Значення та особливості контролю і ревізії промислового підприємництва у сучасних умовах

Пошук Україною шляхів вирішення проблем, пов’язаних з трансформацією економіки, посилює увагу до феномену підприємництва. Сучасні вітчизняні дослідження сутності і ролі підприємництва спираються переважно на західноєвропейські і американські економічні концепції. При цьому загальновизнана теорія підприємництва усе ще не створена. Різноманітність підходів (рис. 1.1) до трактування підприємництва обумовлена прагненням дослідників розглянути це складне і динамічне явище під різними кутами зору.

Рис. 1.1. – Сучасні підходи до трактування поняття „підприємництво” [28, с.11].

Стаття 42 „Підприємництво як вид господарської діяльності” Господарського кодексу України (ГКУ) визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку [2].

Підприємницька діяльність здійснюється за певними принципами, зміст яких визначає стаття 44 „Принципи підприємницької діяльності” ГКУ:

1) вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;

2) самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, щовиробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

3) вільне наймання підприємцем працівників;

4) комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;

5) вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

6) самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Існують такі види підприємницької діяльності:

1) виробнича (діяльність у сфері виробництва товарів та послуг);

2) комерційна (діяльність у сфері реалізації товарів та послуг);

3) фінансова (діяльність у банківській та кредитній сферах);

4) посередницька (діяльність по наданню юридичних, економічних та інших видів послуг населенню та підприємствам);

5) страхова (діяльність по страхуванню життя людей, ТМЦ, підприємницького ризику та ін.) [15, с. 5].

Отже, промислове підприємництво можна визначити як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) у сфері виробництва товарів та послуг з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

В умовах перехідного періоду до ринкової економіки на промислових підприємствах контроль залишається одним із найважливіших елементів сучасного менеджменту, оскільки він дає органам управління необхідну інформацію про дійсний стан справ керованого об'єкта і фактичне виконання прийнятих рішень. Особливості проведення ревізії промислового підприємництва обумовлені формою фінансування об’єктів ревізії. Так під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності державних та казенних промислових підприємств у спланованому порядку чи за завданням правоохоронних органів держави в основу покладається всебічна перевірка їх виробничої та фінансово-господарської діяльності, виконання виробничої програми, дотримання правових актів, які регулюють діяльність цих підприємств. А ревізія суб’єктів підприємницької діяльності, що не входить до складу підконтрольних організацій ДКРС, щодо дотримання ними законодавства з фінансових питань проводиться органами ДКРС за постановою правоохоронних органів.