподіл капіталу корпорацій, контроль за їхньою діяльністю;

– залучення капіталу та забезпечення його ефективного використання;

– забезпечення оперативної інформації про рух індивідуальних капіталів.

Фінансовий ринок в Україні має бути саме тим сегментом національ­ної економіки, якому притаманний динамічний розвиток при сприятливих умовах розширення кількості учасників фінансового ринку, появі нових фінансових інструментів, зростанні обсягів цінних паперів, які обертаються на ринку, а також удосконаленні його інфраструктури, що призведе до збільшення привабли­вості українського ринку ЦП для потенційних інвесторів як вітчизняних, в першу чергу, так і іноземних.

Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, іншим державним органам потрібно докласти максимум зусиль для стимулювання розвитку фінансового ринку в Україні, проводити роботу щодо вдоско­на­лен­ня правової бази його функціонування з метою приведення її у відповідність до міжнародних принципів та стандартів регулювання, а також приймати радикально нові рішення для реанімації внутрішньої інвестиційної діяльності.

В сучасних умовах реформування економіки інвестиційна при­ваб­ли­вість ринку цінних паперів була б суттєвим фактором економічного роз­витку України.

Сьогоднішній фондовий ринок України характеризується нерівно­мір­ним розвитком всіх його складових. Відсутність чи недостатній розвиток окремого елементу фондового ринку призводить до гальмування його загального розвит­ку. Це насамперед відноситься до інфраструктури, яка повинна забезпечити прискорення вторинного обігу цінних паперів, здійснювати захист інвесторів шляхом реєстрації та перереєстрації прав власності на іменні цінні папери.

Існує два основних типи місць зустрічей покупців і продавців цінних паперів:

– організована біржа цінних паперів, на якій покупці і продавці цінних паперів (або їхні агенти – брокери) зустрічаються в одному приміщенні для про­ведення торгів;

– позабіржовий ринок (в Україні це ПФТС – " Позабіржова фондова торгова система " ), де дилери, що мають запаси цінних паперів, готові продавати і купувати цінні папери будь-кому, хто приходить до них і готовий прийняти їхні ціни. Оскільки позабіржові дилери перебувають у комп’­юте­рному контакті один з одним і знають ціни, що встановлені іншими, то позабіржові ринки висококонкурентні і не дуже відрізняються від ринку з організованим обміном.

Торгівля на біржі базується на аукціонних принципах, коли продавці цінних паперів правлять ціну за активи (ask), а потенційні покупці пропонують свій курс (bit). Пере­го­во­ри тривають доти, доки продаж не здійсниться. Фірми зацікавлені у життєздатному вторинному ринку для своїх цінних паперів, складають перелік (list) таких паперів для біржі. Цінні папери не всіх компаній допускаються на фондову біржу. На ній оберта­ють­ся лише ті цінні папери, котрі пройшли реєстрацію.

На позабіржовому ринку продаються і купуються ЦП, незареєстро­вані на біржі.

Світові стандарти сучасного ринку передбачають обов’язкову наяв­ність в країні, де випускаються і перебувають в обігу цінні папери, організації суб’єктів типу депо­зитаріїв, реєстраторів, розрахунково-клі­рин­го­­вих установ, фондових бірж.

На фондовому ринку України діють:

· Донецька фондова біржа (ДФБ);

· Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ);

· Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ);

· Українська фондова біржа (УФБ);

· Позабіржова фондова торговельна система (ПФТС).

Основними перспективними напрямками розвитку українського фондового ринку є:

Ø централізація та організація оформлення обігу цінних паперів в Україні через створення Єдиної біржової системи України;

Ø прийняття Закону України "Про оподаткування операцій з цінними паперами" або змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підпри­ємств", який би сприяв підтримці вітчизняного товаровиробника та економічній безпеці держави;

Ø налагодження діяльності Національного депозитарію, як суттєвого еле­менту розвинутого фондового ринку;

Ø створення системи захисту прав інвесторів на фондовому ринку;

Ø запровадження таких інститутів як ринок застави, іпотечні кредити, споживчі кредити на умовах доступності для вітчизняного інвестора;

Ø розширення випуску державних та місцевих позик.