Одеська школа прикладних географічних досліджень

В місті Одеса становлення і розвиток географічних і геологічних наук та підготовка фахівців за цими напрямами започатковані в Новоросійському Імператорському університеті було започатковано вже з першого (1865) року його існування і здійснювались на природничому відділенні фізико – математичного факультету.

У 1920 р. було розформовано Новоросійський університет (на той час університети було визнано консервативною формою освіти), і на його базі було утворено кілька інститутів, у числі яких і Гуманітарно-суспільний інститут. Незабаром цей інститут разом з Українським вчительським інститутом було об'єднано в Інститут народної освіти. У цей самий час (1921 р.) засновано Інститут народного господарства, однією з кафедр якого керував відомий економіст і географ О. Сухов. У 1930 р. Інститут народної освіти було ліквідовано і на його основі сформовано три інститути: соціального виховання, професійного виховання та фізико-хіміко-математичний. У 1933 р. на базі двох останніх було поновлено університет, що став називатися "Одеським". Серед його підрозділів був соціально-економічний факультет, що з часом став історичним, а з 1934 р. - географічним факультетом.

Таким чином, 1934 рік стає датою відліку офіційного формування вищої географічної освіти на півдні України. З цього ж часу функціонує університетська кафедра економічної географії, яка у 80-роках вже іменувалась кафедрою економічної та соціальної географії. У повоєнний час кафедрою економічної географії завідували доценти О. Смирнов, доцент К. Повітчана, доцент Д. Богуненко, професор І. Мукомель, доцент О.Полоса, професор О. Топчіев.

Протягом 50-60-х років відбувається становлення кількох напрямків соціально-економіко-географічних досліджень у регіоні. Найбільш помітною серед них була географія міст і міського розселення (Н. Блажко, Д. Богуненко,). Одеські географи Б. Гуревич та О. Смирнов були серед тих, хто започатковував у повоєнній радянській географії математичну та теоретичну географію. У цей час розробляються підходи і методи соціально-економіко-географічного картографування (О. Смирнов).

Найбільш помітний розвиток соціально-географічних досліджень в Одесі припадає на 70-80-ті роки. На початку 70-х років кафедрою економічної географії ОДУ завідував професор Ф. Мукомель, авторитетний фахівець з проблем географії сільського господарства. Під його керівництвом було розроблено атлас сільського господарства Одещини (1972 р,) Провідним напрямком досліджень університетських географів залишається математична та теоретична географія. 1977 р. в Одесі було проведено третю нараду з питань теоретичної географії, організаторами якої були О. Топчієв та Г. Швебс. 1990 р. тут відбулось засідання робочої комісії з математичної географії Міжнародного географічного союзу (О. Топчієв - дійсний член цієї комісії). З часом на перетині математичної та теоретичної географії і соціально-економічною картографією було започатковано новітній напрямок геоінформаційних технологій та комп'ютерного картографування (доцент В. Андерсон). На початку 90-х років у співпраці з географами Утрехтського університету (Голландія) було організовано одну з перших в Україні геоінформаційних лабораторій і розпочато дослідження з комп'ютерного картографування та формування ГІС.

В умовах становлення державності та суверенітету України одеські географи активно включились у розробку основ регіональної демографічної, соціальної, економічної та екологічної політики. Одеські географи розробили і ввели у практику поняття "морегосподарський комплекс" (В. Дергачов, О. Топчієв). Протягом 1989-1995 рр. розроблялась концепція соціально-економічного розвитку Українського Причорномор'я, яка значною мірою сприяла програмній інтеграції різноманітних галузевих досліджень, об'єднала спеціалістів географів, економістів університету, Одеського інституту проблем ринку та еколого-економічних досліджень, Одеської держобладміністрації. Авторським колективом за участю О. Г. Топчієва у 1997 році укладено монографію, що являла собою Національну доповідь України: "Black Sea Enviromental Priorities Study – Ukraine" (New York. 1998), яка вийшла друком під егідою ООН.

На початку 90-х років працівники кафедри за участю спеціалістів інших географічних та економічних підрозділів розробили й передали до виробництва комплексні географічні атласи Одеської та Миколаївської областей.

Кафедра прийняла участь у обгрунтуванні міжнародних транспортних коридорів, зокрема тих, що проходять територією Одещини. З 1993 року на кафедрі засновується новий напрямок - регіональстика; науковці працюють над "Програмою соціально-економічного розвитку регіону Українського Причорномор'я". У 2000 році почалася розробка програми соціально-економічного розвитку м. Одеси, яка пізніше переросла у концепцію сталого розвитку міста.

Як продовження активної природоохоронної діяльності, співробітниками кафедри були виконані роботи із обгрунтування та впровадження екологічної мережі на території Одеської області, при цьому була виконана значна наукова і суто технічна робота.

Поза університетом в Одесі функціонують кілька осередків соціально-економіко-географічних досліджень. В Одеському інституті народного господарства (нині Одеський економічний інститут) курси економіко-географічного профілю розроблялись і читались співробітниками кафедри планування народного господарства. Протягом 1958-1986 рр. існувала окрема кафедра економічної географії, яку очолювали О. Дроздов, З. Васильєва та В. Ковалевський. З 1986 р. кафедру як таку ліквідовано, а відповідні спеціалісти та курси лекцій переведені спочатку на кафедру регіональної економіки та природокористування, а з часом - на кафедру екології, розміщення і технологій виробництва.

Група економіко-географів працює також в Одеському інституті проблем ринку та еколого-економічних досліджень НАН України. Тут ведуться цікаві й оригінальні дослідження проблем географії Світового океану, морегосподарського комплексу України (доктор географічних наук, професор В. Дергачов та ін.). Одеські економіко-географи регулярно публікують методичні посібники й розробки, економіко-гєографічні практикуми й мінімуми. Економіко-географи активно освоюють соціально-екологічний напрямок як один з найбільш актуальних, готують навчальні посібники.

У 1996 р. у новоствореному Одеському інституті державного управління (на той час – Одеський філіал Української академії державного управління) була створена кафедра регіональної економіки, яку за сумісництвом очолив проф. О. Г. Топчієв. У 1997 р. вийшов друком один з перших в Україні посібників з регіональної економіки “Теоретичні основи регіональної економіки” (автор – О.Г.Топчієв).

Кафедра підтримує стійкі зв'язки з Утрехтським університетом (Нідерланди), Санкт-Петербурзьким державним університетом (Росія), географічними факультетами та кафедрами України [5; 16].