Звіт аудитора керівництву суб'єкта господарювання

У всіх випадках обов'язкового аудиту аудиторські організації зобов'язані готува­ти і надавати адресату письмову інформацію (звіт) аудитора керівництву (власни­кам) економічного суб'єкта, що перевіряється, за результатами проведення аудиту.

Дані, які містить письмова інформація аудитора, наводяться з метою доведення до керівництва суб'єкта господарювання, що перевіряється, свідчень про недоліки в облікових записах, бухгалтерському обліку і системі внутрішнього контролю, які можуть призвести до суттєвих помилок у бухгалтерський звітності і в порядку вне­сення конструктивних пропозицій щодо удосконалення систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю економічного суб'єкта.

Аудиторська організація зобов'язана вказати в письмовій інформації аудитора всі пов'язані з фактами господарського життя економічного суб'єкта помилки і пе­рекручення, які суттєво впливають на достовірність його бухгалтерської звітності. В письмовій інформації аудитора може надаватися будь-яка інформація, що стосується проведеного аудиту і фактів господарського життя економічного суб'єк­та, яку аудиторська організація буде вважати доцільною.

Письмова інформація аудитора не може розглядатись як повний звіт про всі наявні недоліки. Вона присвячена лише тим із них, які були виявлені в процесі ау­диторської перевірки.

Кожна аудиторська організація повинна розробляти, з урахуванням вимог зако­нодавства, вимоги до форми підготовки письмової інформації аудитора. Такі вну­трішні вимоги повинні забезпечувати акуратне й однакове оформлення даного доку­мента для різних економічних суб'єктів і повинні бути затверджені керівником аудиторської організації, а також в обов'язковому порядку дотримуватися працівни­ками при підготовці цього документа. Аудитори, які здійснюють свою діяльність са­мостійно, зобов'язані розробляти (або прийняти з урахуванням кваліфікаційних ре­комендацій) акуратну й однакову форму надання письмової інформації, яку в подальшому застосовувати на постійній основі.

У письмовій інформації аудитора в обов'язковому порядку повинні міститися такі свідчення:

♦ реквізити аудиторської організації, а саме:

а) офіційне найменування і юридична (поштова) адреса аудиторської фірми або прізвище, ініціали і адреса аудитора, який здійснює свою діяльність самостійно;

б) номер і дата реєстраційного посвідчення;

в) номер і дата видачі ліцензії на здійснення аудиторської діяльності;

♦ реквізити економічного суб'єкта, що перевіряється, а саме:

а) офіційне найменування і юридична (поштова) адреса аудиторської фірми або прізвище, ініціали і адреса фізичної особи — індивідуального під­приємця;

б) номер і дата реєстраційного посвідчення;

в) перелік посадових осіб (прізвища, ініціали, посади), відповідальних за складання бухгалтерської звітності юридичної особи;

♦ зазначення періоду часу, до якого належить документація економічного суб'єкта, перевірена в ході аудиту, дата підписання письмової інформації ау­дитора;

♦ виявлені в ході аудиту суттєві порушення встановленого законодав­ством України порядку ведення бухгалтерського обліку і складання бухгалтерської звітності, які впливають або можуть вплинути на її до­стовірність;

♦ результати перевірки організації і ведення бухгалтерського обліку, складан­ня відповідної звітності й складання системи внутрішнього контролю еконо­мічного суб'єкта.

У додаток до обов'язкових свідчень, зазначених вище, залежно від обсягу, мас­штабів і специфіки аудиторської перевірки, а також розмірів і особливостей ауди­торської фірми (чи проводиться перевірка аудитором, який працює самостійно), роз­мірів і особливостей економічного суб'єкта, який підлягає перевірці, слід вносити такі свідчення аудитора:

♦ особливості виконання аудиторської перевірки, передбачені договором (кон­трактом, листом-зобов'язанням) між аудиторською організацією і економіч­ним суб'єктом, а також особливості виконання роботи, які стали відомі в хо­ді перевірки;

♦ дані про кількісний склад працівників, які виконують бухгалтерський облік, про структуру бухгалтерії і про особливості системи бухгалтерського обліку, яка застосовується;

♦ перелік основних галузей або напрямків бухгалтерського обліку, які підляга­ли перевірці;

♦ свідчення про методику аудиторської перевірки, підтвердження того, що ау­диторська організація відповідала в роботі правилам (стандартам) аудиторської діяльності, вказівки на те, які розділи бухгалтерської документації були перевірені суцільним способом, а які вибірковим порядком, і на основі яких принципів здійснювалася аудиторська вибірка;

♦ перелік зауважень, вказівок на недоліки і рекомендації як такі;

♦ оцінку (за наявності такої можливості) кількісних розходжень звітних і (або) податкових показників за даними економічного суб'єкта і тих, які прогнозуються за результатами перевірки аудиторської організації;

♦ у разі перевірки великих економічних суб'єктів зі складною організаційною структурою — свідчення про здійснення перевірок філій, підрозділів і дочір­ніх фірм такого економічного суб'єкта, викладення загальних результатів та­ких перевірок і аналіз впливу цих приватних результатів на підсумки ауди­торської перевірки всього економічного суб'єкта в цілому;

♦ при наступних аудиторських перевірках — оцінку й аналіз виконання або ви­правлення економічним суб'єктом зауважень які підлягають аудиту, які є в попередніх документах, які містять письмову інформацію аудитора;

♦ у разі відхилення від вимог правил (стандартів) аудиторської діяльності (при проведенні аудиту, який не передбачає підготовки за його результатами офі­ційного аудиторського висновку, а також при наданні супутніх аудиту по­слуг) — сам факт і причини такого відхилення.

Свідчення, які містяться в письмовій інформації аудитора, повинні бути чітки­ми, змістовними. В необхідних випадках у письмовій інформації аудитора повинні бути обґрунтування кількісних розрахунків і оцінок, посилань на документи чинно­го законодавства.

У письмовій інформації аудитора в обов'язковому порядку повинно бути вказа­но, які із зроблених зауважень є суттєвими, а які ні, чи впливають або не впливають (чи можуть впливати) перераховані зауваження та недоліки на висновки, зроблені аудитором. У разі підготовки аудиторською організацією умовно-позитивного вис­новку, негативного висновку або відмови від висловлення думки в письмовій інфор­мації (звіті) аудитора повинна міститись розгорнута аргументація причин, які приз­вели до такої думки аудитора.

Письмова інформація аудитора може бути передана таким особам:

а)особі, яка підписала договір (контракт, лист-зобов'язання) на надання аудиторських послуг;

б)особі, яка прямо вказана як отримувач письмової інформації аудитора в договорі (контракті, листі-зобов'язанні) на надання аудиторських послуг;

в)будь-якій іншій особі — у випадку письмової вказівки на адресу аудиторсь­кої організації, підписаної особою, яка засвідчила договір (контракт, лист-зо­бов'язання) на надання аудиторських послуг.

Виконання аудиторських послуг підтверджується актом приймання-здавання ау­диторського висновку або іншого офіційного документа.

		Формування думки аудитора
		Вибір типової думки
		Малюнок 1. Алгоритм вибору висновку