 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Інвестиційні фінансові посередники
|
|
Інвестиційні фонди (банки, компанії) – це фінансові посередники, що спеціалізуються на управлінні вільними грошовими коштами інвестиційного призначення. Вони спочатку акумулюють грошові кошти дрібних приватних інвесторів шляхом випуску власних цінних паперів, а потім розміщують їх в акції інших корпорацій та в державні цінні папери.
Інвестиційні фонди, акумулюючи великі обсяги капіталів, спроможні забезпечити високий рівень професійного управління ними, надійний захист від кредитних ризиків та високий рівень дохідності за своїми цінними паперами – акціями, інвестиційними сертифікатами тощо.
Надійність інвестиційних фондів забезпечується передусім високим рівнем диверсифікації активів. Законодавство окремих країн навіть обмежує частку активів фондів, що припадає на одну компанію. Наприклад, у США їм заборонено вкладати в акції одного підприємства більше як 5% своїх активів. Подібні обмеження існують у ФРН та інших країнах.
Доходи фондів формуються з дивідендів і процентів за цінними паперами, які є в їхніх портфелях, та з курсової різниці цих паперів. Витрати фондів визначаються виплатами доходів за власними цінними паперами та змінами їх курсових різниць.
Інвестиційні фонди бувають кількох видів: відкритого типу, закритого типу, взаємні фонди грошового ринку. Акції фондів відкритого типу їх власники мають право продати самому фонду, який зобов’язаний їх викупити. Акції фондів закритого типу продаються тільки на вторинному ринку. Взаємні фонди відкритого ринку характерні тим, що власники їх акцій можуть у певних сумах виписувати чеки на рахунок фонду в банку. Тому ці акції одночасно "працюють" як чековий і як високодохідний депозит, що робить такі фонди дуже привабливими для інвесторів.
У розвинутих країнах інвестиційні фонди є могутніми фінансовими структурами, що відчутно конкурують з великими банками, страховими компаніями. Розвиток їх безпосередньо пов’язаний з розвитком середнього класу в країні, зі зростанням його заощаджень та інвестиційних уподобань. Якраз через указані фонди цей клас може зручно і вигідно реалізувати свої інвестиційні можливості. В Україні подібні фонди не відіграють відчутної ролі на грошовому ринку (на початку 2000 р. в Україні функціонувало близько чотирьохсот інвестиційних фондів та компаній. Найвідоміші з них – "Альфа-капітал", "Сократ", "Кінто", "Діком", "Тект" та ін.). Для їх розвитку немає достатніх передумов:
– немає того середнього класу, який формує масового дрібного інвестора, готового віддати свої заощадження в управління інвестиційним фондам;
– самі інвестиційні фонди не мають можливостей диверсифіковано розмістити мобілізовані капітали в надійні та високодохідні активи у зв’язку з нерозвиненістю фондового ринку.
Взаємні фонди є ще одним інвестором в акції корпорації. Ці фонди приймають грошові внески від численних осіб та вкладають їх у певні типи фінансових активів.
Залежно від розмірів внесків у фонд кожна особа володіє певним його відсотком. Власник такої частки капіталу в будь-який момент може її продати. При необхідності взаємний фонд має повернути належні частки капіталу.
Кошти таких фондів, як правило, вкладаються у звичайні акції корпорацій для купівлі диверсифікованого портфеля.
Взаємні фонди грошового ринку. Це відносно нові фінансові інститути, що мають риси взаємних фондів, але до певної міри функціонують як депозитні інститути, бо вони, по суті, пропонують певний вид вкладів. Як більшість взаємних фондів, вони продають паї (акції), щоб набути кошти, які згодом використовуються для купівлі інструментів грошового ринку, які є водночас і надійними і дуже ліквідними. Процент на ці активи тоді виплачується пайовикам.
Фінансові компанії. Фінансові компанії мобілізують кошти шляхом продажу комерційних паперів та випуску акцій і облігацій. Вони позичають ці кошти споживачам (для купівлі меблів, автомобілів, на поліпшення житла) або для потреб розвитку малого бізнесу. Окремі фінансові компанії організовуються материнською компанією для допомоги в реалізації її продукту.
 |
3. Первинний та фондовий ринки
Первинні ринки цінних паперів не є добре відомими громадськості, бо продаж цінних паперів початковим покупцям відбувається за зачиненими дверима.
Первинний ринок цінних паперів – це відносини між його учасниками, у результаті яких цінні папери випуськаються в обіг або з’являються на ринку. Основою первинного ринку є відносини між особою (емітентом), що видає цінний папір і зобов’язаним по ній, і особою, що одержує цінний папір (власником цінного папера – інвестором).
Первинний ринок цінних паперів виконує наступні функції:
1) організацію випуську цінних паперів;
2) розміщення цінних паперів;
3) облік цінних паперів;
4) підтримка балансу попиту та пропозиції.
Відносини на первинному ринку включають насамперед відносини між емітентом цінного папера і її одержувачем, інвестором. Як правило, першими покупцями цінних паперів є великі інвестиційні компанії, що здійснюють дилерську діяльність на фондовому ринку.
Суб’єкти (учасники) первинного ринку цінних паперів:
1. Фізичні особи;
2. Юридичні особи – промислові компанії, фірми комерційні банки, страхові суспільства, пенсійні фонди, пайові інвестиційні фонди;
3. Держава, органи регіонального й муніципального керування.
На первинному ринку також активно діють інвестиційні банки й компанії, що допомагають іншим учасникам ринку здійснювати грамотні вкладення.
Нью-Йоркська, Лондонська, Паризька, Токійська і інші фондові біржі, на яких раніше випущені акції продаються і купуються, є найвідомішими прикладами вторинних ринків, хоча ринки облігацій, на яких торгують раніше випущеними облігаціями корпорацій і урядів, фактично мають більший обсяг обороту. Іншими прикладами вторинних ринків є валютні обмінні ринки, ф’ючерсні ринки та ринки опціонів. Коли індивід купує цінний папір на вторинному ринку, то особа, що продала цей цінний папір, отримує в обмін на нього гроші. Проте до корпорацій, які випускають ці цінні папери, не доходять нові кошти. Нові кошти надходять тільки тоді, коли її цінні папери вперше продаються на первинному ринку.
Вторинні ринки виконують дві функції. Перша полягає в тому, що ринки полегшують продаж фінансових інструментів для мобілізації коштів, тобто ринки роблять фінансові інструменти ліквіднішими. Підвищена ліквідність цих інструментів робить їх тоді бажанішими і, отже, легшими у збуті фірмою-емітентом їх на первинному ринку. Друга функція вторинних ринків – це визначення ціни цінного паперу, який фірма-емітент продає на первинному ринку. Фірми, що купують цінні папери на первинному ринку, сплачують корпорації, що випустила цінні папери, тільки ту ціну, яку вторинний ринок встановить для цього цінного паперу. Що вища ціна на цінні папери на вторинному ринку, то вища буде ціна, яку фірма-емітент отримає за свій цінний папір на первинному ринку і тим більшу суму капіталу можна буде мобілізувати. Отже, найважливіші для корпорації, що випускає цінні папери є вторинні ринки. Ось чому ми більше зосереджуємо увагу на поведінці вторинних, ніж первинних ринків.
Правові засади обігу цінних паперів в Україні з’явилися з прийняттям у червні 1991 року Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" та у вересні того ж року Закону України "Про господарські товариства", але поява реального обігу цінних паперів на фондовому ринку України розпочалася лише у 1993-94 роках, з початком масової приватизації державних підприємств. Зазначені закони, на час свого прийняття, були найбільш прогресивні серед аналогічних законів інших пострадянських держав і передбачали активну участь підприємств усіх форм власності у процесі залучення та надання інвестицій.
Важливе значення фондового ринку в економіці країни не потребує довгих дискусій і суперечок, залишається питанням лише форми його організації та регулювання (див. рис.). Саме фінансовий ринок є тим місцем, де підприємства отримують необхідні фінансові джерела для свого створення та подальшого розвитку.
Фондовий ринок (ринок цінних паперів) – частина ринку капіталів, де здійснюються емісія, купівля і продаж цінних паперів, структуру фондового ринку відображено на рисунку.
Фондовий ринок є абстрактним поняттям, що служить для позначення сукупності дій і механізмів, що роблять можливими торгівлю цінними паперами. Його не слід плутати з поняттям фондова біржа – організацію, яка надає можливість для здійснення торгових операцій і зведення разом покупців і продавців цінних паперів.
Дата публикования: 2015-11-01; Прочитано: 799 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
