Процедура надання банківської гарантії

Процедура надання банківської гарантії аналогічна наданню кредиту. Принципал повинен надати ліквідне забезпечення своїх зобов'язань за гарантією. Терміни дії гарантій залежать од термі­нів виконання зобов'язань за договором, якого вона стосується.

Банки зазвичай ухвалюють рішення про можливість надання гарантії протягом 3—10 робочих днів. За позитивного рішення укладається угода, за якою банк зобов'язується видати гарантію від свого імені, а принципал — сплатити йому обумовлену суму як винагороду. У договорі повинна бути вказана характеристика гарантії — відклична/безвідклична. Теоретично може бути передбачена можливість її відклику залежно від настання певних обставин. Проте в цьому разі забезпечувальне значення гарантії різко знижується. На відміну від процедури кредитування за надання гарантії позиковий рахунок на ім'я клієнта не відкривається.

Для отримання банківської гарантії клієнтові необхідно:

• подати заяву із зазначенням основних умов необхідної гарантії;

• надати копії контракту, що містить забезпечуване гарантією основне зобов'язання;

• надати звітність компанії з додатком розшифровок окремих балансових рахунків;

• подати до банку інші документи, що стосуються забезпечення.

Звертаючись до банку по гарантію, клієнт передусім повинен заповнити заяву, в якій слід вказати:

· у який термін має бути надана банківська гарантія;

· на забезпечення якого основного зобов’язання клієнт посить видати банківську гарантію і найменування бенефіціара;

· передбачуваний термін дії гарантії; джерела, з яких компанія може задовольнити вимогу гаранта про відшкодування в порядку регресу сум, сплачених бенефіціару за банківською гарантією.

Забезпеченням може бкти ліквідне майно, що належить позичальникові (або третім особам) на праві власності. Потенційні клієнти надають банку установчі документи, пакети фінансових документів, повну інформацію про зобов’язання, на забезпечення яких є необхідним надання гарантії.

Ураховуючи, що банківські гарантії є забезпечувальним інструментом, ьанк-гарант має чітко уявляти характер та обсяг зобов'язання, що підлягає гарантуванню виходячи з умов контракту принципала з його діловим партнером. При цьому допомога банку в захисті фінансових інтересів його клієнтів буде вельми істотною ще на стадії обговорення контракту, що передбачає надання гарантії. Крім того, враховуючи незалежність гарантійного зобов'язання, згода банку, що обслуговуює принципала, на надання гарантії на певних умовах є обов'язковою.

Банк, який надає гарантію, зі свого боку, зацікавлений у тому, щоб у тексті гарантії був чітко сформульований обсяг його відповідальності перед бенефіціаром щодо гарантії та умови здійснення платежу за нею. Тож як для бенефіціара та принципала, так і для банку надзвичайно важливим є розуміння характеру зобов'язання та умов гарантії, коректність використання гарантійної термінології.

Аналіз фінансового стану потенційного принципала на момент звернення зазвичай здійснюється банком на базі наданої фінансової звітності за останні 2 роки діяльності принципала. Цей аналіз проводиться за допомогою розрахунку показників і оцінки їх у динаміці на основі застосування методик аналізу фінансового стану юридичних осіб, що діють у банку. При цьому можуть використовуватися спеціальні програмно-аналітичні засоби.

Також на підставі техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) принципала і укладених договорів, інформації про грошові потоки, інших представлених документів банку доцільно складати прогнози фінансового стану на момент виконання зобов'язань за цим договором, перевіряти джерела виконання принципалом своїх зобов'язань за основним договором.

Банк-гарант, зацікавлений у виконанні зобов'язань принципалом, проводить оцінку своїх ризиків у зв'язку з наданням гарантії за такими напрямами:

—оцінка ризиків, пов'язаних з фінансовим станом принципала, з урахуванням:

сфери діяльності, прибутковості бізнесу, його грошових потоків; обсягу заборгованості перед кредитними інститутами; розміру ліміту кредитування на принципала або ліміту кредитного ризику та його вільного залишку;

кредитної історії, що характеризує виконання принципалом своїх зобов'язань;

—оцінки ризиків, пов'язаних із суттю даної операції, виходячи з: характеру основної операції, що вимагає забезпечення у вигляді гарантії, її юридичної чистоти; складнощів гарантійної операції;можливості шахрайства щодо гарантії;

умов гарантії;

—оцінки ризиків, пов'язаних із характером, ліквідністю та розміром забезпечення.

Для оцінки ризиків важливим є і запропоноване принципалом забезпечення своїх зобов'язань перед банком у зв'язку з наданням гарантії, його достатність і ліквідність.

Таким забезпеченням можуть бути:

· фінансові активи позичальника (застава майнових прав на грошові депозити);

· нерухоме та рухоме майно (застава нерухомості, устаткування, транспортних засобів, товарів на складі або в обігу);

· поручительство третіх осіб;

· банківська гарантія (фактично гарантійна операція стає багатосторонньою, про що мовилося вище);

· інші види забезпечення, згідно з чинним законодавством.

Отже, розгляд питання про надання банківської гарантії мало чим відрізняється від розгляду питання про надання кредиту. Відповідно і процедура ухвалення рішення є такою самою. Крім того, надання і гарантії, і кредиту передбачає створення резервів відповідно до вимог НБУ.